Результатом дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової проблеми посилення впливу економічних механізмів у процесі формування та реалізації науково-технічної політики, удосконалення системи організації управління науково-технічною сферою з метою посилення ролі науки і технологій в інноваційних перетвореннях господарського комплексу країни. Результати дослідження дають можливість сформулювати такі висновки концептуального, теоретичного та науково-практичного спрямування. 1. Визнання провідної ролі науково-технічної сфери у становленні та зміцненні національної економіки, піднесенні добробуту населення і якості його життя ставить до порядку денного країн, котрі прагнуть бути лідерами нового тисячоліття, необхідність розробки та реалізації активної економічної політики, здатної концентрувати національні ресурси і зусилля на пріоритетних напрямах науково-технічного розвитку. Аналіз стану і динаміки вітчизняного виробничого комплексу свідчить, що державна промислова політика, яка реалізувалася в останні роки, не була достатньою мірою акцентована на підтримку перспективних інноваційних виробництв, у результаті чого в структурі промисловості відбувся істотний перекіс на користь низькотехнологічних і екологічно небездоганних галузей, зросло відставання від розвинутих країн у рівні господарського розвитку. Низький попит вітчизняної промисловості на технологічні інновації є однією з головних причин „вузькості” внутрішнього ринку науки та технологій, що негативним чином позначається на дієвості науково-технічної політики, становищі наукових і проектно-конструкторських установ і істотно гальмує розвиток наукової сфери. 2. Розкриття сучасних особливостей функціонування національної науково-технічної та інноваційної інфраструктури, засад її організаційного, кадрового і фінансового забезпечення дозволило обґрунтувати висновок, що соціально-економічні умови, в яких формується ефективна науково-технічна політика, є несприятливими для створення відповідного інноваційно-інвестиційного клімату, гармонійного поєднання складових науково-технічного прогресу з ринковими чинниками. Дослідження довело, що науково-технічна політика і діяльність організацій сфери науки мають бути органічно пов’язані зі структурно-відтворювальними процесами в економіці, але водночас структурна політика в економічному середовищі має базуватися на новітніх технологіях, збалансованому розміщенні продуктивних сил, розгалуженій мережі цільових комплексних науково-технічних програм загальнодержавного і регіонального рівнів. 3. Пошук шляхів підвищення ефективності науково-технічної сфери країни обумовив розробку Концепції регіональної науково-технічної політики України, яка спрямована на реалізацію системи таких організаційно-економічних заходів: забезпечення на інноваційній основі структурної модернізації економіки регіонів; запровадження моніторингу науково-технічного і промислового потенціалів регіонів; зменшення територіальної диференціації у рівнях науково-технічного розвитку; забезпечення чітких критеріїв і механізмів фінансово-економічної і нормативно-правової підтримки науково-технічної діяльності. У дисертації обґрунтовано і запропоновано методологію і нову організаційну структуру регіонального управління НТП на основі поєднання економічних важелів з організаційно-координаційними можливостями регіональних наукових центрів НАН і МОН України та схему розподілу відповідних зон їх наукового обслуговування. Структура цілей регіональної системи управління науково-технічним розвитком складається з трьох послідовних етапів: на першому визначаються і формуються загальні потреби регіональної соціально-економічної системи і проблеми їх науково-технічного забезпечення; на другому відбувається розробка і оцінка ефективності альтернативних варіантів науково-технічного розвитку; третій містить відповіді стосовно джерел, форм і обсягів фінансування розробки власне регіональної програми науково-технічного розвитку. 4. Для забезпечення динамічного розвитку інноваційних процесів в умовах обмеженої кількості ресурсів принципове значення має достовірна і неупереджена оцінка ефективності науково-технічної діяльності, у тому числі на регіональному рівні, яка може бути визначена ступенем впливу якісного фактора зростання регіональних обсягів виробництва на динаміку валового внутрішнього продукту. Запропонована матрична модель рейтингової оцінки ефективності регіональної науково-технічної діяльності забезпечує таку оцінку як на фіксовану часову дату, так і у динаміці, чим досягається певна гнучкість у прийнятті управлінських рішень. 