Анотація до роботи:

Борейко Л.Д. Особливості функціонального стану щитоподібної залози, метаболічних та імунних порушень у хворих на остеоартроз та їх корекція за допомогою ербісолу і рибоксину. - Рукопис.

Дисертаційна робота на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 - внутрішні хвороби. - Івано-Франківська державна медична академія, Івано-Франківськ, 2002.

Дисертація присвячена вивченню особливостей стану щитоподібної залози та про- і антиоксидантної, імунної систем у хворих на остеоартроз (ОА). Виявлено несприятливий вплив уражень щитоподібної залози на перебіг остеоартрозу та певний нівелюючий їх вплив на ефективність лікування. В крові виявлено зростання порушень рівноваги про- і антиоксидантної систем, імунної реактивності організму. На експериментальній моделі ОА показано взаємозвязок метаболічних змін у крові, тканині печінки та морфологічних змін суглобового хряща, периартикулярних тканин і порівняльні особливості їх корекції за допомогою ербісолу, рибоксину, їх поєднання, а також диклофенаку натрію.

Обґрунтована доцільність диференційованого застосування у хворих на ОА комплексного лікування із включенням ербісолу та рибоксину. Доведено хондропротекторну дію ербісолу та загальнометаболічну дію рибоксину у хворих на ОА, особливості їх впливу на супутні і вікові ураження систем травлення, серцево-судинної та щитоподібної залози.

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у підвищенні рівня діагностики та ефективності лікувальних заходів у хворих на остеоартроз шляхом дослідження морфологічно-функціонального стану щитоподібної залози, імунної, оксидантної і антиоксидантної систем та включення у лікувальний комплекс ербісолу і рибоксину в залежності від домінування виявлених порушень.

2. Наявність уражень щитоподібної залози (аутоімунний тиреоїдит, дифузні, вузлові зміни) сприяє прогресуючому, торпідному перебігу остеоартрозу із більшим числом уражених суглобів та значно вираженими в них змінами - деформаціями та синовітом.

3. У хворих на остеоартроз спостерігаються вірогідне посилення ліпопероксидації, окислювальної модифікації білків плазми та зниження активності антиоксидантної системи, а також зростання рівня сіалових кислот у крові, помірні (І-ІІ рівнів) порушення імунної реактивності організму, які корелюють з вираженістю клінічних проявів захворювання.

4. При експериментальній папаїновій моделі остеоартрозу спостерігаються глибокі порушення метаболічних процесів у крові та мікроскопічно – дегенеративно-дистрофічні зміни хряща і навколосуглобових структур. Застосування ербісолу в лікуванні тварин з експериментальним остеоартрозом сприяє нормалізації порушень в оксидантно-антиоксидантній системах крові. При цій моделі хвороби рибоксин краще впливає на периартикулярні тканини, а ербісол – на хрящові структури та, деякою мірою, на кісткові, виступає переважно як хондропротектор. Сумісне застосування ербісолу і рибоксину нівелює більш потужну дію ербісолу, що свідчить про недоцільність їх одночасного застосування.

5. Застосування загальноприйнятого лікування остеоартрозу дозволяє покращити стан імунної реактивності організму та зменшити ступінь метаболічних порушень і деструктивних процесів у суглобах у хворих, проте не дає змоги досягнути нормалізації цих процесів, не впливає на зміни в щитоподібній залозі та провокує клінічні прояви супутніх захворювань системи травлення. Комплексна терапія з включенням ербісолу зумовлює прискорення регресу клінічних симптомів, підвищення імунної резистентності організму, проявляє антиоксидантну дію, зменшує рівень сіалових кислот у крові. У пацієнтів із медикаментозно зумовленими захворюваннями травної системи ербісол проявляє гастропротективні якості. Застосування рибоксину в комплексній терапії остеоартрозу проявляється помірною антиоксидантною дією та позитивним впливом на перебіг супутніх уражень серцево-судинної системи, сприяє незначному покращанню загальних результатів лікування хворих на остеоартроз.

6. Для підвищення ефективності лікування комплексну терапію хворих на остеоартроз з домінуючими супутніми ураженнями системи травлення доцільно починати з послідовного застосування ербісолу, потім – рибоксину; при домінуючих супутніх ураженнях серцево-судинної системи - спочатку рибоксину, потім ербісолу. Тривалість стаціонарного та інтенсивність етапу лікування хворих на остеоартроз визначається стадією і вираженістю патологічного процесу, а також наявністю та вираженістю супутніх уражень шлунково-кишкового тракту і серцево-судинної системи.

