Анотація до роботи:

Романович Р.А. Особливості функціонування аграрних підприємств регіону в умовах трансформації земельних відносин. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05. – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. – Ужгородський національний університет. – Ужгород, 2008.

В дисертації досліджені теоретичні основи реформування земельних відносин регіону, структурні зміни форм власності на землю. Обґрунтовано об’єктивний характер трансформації та використання земель в процесі аграрної і земельної реформ.

Здійснено аналіз сучасного стану господарювання реформованих аграрних підприємств і проблеми землекористування, визначено роль економічної та грошової оцінки землі в механізмі регулювання земельних відносин.

Розглянуто еколого-економічні аспекти відтворення і охорони земельних ресурсів. На основі сталого землекористування розроблено напрями удосконалення форм аграрного господарювання на перспективу.

На основі проведених досліджень особливостей функціонування аграрних підприємств регіону в умовах реалізації засад аграрної, і в тому числі земельної, реформи, можна сформулювати ряд принципових висновків і пропозицій щодо раціонального використання, відтворення і охорони земельних ресурсів в областях Українських Карпат на найближчу та віддалену перспективи. Утвердження державності України, формування багатоукладної економіки і ринкового середовища на селі вимагають бережливого підходу до використання найціннішого ресурсу аграрного виробництва – землі. Ставиться завдання отримання найвищої користі, найвищого ефекту від землі за дотримання вимог її збереження й поліпшення.

1. В основі земельних відносин лежить категорія власності на землю, а зміст категорії земельних відносин охоплює широке коло питань як економічного (виробничого), так і правового характеру. Розвиток земельних відносин тісно пов’язаний зі зміною і розвитком суспільно-економічних формацій. Тому земельні відносини, як складова виробничих відносин, підпорядковуються об’єктивному економічному закону, що вимагає обов’язкової відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил суспільства. У випадку невідповідності – виробничі відносини стають гальмом на шляху розвитку останніх.

2. У процесі дослідження наукових положень щодо механізму здійснення земельної реформи через поетапну реалізацію комплексу правових, технічних і організаційних заходів, в дисертаційній роботі проаналізовані наступні їх аспекти: площі сільгоспугідь у користуванні сільськогосподарських підприємств, а також сільгоспугідь в особистих селянських господарствах та в землекористувачів інших категорій як в Україні, так і в Закарпатській області на початок 2001 та 2006 рр. Продовжується тенденція щодо зменшення кількості колективних сільськогосподарських підприємств та площі сільськогосподарських угідь у їхньому користуванні, у тому числі ріллі, сіножатей і пасовищ. Найбільший прошарок землевласників сформувався за рахунок громадян, серед яких значне місце посідають власники особистих селянських господарств населення.

3. Сучасна реформа передбачає дозвіл на оренду землі, майна й суборенду. Відповідно визначається право на одержану продукцію. У процесі земельної реформи в країні спостерігається поступове освоєння економічних методів державного регулювання земельних відносин і розвиток земельного ринку. Земельний податок й орендна плата, нормативна та ринкова ціна земельних ділянок, земельні аукціони, заставні операції із землею при одержанні кредиту – важелі сучасного регулювання земельних відносин, які вже реально, хоч і в різних масштабах, використовуються на практиці. Проте ще не досягнуто системного застосування методів державного і ринкового регулювання цих відносин.

4. Реалізація земельної реформи призвела до перерозподілу земель сільськогосподарського призначення між новими власниками і користувачами. Цей перерозподіл відбувся на користь мільйонів громадян, за якими земля закріплена у приватну власність. Однак, на даний час під дією організаційно-економічних, правових та й політичних негараздів, недотримання законодавчих принципів розвитку агропродовольчого сектора країни, в тому числі і незавершеності вирішення земельного питання, не забезпечено підвищення ефективності використання угідь, мета земельної реформи досі не досягнута, допущено спад виробництва продовольства і загальний господарський розвал на селі.