5. Масштаби і темпи інноваційних перетворень безпосередньо залежать від якості обраних моделей розвитку регіональних економічних систем, а також рівня мотивації основних діючих сил інноваційного процесу. Гнучка комбінація моделей економічного зростання з екзогенним і ендогенним технологічним процесом (індустріального і постіндустріального підходів) є найбільш прийнятною формою інноваційного розвитку для регіонів, які володіють великим промисловим і науково-технічним потенціалом. Виходячи з масштабності науково-технічного потенціалу, його результативності у розвитку відповідних галузей науки і промислового комплексу зроблено важливий висновок, що цей потенціал слід розглядати не тільки як обслуговуючий елемент господарської системи країни, але і як своєрідний самоокупний сектор продуктивної діяльності. Розроблена інтегрована організаційно-економічна модель регіональної інноваційної системи „Харківський інноваційний порт”, що зорієнтована на підтримку і ефективне розкриття уже існуючих можливостей інтенсифікаційних процесів у науково-технічному комплексі регіону, а також забезпеченні системи моніторингу та підтримки високотехнологічних індустріальних виробництв і дозволяє підвищити ефективність науково-технічної сфери в інноваційних процесах шляхом безпосереднього залучення інтелектуального потенціалу до ринкових умов функціонування. 6. Результати дисертаційного дослідження свідчать, що від дієвості організаційно-економічних механізмів науково-технічної діяльності наукових установ безпосередньо залежить якість і рівень реалізації науково-технічної політики. Запропоновані оціночні критерії та економіко-математичний апарат рейтингової оцінки науково-технічних проектів дозволяє проводити комплексну оцінку їх пріоритетності за допомогою методу аналізу ієрархій, мінімізуючи вплив суб’єктивних факторів у процесі самої оцінки. 7. Закономірний процес інтелектуалізації більшості сфер господарської діяльності обумовлює нагальність включення інноваційного продукту та його невід’ємної складової – інтелектуальної продукції – до повсякденного ринкового товарообігу. З цією метою на прикладі умовного підприємства визначено критерії його ефективного функціонування при використанні і впровадженні об’єктів інтелектуальної власності, тобто науково-технічних послуг. Доведено, що оцінка і врахування в ціні готової продукції вартості інтелектуальної складової найбільш істотно позначається на фінансовому стані інноваційних підприємств, які мають глибокі коопераційні зв’язки з іншими підприємствами та високу собівартість продукції. 8. Головна відмінність наукової продукції порівняно з традиційною полягає в її кількісній і якісній невизначеності; наукова продукція може переносити свої якісні властивості на будь-яку необмежену кількість промислової продукції, вона також виступає і є носієм нових знань. Тому означені відмінності потребують свого відображення в процесі визначення договірної ціни інноваційної продукції. Новий механізм ціноутворення на науково-технічну продукцію, який пропонується в дослідженні, дозволяє порівняно з існуючою практикою формування договірної ціни враховувати як саму нематеріальну складову ціни, так і тип виробництва та обсяги реалізації кінцевої продукції, в якій використано наукові ідеї і розробки. 9. Під вибором того чи іншого господарського рішення в ринкових умовах розуміється ситуація, коли очікуваний від такого рішення результат не може бути визначений заздалегідь, але є достовірна інформація про вірогідність можливих економічних наслідків, і цим пояснюється висока актуальність застосування точних і адекватних методів оцінки ризиків реалізації нововведень, інноваційних або інвестиційних проектів. Оцінка ризику реалізації будь-якого проекту за допомогою умови мінімізації рівня видатків на весь життєвий цикл проекту, який пропонує дисертант, дозволяє не тільки розрахувати ступінь ризику у вартісному еквіваленті, а й оптимізувати техніко-технологічні параметри, які впливають на ризик, що дозволяє впливати на рівень конкурентоспроможності продукції, у якій матеріалізовані технічні параметри окремого проекту. 10. Стимулювання процесів подальшого науково-технічного розвитку потребує встановлення диференційованих залежно від структури собівартості продукції наукової сфери і галузей матеріального виробництва (частки видатків на заробітну плату) розмірів оподаткування фонду заробітної плати, які йдуть на соціальне страхування, замість єдиного для всіх галузей господарського комплексу коефіцієнта відрахувань. 11. Отримані за результатами дисертаційної роботи наукові положення та практичні рекомендації є методологічним підґрунтям подальших досліджень проблематики формування і ефективної реалізації науково-технічної політики як державного, так і регіонального рівня. При цьому природно, що організаційно-економічні параметри необхідних змін, отримані в дисертаційному дослідженні, зокрема стосовно інституціональних перетворень науково-технічної сфери, корекції окремих положень державної науково-технічної політики, запровадження механізмів ціноутворення та стимулювання науково-технічної діяльності, потребують деталізації в руслі загальних макроекономічних показників розвитку господарського комплексу і наукової системи держави. |