У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і представлено авторський варіант розв’язання наукової проблеми - формування нової концепції регіональної політики житлового будівництва на базі обґрунтованих теоретико-методологічних та методичних засад здійснення діагностики житлових умов населення, виявлення можливості реалізації потреби в житловому будівництві та врахування екологічної безпеки населення при його розміщенні. Результати, висвітлені у дослідженні, дозволили сформулювати такі висновки і пропозиції: 1.Сформовано авторське розуміння суті регіональної житлової політики та змісту дефініції «регіональна політика житлового будівництва». Обґрунтовано, що регіональна житлова політика та регіональна політика житлового будівництва буде ефективною тоді, коли стабільно зростатиме житлова забезпеченість всіх соціальних груп населення при забезпеченні екологічної безпеки мешканців. На основі визначення місця регіональної політики житлового будівництва на різних етапах соціально-економічного розвитку України в регіональній політиці загалом побудована оптимальна модель ієрархії видів регіональної політики, яка відображає найважливіші особливості регіональної житлової політики і регіональної політики житлового будівництва-детермінування регіональною екологічною політикою та взаємоузгодження з економічною, демографічною й соціальною регіональною політикою, регіональною політикою розвитку військово-промислового комплексу, регіональною інфраструктурною політикою. 2.Здійснена оцінка лімітуючих та стимулюючих факторів формування регіональної політики житлового будівництва в сучасній Україні на різних ієрархічних рівнях: глобальному, національному, регіональному і локальному з метою врахування результатів їх вивчення при формуванні заходів регіональної політики-інтенсифікації стимулюючих та нейтралізації лімітуючих факторів. 3.На основі авторського тлумачення суті соціально-економічної діагностики житлових умов населення, під якою розуміється наявність відхилень фактичних кількісних і якісних показників забезпечення населення України житлом в розрізі окремих територіальних утворень (регіонів, поселень) від еталонних, автором окреслено еталонну систему таких показників, здійснено діагностику забезпеченості населення житловим фондом, на основі чого встановлено дефіцит житла для населення України загалом (267915,34 млн.кв.м), а також визначено розподіл дефіциту по регіонах, у розрізі міської та сільської місцевості, й застосовано отримані дані як відправну точку для формування перспективної регіональної політики житлового будівництва. 4.Обґрунтовано визначення суті еколого-економічної діагностики нового житлового будівництва та організаційні схеми її здійснення в конкретному регіоні, в конкретному адміністративному районі досліджуваного регіону й стосовно конкретної ділянки, на якій здійснюється житлове будівництво. Окреслена низка принципів еколого-економічної діагностики житлових умов населення в контексті екологічної безпеки. 5.Обґрунтована система відліку для формування регіональної політики житлового будівництва, яка включає низку найрізноманітніших показників, отриманих на основі здійснення соціально-економічної та еколого-економічної діагностики територій житлового фонду (існуючого і того, що перебуває в стадії будівництва чи будуватиметься), та окреслені підходи до їх аналізу і використання. 6.Доведена потрібність нового економіко-правового механізму розв’язання житлової проблеми в умовах ринкової економіки України та важливість використання для його створення досвіду розвинених країн світу. При цьому цей механізм повинен за допомогою економічних та правових інструментів створити умови для задоволення потреби громадян у житлі шляхом його будівництва, придбання у власність або взяття в оренду за власні кошти, а безоплатне надання житла має передбачатися лише для соціально незахищених верств населення. 7.Окреслено найважливіші принципи нової концепції регіональної політики житлового будівництва в Україні (базування її на позитивному досвіді здійснення регіональної політики в Україні та в інших країнах світу; врахування нею концепцій і програм, що стосуються забезпечення населення житлом, розроблених після здобуття Україною незалежності; ґрунтування такої концепції на удосконаленому законодавстві; залучення до її розробки найрізноманітніших підприємств, установ й організацій, зацікавлених у вирішенні такого питання, зокрема й Будівельної палати України; врахування новою концепцією регіональної політики житлового будівництва найрізноманітніших регіональних відмінностей та регіональних особливостей, пов’язаних з житловим будівництвом, у тому числі екологічних особливостей, особливостей, пов’язаних з розвитком соціальної інфраструктури тощо). Обґрунтовані завдання та пріоритетні заходи регіональної політики житлового будівництва. 8.За допомогою кореляційно-регресійного аналізу виявлено залежності між обсягами введення нового житлового будівництва та окремими видами ресурсів. Це дозволило зробити висновок про те, що відповідно до багатофакторної лінійної моделі із збільшенням відтворення лісів на землях лісового фонду на 1% збільшується введення в експлуатацію житла на 0,18%. Збільшення заготівлі деревини на 1% збільшує досліджувану ознаку на 0,91%, а шкідливих викидів в атмосферне повітря – на 0,45%. 9.Обґрунтована необхідність вироблення концепції екологізації нового житлового будівництва в регіоні, придатної до застосування в умовах ринкової економіки, та окреслені принципи її побудови. 10.Запропоновано враховувати екологічну безпеку житлового будівництва в регіональній політиці держави за допомогою використання угоди щодо регіонального розвитку, в якій повинні бути заходи, пов’язані із масштабами та особливостями житлового будівництва, а також із забезпеченням екологічної безпеки в тому чи іншому регіоні, розроблені на основі обґрунтованої концепції житлового будівництва в регіоні. В структурі останньої має бути концепція екологізації житлового будівництва. |