5. Особливої уваги потребує дотримання чинного законодавства України в галузі земельної політики, зокрема усунення юридичної недосконалості процесів роздержавлення та приватизації земель, забезпечення рівності прав власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю, тобто створення умов для реалізації органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами їхніх конституційних прав на землю; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею.

6. Наукові дослідження підтверджують: упущення щодо формування і розвитку земельних відносин спричинені негативними факторами об’єктивного і суб’єктивного характеру. До перших необхідно віднести невеликий часовий вимір із початку трансформації суспільних відносин в Україні, зокрема запровадження дії Законів щодо земельної реформи та формування права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад. Поряд із земельним чинним законодавством, удосконалення, оновлення і приведення у відповідність з Основним Законом – Конституцією України потребує значна частина статей цивільного і адміністративного законодавства. До суб’єктивних чинників, що перешкоджають скорішому вирішенню земельних питань, розмежування прав власності на землю, можна віднести започаткування і проведення аграрної і зокрема земельної реформи без чітко визначеної аграрної політики, без будь-якої концепції і національної програми, без урахування опрацьованих науково-прикладних позицій вітчизняних вчених щодо розвитку аграрного виробництва в цілому.

7. Здійснений у дисертації аналіз структури сільськогосподарських угідь та її динаміки на прикладі аграрного сектора Закарпатської області, внаслідок трансформаційних процесів, підтверджує значні зміни. Територія області займає 1275,3 тис. га, а в сільськогосподарському використанні знаходиться лише 429,1 тис. га, що складає 33,6% загальної площі. Станом на 1 січня 2006 р. на ріллю припадає 200,6 тис. га, на сіножаті – 94,9 тис. га, пасовища – 131,7 тис. га і 36,1 тис. га займають багаторічні насадження. У результаті здійснюваної земельної реформи та реорганізації у сільськогосподарському виробництві на 1.01.2006 р. функціонувало 1621 сільськогосподарське підприємство, з них налічувалося 1447 селянських (фермерських) господарств та 63,8 тис. індивідуальних власників і користувачів землі, 322,3 тис. домогосподарств населення. На сільськогосподарське підприємство припадає в середньому 40,6 га сільськогосподарських угідь, селянське (фермерське) господарство – 7,7 га, домогосподарство населення – 1,1 га.

8. Проведене наукове дослідження землекористування в малоземельних областях Українських Карпат підтверджує загальноукраїнську проблему високої розораності сільськогосподарських угідь. Процентне відношення ріллі до сільськогосподарських угідь Закарпатської області складає 47,6%. В чотирьох низинних районах області, де сконцентровано ²/₃ ріллі, розораність сягає 67,2%, а в Берегівському районі – 73,0% сільськогосподарських угідь.

9. Однією з причин зниження урожайності провідних сільськогосподарських культур в сільгосппідприємствах області в порівнянні з особистими селянськими господарствами є недостатнє внесення добрив під посіви сільгоспкультур. Так, у 2005 р. в порівнянні з 1990 р. внесення поживних речовин на 1 га посівної площі зменшилось у 4 рази, удобреної площі у – 3,3 раза, а органічних добрив у 108,5 раза. Основною причиною такого стану є руйнування тваринницьких комплексів, зменшення кількості поголів’я худоби. У цьому відношенні мають перевагу особисті селянські господарства, оскільки основна кількість поголів’я зосереджена у цій категорії господарств.

10. Наукові дослідження підтверджують, що у зв’язку із зміною форм власності та форм господарювання доцільно на основі існуючої методології розробити нову інтегральну методику визначення еколого-економічної ефективності землекористування, яка б передбачала оптимальність співвідношення щодо підвищення родючості ґрунту та підвищення економічного ефекту використання землі. Вищезгадане можна здійснити шляхом прискорення земельної та аграрної реформ, забезпечивши створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на селі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель. Вагоме місце в цій проблемі належить питанням оцінки якісного стану земель, структури земельних угідь, заходів інтенсифікації землеробства, раціональному і господарському використанню, відтворенню і збереженню земельних ресурсів.

