У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України, міжнародно-правових норм та практики їх застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-правової системи укомплектування керівного персоналу морського транспорту, що здійснюють управління судном (судноводіння). Ефективність та безпечність експлуатації морського судна залежить від рішень капітана судна, який є ключовим елементом системи. При існуванні певних небезпечних умов, що можуть привести до аварії або катастрофи морського судна, не повинні мати місце його помилкові (невірні) рішення з управління судном, оскільки такі рішення є причиною такої аварії або катастрофи. Тому суб’єктивні особливості особистості судноводія (людський фактор) в конкретній аварійній ситуації є умовою виникнення причинного зв’язку між діями (або бездіяльністю) екіпажу (окремих його членів) та наступними шкідливими наслідками. З урахуванням цього необхідно дуже ретельно ставитись до питання призначення та відбору судноводія та забезпечення укомплектування суднових екіпажів відповідними фахівцями. Запропоновано конкретні напрямки вдосконалення нормативно-правової бази України, що регулює питання безпечного укомплектування суднових екіпажів. Так, повинні бути внесені зміни щодо статусу капітана як члена екіпажу: необхідно відокремити його посаду від екіпажу, як це робиться у світовій практиці, та внести відповідні зміни до Кодексу торговельного мореплавства України. Так, у структурі Розділу 3 Кодексу торгового мореплавства України доцільно виділити Главу 1 «Загальні положення», Главу 2 «Капітан судна» і Главу 3 «Екіпаж судна». У Главі 2 «Капітан судна» варто закріпити правило, що капітан має право верховної влади щодо всіх дій із забезпечення безпеки судноплавства. Доцільно дати визначення посади капітана як керівника відособленого підрозділу компанії-судновласника, що здійснює управління судновими системами та екіпажем, забезпечує експлуатацію цих систем, на підставі єдиноначальності шляхом прийняття відповідних рішень у формі команд чи розпоряджень. Також необхідно нормативно закріпити права капітана судна щодо укомплектування екіпажу. Необхідно розробити правові засади регулювання виробничої практики студентів морських вузів України, які дозволять систематизувати фактично безконтрольні і не забезпечені державною підтримкою правовідносини з організації і проходження практики, а також забезпечити отримання молодими моряками досвіду і практичних навичок з судноводіння. У зв'язку з підготовкою молодих фахівців і наступним укомплектуванням їх до екіпажів морських суден, необхідно передбачити нормативні положення, які визначають систему професійної орієнтації молодих моряків, що дозволить відокремити непридатних спеціалістів та дасть можливість уникнути потенційної небезпеки. Кожен судновласник повинен призначити спеціальну посадову особу (групу осіб), яка б відповідала за укомплектування суднових екіпажів відповідно до існуючих міжнародних і національних вимог. Судновласник зобов'язаний видавати відповідні документи службового характеру (накази, інструкції, розпорядження), що регулюють питання організації і порядку безпечного укомплектування екіпажів і є обов'язковими до виконання всім персоналом, що входять у систему управління безпекою. Під укомплектуванням екіпажів слід розуміти організаційні заходи, що здійснюють судновласники, інші підприємства, установи й організації в сфері морського транспорту України, спрямовані на забезпечення професійного відбору, розміщення на посади і формування екіпажу моряками з метою створення такої робочої групи, що здатна забезпечувати найбільш ефективну експлуатацію морського судна під керуванням висококваліфікованих судноводіїв і відповідно до сучасних нормативних вимог рівня безпеки мореплавства. Діяльність з укомплектування суднових екіпажів повинна бути урегульована спеціальним законодавством, що приймається на базі внесення відповідних змін у Кодекс торговельного мореплавства України. Доцільно створити окремий нормативний акт з питань укомплектування суднових екіпажів, який повинен закріплювати основну мету такої діяльності – створення ефективної робочої групи (судновий екіпаж) під керівництвом кваліфікованих судноводіїв та регулювати наступне коло питань: визначати поняття укомплектування суднових екіпажів та значення укомплектування для безпеки судноплавства; провідну роль осіб командного складу в управлінні безпекою судноплавства; характеристику діяльності з укомплектування; правовий статус організацій, що здійснюють укомплектування; перелік заходів, що складають систему укомплектування суднових екіпажів. Усі правові норми щодо укомплектування суднових екіпажів і регулювання безпосередньо безпеки мореплавства (судноплавства), повинні мати приписуючий характер, а їх дотримання повинно забезпечуватися механізмом юридичної відповідальності. Зокрема, необхідно законодавчо передбачити, що неналежне (небезпечне) укомплектування екіпажу є підставою для виникнення юридичної відповідальності судновласника і його посадових осіб. У розвиток цього положення законодавець повинен вказати і визначити конкретні види і розміри відповідальності судновласника у випадку подібного порушення. Наприклад, до такого судновласника можуть бути застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу, призупинення дії ліцензії. Разом з тим, необхідна чітка вказівка на те, який саме державний орган уповноважений здійснювати подібні стягнення та у якому порядку. У той же час, повинні бути передбачені способи правового захисту судновласників від можливих зловживань з боку контролюючих органів. |
