У дисертації здійснено вирішення наукового завдання з узагальнення організаційних форм і способів бойового застосування винищувальної авіації ВПС Радянського Союзу і Німеччини в 1940-1945 рр., визначення їх характерних рис і особливостей, тенденцій та закономірностей, розроблено рекомендації щодо можливих напрямків використання дослідженого досвіду у воєнній теорії та практиці підготовки Збройних сил України. Основні результати дослідження: 1. На основі вивчення відповідної літератури та документальних джерел був проведений науковий аналіз питань організації та бойового застосування винищувальної авіації Військово-повітряних сил Радянського Союзу і Німеччини 1940-1945 рр. і розроблені рекомендації щодо застосування досвіду війни в сучасних умовах для Збройних сил України. 2. Проведений аналіз літератури та документальних джерел дослідження свідчить, що ця проблема знайшла лише часткове висвітлення в працях вітчизняних та іноземних істориків. Наукове завдання в такій постановці висвітлено частково. Накопичення нових джерельних матеріалів, у тому числі з таких аспектів, як: тактика дій, підготовка льотних кадрів та бойові якості авіаційної техніки, створило умови для поглибленого вивчення проблеми організації та бойового застосування винищувальної авіації Військово-повітряних сил Радянського Союзу і Німеччини 1940-1945 рр. 3. До початку Великої Вітчизняної війни радянське командування і командування Збройних сил Німеччини мали сформовані та перевірені в ході бойових дій погляди на бойове застосування Військово-повітряних сил. У концепціях германського командування винищувальна авіація займала важливе місце як ефективний і маневрений засіб, здатний забезпечити першому удару міць і раптовість. Успіх цього удару, на їхню думку, міг визначити переможне закінчення війни. 4. Організаційна структура ВПС РСЧА ускладнювала управління авіаційними з'єднаннями і частинами, передбачала їх децентралізоване використання. Це вплинуло на рівень готовності угрупування радянських ВПС для відбиття нападу Німеччини 22 червня 1941 року. 5. Організаційно-штатна структура винищувальної авіації ВПС Німеччини дозволяла масовано застосовувати її сили, забезпечувати тісну взаємодію з сухопутними військами, здійснювати централізоване управління силами і засобами винищувальної авіації. 6. Рівень підготовки керівного складу авіаційних об'єднань і з'єднань радянських ВПС на початок Великої Вітчизняної війни був низьким. Підготовка льотчиків-винищувачів пілотами Люфтваффе оцінювалася достатньо високо. Військово-повітряні сили Німеччини (Люфтваффе) мали високо підготований керівний склад. На чолі частин і підрозділів винищувальної авіації стояли командні кадри, що мали багатий бойовий досвід. 7. До початку Великої Вітчизняної війни на озброєнні ВПС РСЧА в основному знаходилися літаки, хоч і розроблені в середині 30-х років, але, які за своїми тактико-технічними даними не поступались літакам аналогічних класів ВПС Німеччини, а за окремими параметрами навіть переважали їх і здатні були виконувати завдання, покладені на винищувальну авіацію. 8. СРСР мав у прикордонних військових округах численне авіаційне угрупування, достатнє для відбиття агресії. Однак його боєготовність через низку причин (через укомплектування різнотипною авіаційною технікою, низький рівень розвитку аеродромної мережі, незакінченість перенавчання льотного складу на нові типи літаків, низьку оперативно-тактичну підготовку командного складу, труднощі тилового забезпечення, які виникли внаслідок тривалої реорганізації авіаційного тилу) була низькою. 9. Протягом усієї війни винищувальна авіація Люфтваффе чисельно поступалася радянським ВПС. Цей фактор змушував командування Люфтваффе більш інтенсивно застосовувати свою винищувальну авіацію. 10. На підставі зроблених висновків, тенденцій і закономірностей подані практичні рекомендації, які мають певне значення під розбудови Збройних сил України. Отже, мета і завдання дисертаційного дослідження досягнуті, поставлені наукові завдання розв'язані. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що висновки і рекомендації можуть бути використані у процесі підготовки особового складу об'єднань, з'єднань і частин Повітряних Сил України. Матеріали дисертаційного дослідження знайдуть використання під час проведення науково-дослідних робіт у напрямку дослідження бойового застосування ПС України, у навчальному процесі та науковій роботі відповідних відділів Головного штабу Повітряних сил України. Перспективними напрямами подальших досліджень дисертант вважає: Можливість виконання авіацією своїх завдань в умовах обмеженої чисельності літакового парку ПС. Можливість забезпечення ефективного спільного виконання бойових задач ВПС і ППО з прикриття військ і об'єктів інфраструктури країни.
| 