Проведене дисертаційне дослідження, в ході якого на основі статистичного матеріалу та соціологічних досліджень було вивчено об’єктивну ситуацію, що склалася в сфері працевлаштування за кордоном, проаналізовано чинне законодавство та практика його застосування в цій сфері, а також зроблено теоретичне осмислення низки наукових праць у різних галузях знань, дозволяє зробити ряд теоретичних висновків із зазначеної проблеми й сформулювати деякі практичні пропозиції і рекомендації щодо удосконалення законодавства, яке регулює різні сторони даного явища. До найбільш важливих висновків слід віднести: 1. Економічний аспект є основним, рушійним фактором міграції. В зв’язку із цим, вкрай важливим для врегулювання проблеми трудової міграції є питання зайнятості, оскільки економічний стан людини напряму залежить від можливості реалізувати своє право на працю, що в свою чергу є складовим права на зайнятість. 2. Сучасний період міграції українських трудящих характеризується такими ознаками: 1) виїхати на роботу за кордон українців спонукає невдоволеність економічними умовами життя;
2) найчастіше країнами-реципієнтами українських трудящих-мігрантів стають країни, які характеризуються: а) близькою територіальною розташованістю (вибір країни за даною ознакою особливо характерно для трудящих-мігрантів, що живуть в прикордонних областях);
б) спрощеним режимом в’їзду; в) безвізовим режимом перетинання кордону. г) вищим за Україну рівнем оплати праці; 3) недостатня контрольованість трудового міграційного процесу на державному рівні; 4) трудова міграція українських працівників практично повністю здійснюється за межами правового поля; 5) більшість українських працівників працюють за кордоном нелегально. 3. Трудова міграція більш ширше поняття, ніж праця за кордоном. Трудова міграція – це певний процес, обумовлений відповідними факторами. Трудова міграція – це переміщення працездатної особи на територію держави, громадянином якої вона не являється та в якій постійно не проживає, з метою зайняття оплачуваною трудовою діяльністю. На відміну від трудової міграції, праця за кордоном – це вже безпосередній кінцевий результат трудової міграції. Праця за кордоном – це оплачувана трудова діяльність трудящого-іммігранта за кордоном, заради якої він, власне, і виїжджає за кордон. 4. Трудящий-мігрант – це особа, яка на законних підставах займається трудовою діяльністю з метою отримання прибутку на території держави, громадянином якої вона не являється та в якій постійно не проживає. Трудящий-емігрант – це громадянин певної держави, або особа, що постійно в ній проживає, яка виїжджає до іншої держави з метою займатися на законних підставах оплачуваною трудовою діяльністю. Трудящий-іммігрант – це особа, яка прибуває на територію держави, громадянином якої вона не являється та в якій постійно не проживає, з метою займатися на законних підставах оплачуваною трудовою діяльністю 7. Нормативно-правове регулювання праці громадян України за кордоном характеризується наступними особливостями: 1) воно здійснюється у двох сферах, що в даному питанні є взаємообумовленими та взаємозалежними: правове регулювання праці громадян України за допомогою норм трудового права з одного боку та норм міграційного законодавства з іншого; 2) правове регулювання даного питання тільки-но розпочинає розвиватися та набувати чітких форм; 3) оскільки саме явище здійснення трудової діяльності за межами території України є досить багатоаспектним та складається із декількох елементів, пов’язаних із реалізацією права громадян на працевлаштування за кордоном, то і правове регулювання даного явища є сегментним;
4) норми правового регулювання праці громадян України за кордоном містяться головним чином в міждержавних угодах, в яких однією із сторін є Україна, а іншою – приймаюча українських працівників країна. 8. Одним із найефективніших засобів контролю перетинання кордону, а також міграційних рухів є візовий режим. Національна політика спрямована на спрощення візового режиму. Способами досягнення цього є: 1) лібералізація візового режиму; 2) відміна візового режиму для осіб, що мають дипломатичний, службовий та спеціальний паспорт; 3) скасування візового режиму для всіх громадян договірних сторін. 9. Основні вимоги до трудового договору, що укладається при працевлаштуванні за кордоном: 1)в трудовому договорі повинно бути закріплено наступні відомості: основні реквізити роботодавця і працівника, професійні вимоги до працівника, відомості про характер роботи, умови праці і її оплату, тривалість робочого дня і відпочинку, умови проживання, термін дії трудового договору, умови його розірвання, порядок покриття транспортних витрат, про гарантовану йому мінімальну заробітну плату, й т.п.; 2) з метою захисту прав працівників щодо офіційності та законності їхнього працевлаштування за кордоном передбачається обов’язкове вручення трудової угоди мігрантові до його від’їзду з країни проживання(громадянства);
3) трудова угода обов’язково повинна бути письмової форми та укладена, як мінімум, на двох язиках; 4) трудову угоду заборонено передавати від одного роботодавця до іншого. 10. Питання регулювання процесу працевлаштування за кордоном та виїзду за кордон входять до повноважень декількох органів та служб в Україні. Наявність великого розмаїття служб щодо працевлаштування, їхній невпорядкований характер та безсистемність сприяють порушенню прав українських працівників за кордоном. 12. Відповідальність за життя та здоров’я, права та свободи українців, що виїжджають працювати за кордон, несе тільки держава. Вона повинна вести міграційну політику таким чином, щоб забезпечити захист прав українських трудящих-мігрантів, а також зменшити кількість нелегалів за кордоном. Нелегальні емігранти, не зважаючи на те, що покидають територію України та в’їжджають на територію іншої держави з порушенням процедури та порядку такого процесу, все одно є громадянами України і потребують захисту з боку держави. 13. Національне законодавство спеціальних норм щодо безпосереднього захисту прав громадян, які працюють за кордоном, не містить. На сьогодні доцільніше орієнтуватися на міжнародні правові норми в цій сфері. Вони є більш прогресивними та демократичними, надаючи при цьому гарантії, що представляють собою цілу систему універсальних міжнародних способів захисту прав і свобод людини правового характеру. 14. Вільний рух працівників держав-членів ЄС є найбільш прийнятною формою врегулювання міграції робочої сили. Однак, така форма є доступною лише країнам, що є членами ЄС, при цьому на треті країни, які вступають до ЄС, автоматично розповсюджуються принципи та всі установчі норми ЄС. Відтак, вступ України до ЄС надасть можливості приєднатися до вільного руху працівників та таким чином більш ефективно захищати права та інтереси працівників – мігрантів з України. |
