Найпомітнішим результатом перших етапів аграрної реформи в Україні є розвиток багатоукладності сільського господарства, основними рисами якої є збільшення економічної і соціальної значимості особистих господарств населення, зародження фермерського укладу, згортання обсягів виробництва в господарствах суспільного сектору. Аналіз методичних основ визначення економічної ефективності аграрних підприємств показав, що трансформаційні зміни у формах власності і господарювання поки що не зробили значного впливу на формування ефективного функціонування агроформувань. Зазначено, що економічний стан сільськогосподарських підприємств у пореформений період значною мірою залежить від спеціалізації виробництва.
3. Запропоновано удосконалити методику визначення економічної ефективності роботи сільгосппідприємств за допомогою включення вартості землі в склад основних фондів. Так, найбільш ресурсозабезпечені райони області – Бериславський, Білозерський та Скадовський при розрахунках показників фондовіддачі по вартості основних фондів займали відповідно 16-е, 4-е та 13-е місця. Після внесення у вартість фондів вартості землі, розрахунок фондовіддачі змінював місця в ранжованому ряді відповідно на 15-е, 1-е та 7-е, що свідчить про наявність в господарствах цих районів різних за якістю земель, продуктивність яких врахована при проведенні вартісної оцінки. 4. Дослідженнями встановлено, що ефективне функціонування агропідприємств на зрошуваних землях і землях під великими масивами багаторічних насаджень, залежить від збереження цілісності цієї категорії земель у комплексі з майном основних засобів їх використання. З цієї проблеми були розроблені “Рекомендації щодо врегулювання земельних і майнових відносин в сільськогосподарських підприємствах, які мають зрошувані землі і землі, зайняті багаторічними насадженнями” Запропоновано методичні підходи щодо формування раціональних розмірів земельних ділянок під спільну сумісну власність на зрошувальному комплексі, а також для використання неподільного земельного масиву під багаторічні насадження. При цьому потрібно керуватися слідуючими принципами: виділення зрошуваних земель для приватизації здійснюється в межах всієї відповідної сівозміни або полями сівозміни в ув’язці з плановим розміщенням зрошувальної мережі, гідротехнічних споруд, насосних станцій, дощувальних машин і на умовах збереження цілісності технологічного режиму їх роботи; передача земель під багаторічними насадженнями у спільну сумісну власність групам громадян проводиться згідно проекту організації території у випадку наявності бажаючих отримати свою земельну частку виключно за рахунок багаторічних насаджень. Групи власників формуються таким чином, щоб у спільну сумісну власність був виділений єдиний квартал або окремий масив багаторічних насаджень. 5. Уточнено, що формування механізму господарювання у реформованих сільськогосподарських підприємствах вимагає перегляду питань щодо кількісного і якісного забезпечення управлінськими кадрами агроформувань. На сучасному етапі необхідно звернути увагу на кадровий потенціал керівників нових форм господарювання. Визначення того, що керівник є центральною фігурою в організації виробництва і управління ним, не тільки не втрачає свого значення, а навпаки набуває дедалі глибшого змісту і більшого проявлення керівника-власника, керівника-фахівця. 6. Розрахунками доведено, що організаційно-правова форма, як фактор підвищення ефективності функціонування АПК на цьому етапі розвитку, ще не має впливу на економічні результати роботи агроформуваь. Її відсотковий внесок у факторіальну дисперсію, при багатофакторному аналізі вивчення впливу змінних ознак на економічні показники ефективності функціонування агроформувань у пореформений період складає 0,99-4,96%. При впровадженні певної організаційно-правової форми господарювання серед основних факторів, слід враховувати: спеціалізацію господарств; відмінності між регіонами щодо розвиненості матеріально-технічної бази виробництва; забезпеченість основними засобами та землею; наявність кадрового потенціалу; відмінності у відношенні населення до трансформаційних процесів, пов’язаних з історичними традиціями та ін. 7. Встановлено, що в залежності від економічного стану аграрного підприємства, стратегію їх подальшого розвитку необхідно розвивати за трьома основними напрямками : стратегію виживання – для підприємств, які постійно працюють із збитками; стратегію стабілізації – для агро формувань, у яких в окремі роки прибутковість змінюється на збитковість і навпаки; стратегію випереджального розвитку – для стабільно прибутково працюючих підприємств. 8. Розрахунками встановлено, що при державній допомозі у розмірі 116,3 на 1 га сільськогосподарських угідь аграрними формуваннями регіону у 2003 було б досягнуто 30% рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва. Для досягнення 30% рівня рентабельності галузі тваринництва розмір цієї допомоги у розрахунку на 1 умовну голову худоби повинен бути не менше 1378 грн. 9. Визначено оптимальну структуру посівних площ під основними сільськогосподарськими культурами агроформувань по адміністративних районах області, для досягнення максимально можливого виходу прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь, за типових погодних умов, за допомогою електронного процесора Excel 2000. Це дозволить керівництву нових аграрних формувань розширити можливості прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності та конфліктності під час розв’язання економічних задач і здійснити вибір стратегії управління розвитком сільськогосподарських підприємств. 10. Встановлено, що одним із шляхів зростання економічної ефективності роботи агроформувань регіону є агропромислова інтеграція. Великі за розміром сільськогосподарські підприємства, у яких обсяги вирощування продукції достатні для забезпечення завантаження потужностей власних переробних підприємств, можуть створювати їх самостійно. Для середніх та малих підприємств доцільно створювати одне переробне підприємство на декілька підприємств-постачальників сировини. При цьому повинна зберігатися тенденція участі всіх аграрних формувань в пропорційному поділі прибутку, отриманого переробним підприємством від реалізації готової продукції. |