11. Процес завершення земельної реформи в Україні вимагає визначення пріоритетів подальшої трансформації земельних ресурсів, удосконалення формування і становлення ринкових земельних відносин. В свою чергу, формування ринку землі в сучасних умовах зумовлює необхідність практичного застосування грошової оцінки земель у таких важливих сферах як іпотека, купівля-продаж земельних ділянок, здійснення інших ринкових операцій із землею.

12. У дисертації досліджено поняття «сталий розвиток» в контексті аграрного виробництва, раціонального використання природних ресурсів, зокрема використання, відтворення і охорону земельних ресурсів та збереження навколишнього середовища. Переведення регіональних АПК країни, зокрема регіону Карпат України, на модель сталого розвитку вимагає вирішення конкретного і разом з тим складного завдання – забезпечення реалізації моделі сталого розвитку низових сільськогосподарських підприємств та їх окремих виробничих ланок, а також особистих селянських господарств з урахуванням природноекономічних зон Українських Карпат.

Публікації автора:

Монографія:

1. Романович Р.А. Земельні ресурси Карпатського регіону: проблеми використання, відтворення і охорони: Монографія. /М.А.Лендєл, Р.А.Романович. – Ужгород: Карпати, 2007. – 256 с. [Особистий внесок автора: досліджено проблеми використання земель і рівень господарювання в різноукладних сільськогосподарських підприємствах, розглянуто економічні показники землекористування, обґрунтовано роль економічної і грошової оцінки землі в механізмі регулювання земельних відносин].

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Романович Р.А. Регіональні аспекти господарського використання та охорони земель в Закарпатській області /Р.А.Романович // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Економіка», 2005. - № 17. – С. 52-59.

2. Романович Р.А. Територіальна структура землекористування в регіоні: шляхи оптимізації / Р.А.Романович // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Економіка», 2006. - № 19. – С. 77-82.

3. Романович Р.А. Особливості трансформації і використання земельних ресурсів регіону / М.А.Лендєл, Р.А.Романович // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Економіка», 2007. - № 21.– С.70-80. [Особистий внесок автора: проаналізовано вплив трансформації і використання земельних ресурсів на економіку аграрних підприємств, визначено організаційні напрями забезпечення ефективності землекористування в регіоні].

4. Романович Р.А. Економіко-правові засади землекористування в постреформованих аграрних підприємствах регіону /М.А.Лендєл, Р.А.Романович // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право», 2007. - № 7.– С. 270-280. [Особистий внесок автора: розглянуто основні економіко-правові аспекти землекористування в аграрних підприємствах регіону, обґрунтовано напрями організаційно-правових форм господарювання на основі оренди земельних ділянок].

Матеріали наукових конференцій:

1. Романович Р.А. Розвиток земельних відносин в областях Українських Карпат / Р.А.Романович, М.А.Лендєл // Матеріали науково-практичної конференції «Екологічні та соціально-економічні аспекти збереження етнокультурної та історичної спадщини Карпат», 1-5 вересня 2005 р., м.Рахів. – С. 457-466. [Особистий внесок автора: розглянуто проблемні моменти і напрямки розвитку земельних відносин].

2. Романович Р.А. Особливості землекористування в гірських районах Українських Карпат / Р.А.Романович // Матеріали У Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України», 28-30 вересня 2006 р., м.Алушта. – С.114-115.

3. Романович Р.А. Еколого-економічні аспекти відтворення і використання земельних ресурсів регіону / Р.А.Романович // Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції «Сталий розвиток Карпат: сучасний стан та стратегія дій», 9-10 листопада 2006 р., м.Львів – Славськ. – С. 136-139.