Дослідження основ формування архітектури водно-розважальних комплексів дозволило узагальнити досвід проектування, будівництва й експлуатації споруд ВРК; зробити рекомендації щодо розміщення споруд ВРК у структурі міста; визначити склад функціонально-технологічних груп приміщень ВРК і вимоги до їх взаємозв’язку; визначити залежність і вплив функціонально-технологічного призначення груп приміщень ВРК на вибір типу конструкцій споруд; розробити класифікацію та номенклатуру типів споруд ВРК; розробити основні принципи об’ємно-розпланувальної організації ВРК. Результати цієї роботи можуть бути зведені до наступного. 1. Питання архітектурно-розпланувальної й об’ємно-функціональної організації ВРК не знайшли цілісного висвітлення у науковій літературі, оскільки ВРК є новим типом оздоровчо-релаксаційних закладів, пов’язаних з відпочинком на воді, що лише з кінця 1990-х рр. набувають розповсюдження в архітектурній практиці України. 2. Існуючу у ДБН В.2.2-9-99 класифікацію будівель і споруд, призначених для відпочинку, задоволення фізкультурно-оздоровчих, спортивних і дозвіллєвих функцій, слід вважати не зовсім довершеною з огляду на логічні протиріччя, що спостерігаються у цій класифікації. Наявність у ВРК як новому для української архітектурно-будівельної практики класі розважально-оздоровчих об’єктів таких елементів, як термальні басейни, спортивні басейни та фітнес-зали, елементи культурно-видовищних споруд (декорації, штучне середовище, тематична спрямованість та ін.), сауни та лазні, дозволяє наполягати на перегляді існуючої класифікації і запровадженні особливого блоку видів громадських будівель і споруд: розважально-оздоровчих (релаксаційних) будівель і споруд, центральне місце серед яких має посісти ВРК. 3. З суспільно-культурної та довкіллєвої точок зору найближчим часом можуть спостерігатися широке використання споруд та зон відпочинку усіма категоріями населення, максимальне тематичне використання ВРК у природному середовищі, розвиток комплексу розваг, пов’язаних з екстремально-психологічним сприянням подій, перехід від сезонного функціонування ВРК до цілорічного, розширення сервісного обслуговування та підвищення комфортності. 4. З точки зору типології, інженерних конструкції та містобудівних аспектів слід очікувати на формування поняття і архітектурно-розпланувальне задоволення комплексності розваг, об’єднання ВРК з термальними, багатофункціональними й іншими типами споруд; трансформативність конструкцій і проникнення в інтер’єр форм живої природи; організацію раціонального та зручного паркування автотранспорту; розташування ВРК у курортних зонах. 5. Базовими принципами формування ВРК слід вважати: – комплексність організації структури; – відповідність функціонально-розпланувальних рішень кліматичним умовам; – трансформативність конструкцій та універсальність внутрішнього простору.| 6. Наявність містобудівних та об’ємно-розпланувальних особливостей формування ВРК як «комплексу у комплексі» дозволила розробити класифікацію цього типу громадських закладів з точки зору їх розміщення у міській та позаміській тканині, ув’язавши з організацією міського та позаміського «каркасу». Виконано й обґрунтовано класифікацію ВРК дев’ятьма типами: за використанням рельєфу (за рельєфом, з використанням штучного рельєфу, без використання рельєфу), за просторовим рішенням (закриті, відкриті, комбіновані), за використанням типу води (з використанням прісної води; з використанням морської води; з використанням термальних вод), за типологією, за місцем розташування (приміські, міські, районні), за типом конструкцій (металеві, залізобетонні, дерев’яні клеєні, з місцевих матеріалів), за складом приміщень (розширений склад, стандартний, мінімальний), за терміном функціонування (цілорічні, сезонні, змішані), за місткістю (великі, середні, малі) (Рис. 1). 