За результатами роботи одержані наступні висновки: 1) факторами, що сприяють поширенню злочину, є загальні і спеціальні причини та умови. Загальними причинами легалізації є нестабільність банківської системи, недоліки у роботі правоохоронних органів, слабка їх взаємодія з банками, комерційними, державними органами, високий рівень латентності легалізації, тенденція до його збільшення, існування явища організованої злочинності. Спеціальні причини охоплюють появу ст. 209 КК України, відсутність практичного досвіду розслідування злочину, високий фінансовий та соціальний рівень злочинців, існування офшорних зон, банківської таємниці. Умовами вчинення легалізації визнані незнання громадянами окремих положень нормативних актів, можливість збагачення злочинним шляхом, низький загальний моральний рівень, правовий нігілізм у суспільстві; 2) способи злочину класифіковано залежно від стадій легалізації грошей. Стадії підготовки притаманні відкриття банківських рахунків, депонування коштів; створення банків для захисту корпоративних інтересів; фіктивних суб’єктів підприємництва; залучення підставних осіб, укладання реальних або фіктивних угод, залучення посадових осіб банків, органів влади та управління; підробка фінансово-господарських, статутних документів. Стадії розміщення коштів в господарській сфері: переказ (зняття) грошей невеликими сумами, об’єднання легальних грошей з нелегальними на банківських рахунках, проведення операцій на суми, що не перевищують встановлених фінансових лімітів, декларація у вигляді легальних злочинні прибутки, контрабанда грошей за кордон. Стадія розподілу готівки включає багаторазові операції з нею (приховуються сліди первинного злочину та легалізації): операції з нерухомістю, речами, цінними паперами, використання кореспондентських рахунків вітчизняних та іноземних банків, конвертація злочинних прибутків, використання банків, фірм офшорних зон. На стадії впровадження злочинних коштів у легальний сектор економіки та асиміляції з легальними одержуються кредити, що погашаються за рахунок злочинних прибутків, маніпуляції з вартостями предмету цивільно-правових угод, трансферпрайзинг, демонстрація прибутків у вигляді законного виграшу від розважальних акцій; 3) рисою особи злочинця є причетність до суб’єктів підприємництва, але легалізація не є прерогативою лише суб’єктів у складі підприємницьких структур. Легалізацією займаються й злочинці-одинаки, перед якими існує аналогічне завдання. На підставі вивчення кримінальних справ особу злочинців класифіковано за ознаками: 1) наявності злочинних установок: вчинила злочин вперше (стихійний тип, непрофесіонал, злочин вчинено через незнання норм кримінального закону, під впливом негативних обставин); багаторазово легалізувала гроші (два та більше рази); спеціалізується на легалізації у власних інтересах або на замовлення третіх осіб (“ідейний” злочинець, має певний досвід, відмивання - своєрідна форма заробітку); 2) причетності до легалізації: брала участь у первинному злочині та легалізації; вчинювала легалізацію (так звані кримінально-причетні особи, що не вчинювали первинного злочину, але сприяли чи безпосередньо вчиняли легалізацію); 3) виходячи з фінансового стану злочинця: фіктивні фінансові показники, не підкріплені реальною фінансово-господарською діяльністю; є прибутки від проведення злочинної операції; існує майно, яке може стати у нагоді під час вчинення легалізації; 4) методики розслідування злочинів, що сполучаються з легалізацією, впливають на формування методики розслідування легалізації. Судово-слідча практика дозволяє систематизувати первинні злочини, що сполучаються з легалізацією: 1) у сфері економіки, як способи підготовки, вчинення чи приховання легалізації (ст.ст. 199-221, 223-235 КК України); 2) посадові злочини (ст.ст. 364-370 КК України); 3) неекономічної або загальнокримінальної спрямованості (ст.