В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми – визначення сутності та структури організаційно-правового механізму підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ і визначено шляхи його удосконалення. Основним завданням дослідження було вироблення на основі аналізу теоретичних засад, специфіки правового регулювання та практичної реалізації в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ їх повноважень щодо підготовки та прийняття управлінських рішень концепції організаційно-правового механізму підготовки і прийняття цих рішень. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Проведений аналіз існуючих визначень поняття адміністративної діяльності органів внутрішніх справ дозволив визначити її як урегульовану адміністративно-правовими нормами виконавчо-владну, розпорядницьку діяльність, яка спрямована, з одного боку, на забезпечення виконання поставлених перед цими органами правоохоронних завдань щодо сприяння реалізації нормативно закріплених прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, їх охорону та захист, охорону громадського порядку та громадської безпеки, боротьбу із правопорушеннями, з іншого – на упорядкування внутрішньо-системних відносин, які виникають з питань організації самої системи органів внутрішніх справ, забезпечення необхідних умов для її функціонування. Підтримано традиційне виділення в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ двох основних напрямків – внутрішньо-організаційної та зовнішньо-адміністративної діяльності. Зроблено висновок, що підвищення ефективності управління зовнішньо-адміністративною та внутрішньо-організаційною діяльністю органів внутрішніх справ безпосередньо залежить від наукового забезпечення процесу підготовки, прийняття і реалізації (виконання) управлінських рішень. В той же час констатовано, що сучасний стан цього процесу характеризується відсутністю високоефективної системи його наукового та організаційно-аналітичного забезпечення. З урахуванням усталених підходів щодо розуміння управлінського рішення в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ його визначено як владне волевиявлення, засіб виконання поставлених перед системою органів внутрішніх справ завдань щодо захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби із правопорушеннями, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, з одного боку, та як засіб організації, забезпечення та координації виконання цих завдань – з іншого. Визначено критерії, допомогою яких варто класифікувати управлінські рішення в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ, до яких віднесено: 1) юридичні наслідки; 2) об’єкт впливу; 3) напрямок управлінського впливу; 4) цільове призначення; 5) кількість суб’єктів, які приймають управлінські рішення; 6) зміст рішення; 7) умови (причини) прийняття; 8) форма зовнішнього вираження; 9) тривалість здійснення (реалізації); 10) критерій гласності. Сформульовано пропозицію щодо доцільності створення алфавітних картотек, так званого „класифікатора управлінських рішень” для конкретних ситуацій. Охарактеризувавши основні і додаткові вимоги, що ставляться до управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ, визначено систему правового забезпечення їх підготовки та прийняття, яку становить сукупність законів та підзаконних нормативних актів, що створюють правове поле для їх функціонування. Усю нормативну базу, якою керуються органи внутрішніх справ під час підготовки та прийняття управлінських рішень, поділено на зовнішню, яка створюється формально за межами їх системи, однак до створення якої ці органи мають пряме відношення, безпосередньо розробляючи або беручи участь у розробці проектів тих чи інших нормативних актів, і внутрішню – відомчу нормативну базу, тобто нормативно-правові акти, які приймаються в системі органів внутрішніх справ. В результаті аналізу загальнотеоретичних міркувань щодо сутності категорії „механізм управління” та його складових зроблено висновок про те, що організаційно-правовий механізм підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ складається з ряду елементів: мети, принципів, завдань, функцій та методів, які є своєрідною основою, вихідними догмами функціонування управлінських рішень в органах внутрішніх справ (їх статикою), на основі яких базується сам процес їх підготовки, прийняття та реалізації (їх динаміка). Процедуру підготовки управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ визначено як повторювану сукупність послідовно здійснюваних етапів (операцій), які складають її сутність та слугують основою для наступного прийняття та виконання управлінських рішень. Виділено і охарактеризовано етапи підготовки управлінського рішення. Прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ визнається ключовим моментом усієї зовнішньо-адміністративної та внутрішньо-адміністративної їх діяльності. Процес прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ становить сукупність дій, що здійснюються послідовно і полягають в ухваленні управлінського рішення, підборі і розстановці виконавців, доведенні