7. Встановлено, що до містобудівних особливостей формування та розташування аквапарків у сучасних умовах відноситься їх поліфункціональність і можливість кооперування з різними за функціональним навантаженням типами споруд; вимога до унікальності архітектурної форми аквапарку, яка тягне за собою необхідність рахуватися зі складеним міським (позаміським) середовищем, або протиставляти цьому середовищу нову, незвичну для нього форму; доречність влаштування аквапарків у системі супермаркетів (як міських, так і позаміських). Однією з найважливіших особливостей ВРК як елементу містобудівного системоутворення у кожному конкретному випадку є його функціональна можливість, залишаючись архітектурним організмом, виконувати окремі регіональні функції. 8. Запропоновано перелік критеріїв для переважного розташування ВРК як містобудівного системоформуючого елементу: як правило, ВРК розташовують у місцях з теплим кліматом, в яких існує підключення до інженерних мереж, наявна необхідна будівельна база та розвинуто транспортну інфраструктуру, або за тих самих умов — на туристичних маршрутах, які становлять значний інтерес, або за наявності незвичного, естетично колоритного рельєфу. 9. Базуючись на функціональній типології зон ВРК, було розроблено модель функціональної структури аквапарку (рис. 2) та модель-схему його об’ємно-просторової структури. 10. Оскільки архітектурно-розпланувальна й об’ємно-просторова структура ВРК є складною й різноманітною, складається з низки елементів, пов’язаних між собою за принципом нелінійного зв’язку в залежності від конкретного місця розташування архітектурного організму ВРК, — було виокремлено та розглянуто основні прийоми його архітектурно-розпланувальної та просторової організації: компактний, лінійний, центричний, радіально-кільцевий, вільний та секторний. Ці прийоми дозволили виокремити також принципи формування архітектури ВРК: використання рельєфу; трансформація огроджувальних конструкцій; універсальність використання внутрішнього простору; центричність розташування вхідної групи; організація вертикальних комунікацій; уніфікований розподіл потоків руху. 11. Архітектурно-конструктивні особливості формування ВРК полягають у вирішенні не лише конкретних проектних задач, але й у необхідності узгодження цих конкретно-прикладних аспектів створення ВРК з теоретико-прикладними аспектам вироблення нових підходів до формування елементів інтер’єру й архітектурних конструкцій ВРК на засадах використання останніх досягнень у цій галузі. 12. До основних архітектурно-конструктивних особливостей ВРК слід віднести: застосування великопрогонних систем у покриттях ВРК; зведення мобільних збірно-розбірних будівель ВРК; застосування модульності в елементах конструкцій; застосування легких конструкційних матеріалів; зведення нових ефективних конструкцій; влаштування пристрою зовнішнього огородження, що трансформується. 13. На основі дослідження практики виокремлено трансформативні прийоми зміни покриттів ВРК та влаштування зовнішніх огорож засобами трансформування. 14. Встановлено, що функціонально-типологічні складові ВРК формуються наступними видами споруд: водоймища; атракціони; декоративно-рекреаційні елементи; лікувально-оздоровчі елементи; інженерно-технічні споруди. До першого виду відносяться передовсім басейни — плавальний, басейн з хвилеутворенням, дитячий, купальний, декоративний; «річки» — швидка та повільна. Другий вид становлять водяні тобоґани, гірки, труби та інші атракціони. Третій вид включає в себе водоспади, штучні гейзери, фонтани та інше аналогічне устаткування. До четвертого відносяться сауни, джакузі, гідромасажні пристрої. П’ятий вид включає допоміжне обладнання: насосні пристрої, приміщення для контролю за якістю води та водопідготовки. 15. На основі дослідження питань теорії і практики створення ВРК запропоновано визначення термінів, які здобули фахового поширення, та класифікацію атракціонів — гірок — за умовними ознаками. 16. Запропоновано модель методики проектування ВРК, що складається з трьох послідовних етапів: передпроектної основи, ідейно-концептуальної основи, проектно-будівельної основи. 17. Результати дисертаційного дослідження, основні принципи та рекомендації формування ВРК знайшли практичне впровадження та використані автором у проектних розробках ВРК для Києва, Ялти, Севастополя та інших міст України (рис. 3, 4). |