ст. 357-363, 146-150, 185-198, 255 -258, 262, 300-324, 446-447 КК України). Слід упевнитися у наявності доказів вчинення первинного злочину, інформації про легалізацію. Пропонується формування методики за ознакою сукупності з методикою розслідування первинного злочину, що змушує коригувати діяльність в бік розширення рамок розслідування, предмету доказування. Це не завжди потребує окрема методика розслідування злочинів. Комплексна методика розслідування легалізації не універсальна на всі випадки, залежить від специфіки первинного злочину, сприяє пізнанню обставин вчинення другого, методика розслідування якого збагачує методику розслідування легалізації своїми доробками. Обгрунтовано необхідність встановлення причинно - наслідкового зв'язку ними. 5) залежно від обсягу та змісту вихідних даних на початку розслідування можливі слідчі ситуації: 1) справа порушується відносно керівника (працівника) комерційної структури, фізичної особи щодо проведення сумнівних трансакцій на підставі заяви банку, органів, покликаних проводити фінансовий моніторинг; 2) справа порушується відносно керівників комерційної структури на підставі матеріалів ревізій, проведених за ініціативною правоохоронних органів, інвентаризацій, аудиторських перевірок; 3) справа порушується відносно керівників комерційної структури, фізичної особи на підставі матеріалів ОРД. На подальшому етапі розслідування на формування слідчих ситуацій впливає поведінка обвинуваченого: 1) обвинувачений визнає себе винним, сприяє розслідуванню; 2) визнає себе винним частково; 3) не визнає себе винним, перешкоджає розслідуванню. Розслідування легалізації злочинних прибутків у банківській системі є складним процесом, під час якого доводиться досліджувати та аналізувати велику кількість інформації, що відноситься до предмету банківського, цивільного, фінансового права, бухгалтерського обліку. При здійсненні виїмки, обшуку, допитів, слідчого огляду документів доцільно залучати фахівців з відповідних галузей знань. Вказані слідчі дії є невідкладні, термінові, запобігають знищенню або фальсифікації речових доказів. До особливостей проведення допиту відноситься необхідність допиту злочинців, причетних до вчинення певних операцій (знаходяться в трудових стосунках з банком, злочинцем, ревізори, аудитори, працівники державних та контролюючих органів, нотаріуси, посередників і партнерів у підприємництві, рідні, друзі злочинців). 6) розглянуто можливості судових експертиз, що мають перспективні напрямки свого застосування при розслідуванні легалізації. Завдання судово-бухгалтерської експертизи зводяться до розв’язання питань про наявність (відсутність) матеріальних цінностей та грошей на рахунках об’єкта експертизи; обґрунтованість їх нарахування (списання); правильність відбиття в обліках розрахункових операцій; правильність ведення бухгалтерського обліку, звітності, організації контролю; особи, уповноважені розпоряджатися матеріальними цінностями, відповідальні за порушення фінансової, звітної дисципліни, створення нестач (надлишків). Фінансово-кредитна експертиза оцінює обґрунтованість відбиття господарських операцій в документах, фактичні підстави створення, розподілу та використання грошових фондів, обставини, що сприяли порушенням фінансової дисципліни, відношення між фінансовими показниками та фінансовими операціями, розмір злочинних прибутків. Така експертиза не знайшла емпіричного підтвердження у жодній кримінальній справі за фактом злочинної легалізації. Використання документальних носіїв інформації, печаток та кліше обумовлює їх техніко-криміналістичне дослідження. Об’єктами дослідження є комп’ютерні системи (апарати), програмні забезпечення їх діяльності. Експертиза має багато спільного з бухгалтерською, техніко-криміналістичною експертизою документів. Різниця полягає в об’єктах дослідження: паперових та магнітних носіях інформації. Перспективним напрямком розвитку комп’ютерно - технічної експертизи є експертиза банківських комп’ютерних систем. 7) наведено коло суб’єктів, які можуть володіти інформацією про злочин: підрозділи ДСБЕЗ, карного розшуку, ДПА, СБУ, КРУ, Інтерполу, МРЕВ, співробітники банків, БТІ, органів місцевої влади. Доцільними формами взаємодії із цими суб’єктами визнані: участь у спільних слідчих діях та ОРЗ, виконання запитів, доручень, отримання довідок, спільні науково-практичні конференції, семінари з питань змін у законодавстві, обміну досвідом. |
