У дисертації виконано теоретичні узагальнення і розроблено заходи щодо розв’язання наукового завдання формування конкурентоспроможності регіонів України. Це відображено в поглибленні понятійного апарату, розробці методики комплексної оцінки конкурентоспроможності регіону, визначенні напрямів удосконалення механізму застосування регіональної економічної політики і конкурентного законодавства та механізму взаємодії суб’єктів господарювання певної території у процесі формування конкурентоспроможних регіонів, розробці основних положень програми управління конкурентоспроможністю регіону. Основні наукові й практичні результати виконаних досліджень зводяться до наступного: Конкурентоспроможність регіону - це здатність регіональної системи до визначення та ефективного використання своїх конкурентних переваг, на умовах самостійності й самофінансування і в межах існуючого законодавства, з метою забезпечення сталого зростання показників економічної діяльності в розрахунку на душу населення та раціонального розміщення продуктивних сил. Вивчення світового досвіду щодо принципів і напрямів формування конкурентоспроможності регіонів дозволило встановити, що доки існують регіональні відмінності в потенційних можливостях розвитку виробництва та ступенях впливу природних, географічних, кліматичних, екологічних умов, конкурентні переваги й відносини регіону в ринковому просторі будуть визначати регіональна політика і конкурентне законодавство.
Регіональна політика – це система намірів і дій з боку держави, спрямована на забезпечення умов для збалансованого соціально-економічного розвитку регіону на підставі ефективності використання його потенціалу, підвищення добробуту населення, поглиблення процесів ринкової трансформації. Конкурентне законодавство – це складна й розгалужена мережа законів, постанов, судових рішень, правових норм, що спрямовані на підтримку і регулювання конкуренції на ринку. Аналізуючи історію формування конкурентоспроможності регіонів України крізь призму правового аспекту, виділено п’ять етапів становлення і розвитку конкурентного законодавства в Україні та її регіонах. Зазначено, що проблемою на сучасному етапі є незначний рівень уваги до регіонального аспекту розвитку конкуренції. У процесі формування конкурентоспроможності регіону існує дві форми взаємодії регіональної економічної політики і конкурентного законодавства: взаємодоповнюваність і взаємовиключеність. З метою забезпечення ефективної взаємодії основних положень цих інструментів впливу органів державної влади на конкурентоспроможність певної території запропоновано в кожному окремому регіоні встановлювати пріоритети регіональної економічної політики і конкурентного законодавства відповідно до рівня його конкурентоспроможності. Досліджено існуючі методики оцінки конкурентоспроможності на макро-, мезо- і мікрорівнях й на їх основі розроблено методику комплексної оцінки конкурентоспроможності регіону, що базується на використанні двох показників (індексу конкурентоспроможності, який розраховується як співвідношення суми валової доданої вартості за видами економічної діяльності в розрахунку на одну особу по окремому регіону до суми валової доданої вартості за видами економічної діяльності в розрахунку на одну особу по країні та інтегрального показника конкурентоспроможності регіону, розрахованого з використанням методів таксономічного аналізу) і дозволить:
на регіональному рівні: виділити пріоритетні галузі економіки, розглянути вплив виробничого, торговельного, людського, інвестиційного, інноваційного капіталу на рівень розвитку території; обґрунтовано розробити напрями структурної перебудови господарського комплексу, шляхи соціальних перетворень, що забезпечить міжгалузеву й територіальну збалансованість регіону; - на державному рівні: ранжувати й типізувати регіони за рівнем конкурентоспроможності, визначати місце кожного регіону в загальнодержавному просторі, ефективно впроваджувати середньо - й довгострокові стратегічні програми соціально-економічного розвитку регіонів. Результати комплексної оцінки конкурентоспроможності регіонів України свідчать, що на сучасному етапі конкурентоспроможними регіонами є Дніпропетровський, Донецький, Запорізький, Київський, Одеський, Полтавський, Харківський, м. Київ. Конкурентоспроможність інших регіонів має перехідний характер, що пояснюється неефективним використанням наявних конкурентних переваг. На підставі співставлення циклічного характеру економічних процесів на рівні країни і окремих регіонів обґрунтовано необхідність врахування не тільки закономірностей циклічного розвитку країни взагалі, а і природу економічних циклів окремих її регіонів. Забезпечення конкурентоспроможності регіону можливо за умов:
ефективного використання наявних ресурсів; перетворення регіону в стійку економічну систему, здатну до довгострокового розвитку; збереження екологічної рівноваги. У контексті цього розглянуто екологічний аспект формування конкурентоспроможності регіону й визначено рейтинг регіонів України за основними напрямами забруднення навколишнього середовища. Встановлено, що найбільшими забруднювачами є конкурентоспроможні регіони країни (Дніпропетровський, Донецький, Запорізький), тому відсутність належної уваги до вирішення екологічної проблеми в довгостроковій перспективі може призвести до втрати їх конкурентних переваг і зниження конкурентоспроможності. Комплексний аналіз існуючих нормативно-правових актів у системі відносин “центр – регіони” свідчить про їх незавершеність і недосконалість щодо забезпечення процесу формування конкурентоспроможності регіону. Обґрунтовано доцільність врахування рівня конкурентоспроможності при визначенні завдань і повноважень органів регіональної влади з наданням більшої самостійності управлінським структурам конкурентоспроможних регіонів.