управлінського рішення до виконавців, забезпеченні його виконання, коригуванні рішення та підбитті підсумків. Визначено і охарактеризовано етапи прийняття управлінських рішень. Під механізмом кадрового забезпечення підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ розуміються його визначальні засади (мета, принципи, завдання, функції), що є його статикою. У свою чергу, процес кадрового забезпечення – це сукупність стадій проходження служби в органах внутрішніх справ, які послідовно змінюють одна одну (від професійного відбору кандидатів для навчання чи роботи в органах внутрішніх справ до їх звільнення), що є його динамікою. Інформаційне забезпечення підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ як важливий напрямок підвищення їх ефективності визначено як сукупність дій щодо одержання, обробки, використання, поширення та зберігання документованої або публічно оголошуваної інформації, спрямованих на задоволення інформаційних потреб зазначених органів. З’ясовано завдання, методи, види інформаційного забезпечення підготовки та прийняття управлінських рішень, напрямки його удосконалення. Визнається необхідною якнайшвидша інформатизація інформаційного забезпечення управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ, чого можна досягти лише за допомогою створення комплексу взаємозв’язаних інформаційних систем у рамках як конкретного органу (служби, підрозділу) внутрішніх справ, так і всієї їх системи. Матеріально-технічне і фінансове забезпечення як комплекс товарно-майнових та грошових заходів визнається об’єктивною і необхідною передумовою належної підготовки та прийняття управлінських рішень, особливо тих із них, які є нормативними або вимагають використання значних сил та засобів. Належного матеріально-технічного та фінансового забезпечення потребує підготовка та прийняття внутрішньо-організаційних управлінських рішень, як правило тих, які знаходять своє відображення у письмовій формі. Визначено конкретні напрямки удосконалення матеріально-технічного та фінансового забезпечення підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ. Підкреслюється важливе місце керівника в підготовці та прийнятті управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ як особи, яку наділено владними повноваженнями відносно підпорядкованих йому працівників і яка має право візувати управлінські рішення (зрозуміло, письмові), які стосуються як зовнішньо-адміністративної, так і внутрішньо-організаційної діяльності зазначених органів. На відміну від інших категорій працівників, що забезпечують управління, керівники становлять групу посадових осіб, яким делеговано права та обов’язки владного характеру. Саме керівник повинен вміти виробляти стратегію управління, консолідувати зусилля своїх підлеглих на розв’язання найважливіших завдань управління, що, у свою чергу, відображається на підготовці та прийнятті відповідних управлінських рішень. Законність управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ визначено як неухильне дотримання та виконання суб’єктами їх підготовки та прийняття усіх передбачених законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами матеріальних та процедурних вимог. Встановлено, що найпоширенішими видами порушень вимог законності під час підготовки та прийняття управлінських рішень є: несвоєчасність прийняття управлінського рішення; рішення приймається не уповноваженою на його прийняття особою чи органом; прийняті рішення суперечать нормам чи правилам, які містяться в управлінських рішеннях вищої юридичної сили або з одного і того ж питання приймається кілька управлінських рішень; недотримання встановленої процедури підготовки та прийняття письмових управлінських рішень; недотримання встановленої форми управлінського рішення (відсутність необхідних реквізитів). Детально охарактеризовано основні засоби забезпечення законності під час підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ, зокрема, контрольно-наглядову діяльність за їх прийняттям, право на оскарження та роботу із скаргами фізичних та юридичних осіб, юридичну відповідальність працівників органів внутрішніх справ за правопорушення, які були допущені під час прийняття управлінських рішень. Проблему оцінювання ефективності управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ названо дуже важливою і ще більше складною. Визначено критерії оцінювання ефективності управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ, до яких віднесено: 1) результативність; 2) своєчасність; 3) наукову обґрунтованість; 4) відкритість; 5) позитивну громадську думку; 6) дотримання прав особи; 7) професійність; 8) забезпеченість; 9) економічність. У механізмі підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ існує чимало проблем як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру, які дисертант намагався висвітлити в дисертації. Врахування висловлених рекомендацій здатне підвищити ефективність зазначеної діяльності, привести її у відповідність до вимог закону, що в цілому сприятиме зміцненню законності і правопорядку в країні. |
