У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми організації самостійної пізнавальної діяльності учнів 6-8 класів на уроках фізичної географії. Обґрунтовано систему формування самостійної пізнавальної діяльності учнів, перевірку ефективності її функціонування, методику впровадження даної системи в реально існуючу шкільну практику. Формування самостійної пізнавальної діяльності школярів розглядається як провідна умова удосконалення навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи і характеризується взаємозв’язками методологічного, мотиваційного, змістового, науково-методичного, процесуального і результативного аспектів. 1. Актуальність проблеми формування самостійної пізнавальної діяльності школярів зумовлюється педагогічними і соціально-психологічними причинами. Аналіз літературних джерел свідчить про те, що на всіх історичних етапах розвитку людства, за різних соціально-економічних умов пізнавальна діяльність особи вивчалася у відповідності з використанням закономірностей та особливостей пізнавального процесу. Неоднозначні підходи до пізнання породжували неоднакові методики організації діяльності людини, і цей процес був підпорядкований об’єктивним історичним законам. 2. Вивчення вітчизняних та зарубіжних наукових джерел дало змогу констатувати, що педагогічною наукою й практикою нагромаджено значний досвід з питань активізації пізнавальної діяльності учнів у загальноосвітньої школи. Проте, відсутня термінологічна єдність поняття “пізнавальна активність”, нечітко визначені критерії, показники, та рівні її сформованості, тільки частково досліджені фактори та умови розвитку, відсутня єдина методологія процесу формування самостійної пізнавальної активності. Тому пошуки системного забезпечення активізації навчання, де в діалектичному взаємозв’язку поєднані принципи, фактори, шляхи та умови формування пізнавальної діяльності учнів, набувають особливої актуальності. 3. Самостійна робота учнів є невід’ємним елементом процесу навчання географії. Без неї неможливо забезпечити єдність викладання і самостійне навчання учнів. За твердженням багатьох дослідників, самостійна робота постає у процесі навчання географії як специфічний педагогічний засіб організації і управління самостійною пізнавальною діяльністю, яка включає предмет і метод наукового пізнання. Сутність самостійних робіт як специфічних педагогічних конструкцій визначається особливостями пізнавальних завдань, втілених у конкретний зміст типів і видів самостійної роботи. 4. У процесі дослідження виявлено і методично обґрунтовано систему психолого-педагогічних умов формування умінь самостійної пізнавальної активності учнів: педагогічне заохочення вчителя географії; підготовленість учнів до сприймання та засвоєння навчального матеріалу; систематичне проведення самостійних робіт і контроль з боку вчителя; врахування рівня попередньої підготовки учнів; посильність завдань з урахуванням індивідуальних особливостей учнів; поетапне залучення учнів до творчої роботи. Самостійна діяльність учнів характеризується такими показниками, як пізнавальна самостійність, активність, наявність того чи іншого рівня сформованості творчих здібностей. Самостійна діяльність учнів у процесі вивчення фізичної географії поєднує два шляхи досягнення результатів у навчанні: а) індивідуальне наукове пізнання, б) засвоєння готового знання, що зумовлено логікою викладання здобутого наукою знання. 5. Ефективне розв’язання завдань самостійної пізнавальної діяльності учнів здійснюється за певних психолого-педагогічних умов. Їх сутність ґрунтується на системі тренувальних і пропедевтичних вправ, а також пізнавальних завдань, розрахованих на стимулювання самостійної навчальної діяльності учнів як вирішальної умови розвитку їх здібностей та інтересів. Пізнавальна діяльність забезпечує оволодіння знаннями, уміннями і навичками, що засвоюються в певній системі; засвоєння учнем суспільно-історичного досвіду у вигляді знань з географії і узагальнених способів дій, без чого неможливе пізнання, відтворення знань та трансформування їх у практичну діяльність учнів. 6. Проведеним дослідженням доведено, що методика ефективного формування самостійної пізнавальної діяльності учнів повинна спрямовувати на: а) підготовку учнів, що забезпечує запас знань і вмінь, мовних пізнавальних засобів, необхідних для виконання самостійних робіт; б) створення позитивного емоційного ставлення до предмета і діяльності, яке є необхідною передумовою формування самостійної пізнавальної діяльності; в) організацію творчої діяльності, яка пробуджує в учнів пізнавальні запити, та її активізацію у процесі самостійної роботи з метою подальшого розвитку пізнавальних інтересів; г) систематично організована вчителем самостійна діяльності учнів, використанням доцільних форм і методів навчання і виховання з метою розвитку в учнів самостійної пізнавальної діяльності. 7. У процесі дослідження нами виявлено такі рівні самостійної пізнавальної діяльності учнів в їх динамічній системі: репродуктивний: усвідомлене заучування теорії та відтворення зразка розумової чи практичної дії під керівництвом учителя; частково-пошуковий (перехідний): перехід від дій за зразком до пошуку нових способів самостійної діяльності, від виконання послідовних навчальних дій до розв’язування проблемних завдань за допомогою ззовні; продуктивний: учень самостійно застосовує відомі знання в інших умовах, демонструє самостійний пошук способів дій в умовах проблемних ситуацій; творчий: вищий рівень розвитку самостійної пізнавальної діяльності, який характеризується прагненням до знань, готовністю до самостійного творення нового. При цьому використовуються оригінальні ідеї, способи розв’язання самостійно поставлених завдань, проблем, заявляються винаходи, відкриття. 8. У ході дослідження розроблено й теоретично обґрунтовано модель динаміки навчально-пізнавальної активності як складного, багаторівневого утворення особистості, яке характеризується психічним станом суб’єкта у пізнанні і виявляється у його ставленні до навчально-пізнавальної діяльності. 9. Обґрунтована нами система пізнавальних завдань (репродуктивні, продуктивні, творчі) для організації самостійної пізнавальної діяльності відповідає основний напрямок становлення пізнавальних можливостей учнів у процесі вивчення географії і дає підстави в значній мірі забезпечити їх інтелектуальний розвиток разом з удосконаленням змісту пізнавальних завдань для проведення самостійних робіт. Проведений педагогічний експеримент за основними методико-педагогічними критеріями довів обґрунтованість розробленої методики. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Перспективними є дослідження з питань формування самостійної пізнавальної діяльності засобами комп’ютерних географічних ігор, моделюючих програм самостійної пізнавальної діяльності в процесі дистанційного навчання. |