Встановлено, що формування конкурентоспроможності певної території не в змозі забезпечити окремий товар чи галузь, це можливо лише за умови створення ефективного механізму взаємодії між малими, середніми й великими підприємствами регіону. Найбільш ефективною формою взаємодії щодо формування конкурентоспроможності регіону є створення міжгалузевого комплексу – кластера, орієнтованого на максимально можливе використання конкурентних переваг сумісного економічного потенціалу підприємств і організацій, що кооперуються з метою взаємної підтримки і координації. Розроблено структуру машинобудівного кластера в Полтавському регіоні (ядро кластера - Крюківський вагонобудівний завод). Необхідною умовою формування конкурентоспроможності регіону є розробка економічно обґрунтованої регіональної програми управління процесом формування конкурентоспроможності регіону, яка б враховувала особливості розвитку певного регіону й дозволила раціонально розподіляти обмежені ресурси, а також забезпечила б цільове і контрольоване розміщення продуктивних сил на основі спеціалізації та кооперації. Таку програму запропоновано формувати з шести взаємозв’язаних блоків: інформаційного, аналітичного, законодавчого, прогнозного, стратегічного, фінансового і представити через систему дванадцяти напрямів дослідження: “Пріоритетна галузь економіки”, “Взаємоузгодження економічних циклів”, “Агропромисловий комплекс”, “Освоєння мінерально-сировинних ресурсів”, “Промисловість”, “Підприємницький потенціал”, “Трудовий потенціал”, “Транспортна інфраструктура”, “Екологічна безпека”, “Рекреаційна індустрія”, “Соціальна сфера”, “Зовнішньоекономічна діяльність”. Побудовано алгоритм розробки програми управління конкурентоспроможністю регіону. Розроблено авторську “Програму управління процесом формування конкурентоспроможності Полтавського регіону”. Встановлено, що в системі органів державної виконавчої влади центрального й місцевого рівнів на сьогодні відсутній орган, який би безпосередньо займався питаннями формування конкурентоспроможності регіону. Проведено експертне опитування представників великих і середніх підприємств м. Кременчука, за результатами якого основним напрямом формування конкурентоспроможності є створення на місцевому рівні єдиного центру з питань накопичення та аналізу інформації відносно кількісних і якісних характеристик конкурентних переваг міста, інформаційного забезпечення суб’єктів підприємницької діяльності щодо основних положень конкурентного законодавства. З метою управління конкурентоспроможністю регіону запропоновано створити новий інституційний механізм - фахові органи, позбавлені політичного й державного тиску:
- на державному рівні – агенція регіонального конкурентного розвитку (АРКР); - на регіональному рівні - регіональні комітети конкуренції (РКК); - на місцевому рівні – центри конкуренції (ЦК), який дозволяє автоматизувати управління розміщенням вітчизняного й іноземного капіталу на території регіонів, що забезпечить розвиток міжрегіональної конкуренції, прискорення обігу капіталу, поглиблення процесів розподілу праці та вдосконалення соціально-економічних відносин на рівні “інвестори-регіони” й позитивно вплине на формування конкурентного середовища. Визначено основні функції, завдання і принципи діяльності кожного структурного підрозділу вищенаведеного інституційного механізму. |