Публікації автора:

1. Борейко Л.Д., Волошин О.І. Клініко-імунологічні критерії ефективності ербісолу в лікуванні хворих на остеоартроз // Буковинський медичний вісник. – 2001. – Т.5, № 3-4. - С.213-216. (Здобувачем проведено клініко-лабораторне (імунологічне) обстеження хворих, статистичну обробку, інтерпретацію отриманих даних та формулювання висновків, оформлення статті до друку).

2. Борейко Л.Д., Горбань Є.М. Особливості перебігу остеоартрозу, поєднаного з ураженнями щитоподібної залози та їх корекція ербісолом // Одеський медичний журнал. - 2001. - № 4. - С 55-57. (Здобувачем проведено клініко-лабораторне обстеження хворих, статистичну обробку даних та наукову інтерпретацію, оформлення статті до друку).

3. Борейко Л.Д. Вплив ербісолу та рибоксину на стан про - та антиоксидантної систем крові у хворих на остеоартроз // Галицький медичний вісник. - 2001. - Т 8, № 3. - С.15-17.

4. Пат. 38006 А Україна, МПК 6 А 61 К 35/12. Хондропротективний препарат // Волошин О.І., Пішак О.В., Горбань Є.М., Борейко Л.Д., Мещишен І.Ф.; Україна. - Заявка № 2000052772; Заявл. 15.05.2000; Опубл. 15.05.2001, ПВ. - 2001.- Бюл. № 4.- С. 1.63. (Здобувачем здіснено експериментальні, біохімічні і морфологічні дослідження, прийняла основну участь у інтерпретації даних та підготувала заявку на патент).

5. Борейко Л.Д., Мещишен І.Ф., Ніколаєнко О.М. Вплив ербісолу на стан антиоксидантного захисту організму за умов експериментального остеоартрозу // Медична хімія. 2001 - Т. 3, № 1.-
   С. 60-62. (Здобувачем проведено експериментальне, лабораторне дослідження, статистичну обробку даних та їх наукову інтерпретацію, оформлення статті до друку).

6. Борейко Л.Д., Волошин О.І., Давиденко І.С. Експериментальне обгрунтування застосування ербісолу та рибоксину при остеоартрозі // Науковий вісник Ужгородського університету: серія “Медицина”. - 2001. - Вип. 15 - С. 3-6. (Здобувачем проведено експериментальне дослідження, наукову інтерпретацію, оформлення статті до друку).

7. Борейко Л.Д., Ніколаєнко О.М. Вплив ербісолу на структуру хрящової і кісткової тканини при експериментальному остеоартрозі // Матеріали ІІ Міжнародного медичного конгресу молодих вчених та студентів “Різні аспекти сучасної медицини”. - Тернопіль, 2000. - С 282-283. (Здобувачем проведено експериментальне та лабораторне дослідження, статистичну обробку результатів).

8. Волошин О.І., Борейко Л.Д. Вплив ербісолу на прояви ІХС у хворих на остеоартроз // Матеріали ІІІ республіканської науково-практичної конференції “Досягнення, проблеми та перспективи наукових досліджень в області кардіології та пульмонології на рубежі ХХ-ХХІ століть”. - Вінниця, 2000. - С 29-30. (Здобувачем проведено клініко-інструментальне обстеження хворих, наукову інтерпретацію отриманих даних).

9. Волошин О.І., Борейко Л.Д., Христофорова Г.Л. Щодо клінічного застосування ербісолу у хворих на остеоартроз // Матеріали VІІІ конгресу світової федерації українських лікарських товариств. - Львів, 2000. - С. 417. (Здобувачем проведено підбір та клінічне обстеження хворих, наукову інтерпретацію отриманих даних).

10. Борейко Л.Д. Особливості клініки і перебігу остеоартрозу в хворих з ураженнями щитоподібної залози // Матеріали VІ зїзду Всеукраїнського лікарського товариства. - Чернівці, 2001. - С 9.

11. Борейко Л.Д. Ефективність ербісолу в лікуванні хворих на остеоартроз // Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні питання клініко-лабораторної діагностики захворювань людини”. - Чернівці, 2001. - С. 122-124.