У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення низки наукових праць автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-правових засад діяльності Державної служби охорони при МВС України стосовно охорони всіх форм власності та забезпечення особистої безпеки громадян. Основні з них такі: 1. Послуги з охорони власності та забезпечення особистої безпеки громадян – це вид адміністративно-правових відносин, який за своїм суб’єктивним складом і змістом є зобов’язальними правовідносинами і здійснюється на підставі законодавчих, інших нормативно-правових актів. В ході дослідження було доведено складність об’єкта охоронної діяльності. Це полягає в його структурі тобто двох складових частинах – матеріальної (предмети) і нематеріальної (дії, діяльність). 2. В процесі здійснення історико-правового аналізу формування органів ДСО при МВС України було отримано висновок про те, що Державна служба охорони при МВС України була органом управління, однак її управлінська діяльність зводилась, в основному, до нагляду за дотриманням встановлених правил, нормативів і стандартів, що відносилися до забезпечення охорони всіх форм власності та особистої безпеки громадян. Доцільність існування цієї структури доведена історично (як дослідженням історії її становлення в УРСР, СРСР, так і у незалежній Українській державі). Дослідження історичного становлення та розвитку Державної служби охорони дозволили зробити висновок, що виникнення потреби в існуванні даних підрозділів виникла з моменту розподілу власності і необхідності її охороняти. 3. Основа правового статусу ДСО при Міністерстві внутрішніх справ в процесі надання послуг з охорони всіх форм власності та забезпечення особистої безпеки громадян полягає в їх фактичному положенні, необхідному для досягнення цілей та виконання завдань щодо надання високоякісних охоронних послуг. Право лише закріплює цей стан, вводить його в нормативно-правові межі. Правовий статус персоналу органів, служб та підрозділів Державної служби охорони при МВС України під час надання охоронних послуг – комплексна, інтеграційна категорія, яка відображає взаємовідносини держави, органів системи Міністерства внутрішніх справ (в особі ДСО при МВС України) і осіб рядового та начальницького складу в процесі підготовки останніх до ефективного виконання завдань в сфері надання охоронних послуг, захисту й забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників суспільних відносин. Таким чином, аналіз адміністративно-правового статусу ДСО при МВС України має містити такі елементи: компетенцію, правозастосування, юридичну відповідальність. 4. Правове регулювання організації діяльності ДСО при МВС України визначене як специфічний вид соціального регулювання, який полягає у нормотворчій діяльності уповноважених органів щодо організації ДСО при МВС України як структурної складової системи органів виконавчої влади, а також забезпечення взаємодії ДСО (їх посадових осіб) із громадськістю з метою забезпечення особистої безпеки громадян та охорони всіх форм власності. Правове регулювання організації діяльності ДСО при МВС України проаналізовано через основні способи правового регулювання, правовий режим. Аналіз особливостей правового регулювання організації діяльності ДСО надав можливість отримати висновок про необхідність набуття Державною службою охорони статусу органу управління. Правове регулювання діяльності ДСО при МВС України – це специфічний вплив, здійснюваний правом як особливим нормативним інституційним регулятором. Своєрідність правового регулювання полягає в наступному: воно згідно з своєю соціальною природою є таким різновидом соціального регулювання, який має цілеспрямований, організований за своєю спрямованістю результативний характер; здійснюється за допомогою цілісної системи засобів, реально відображаючих саму матерію права як нормативного інституційного утворення, регулятора. Правове регулювання віддзеркалює так звану динамічну сутність права, забезпечує державну урегульованість управлінських відносин в сфері надання охоронних послуг підрозділами Державної служби охорони при МВС України, починаючи від формування загальних правових установлень і закінчуючи їх безпосереднім втіленням в індивідуальній поведінці учасників цих відносин. Таким чином, найважливішими якостями, ознаками правового регулювання є те, що: це один з найголовніших різновидів регулювання надання охоронних послуг ДСО при МВС України; за допомогою правового регулювання відносини між суб’єктами в вищезазначеній сфері набувають правову форму, яка визначально має державно-владний характер, тобто в юридичних нормах держава визначає міру можливої і належної поведінки цих суб’єктів; правове регулювання має конкретний характер, адже завжди пов’язано з конкретними відносинами; має цілеспрямований характер – направлено на вирішення завдань, що стоять перед Державною службою охорони при МВС України під час практичного здійснення своїх повноважень; здійснюється за допомогою правових засобів, які забезпечують його ефективність; гарантує доведення норм права до їх виконання. 5. Було розглянуто організаційну побудову Державної служба охорони яка виступає єдиною централізованою системою, та підпорядковується Міністру внутрішніх справ України. Безпосереднє управління службою покладається на Департамент Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, який складається з управлінь, відділів Державної служби охорони при головних управліннях МВС в Автономній республіці Крим, м. Києві та Київській області, управліннях МВС в областях та м. Севастополі та підпорядкованих їм підрозділів охорони: міських, районних, міжрайонних відділів, відділень, підрозділів воєнізованої охорони та охоронних підрозділів (цивільна охорона), стройових підрозділів міліції охорони, пунктів централізованого спостереження, у тому числі на окремих об'єктах, а також установ та навчальних закладів професійної підготовки працівників охорони. 6. Суб’єктів з надання охоронних послуг підставно класифікувати за ознакою права на вогнепальну зброю та спеціальні засоби. Класифікація проводилась на основі норм чинного законодавства: міліція п.18 ст.10 Закону України "Про міліцію"; відомча воєнізована охорона на залізничному транспорті ч. 2 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт"; внутрішні війська ст. 1 Закону України "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України"; відомча воєнізована охорона Державного комітету зв'язку та інформатизації України. Закон України "Про зв'язок", який втратив чинність у зв’язку з прийняттям Закону України "Про телекомунікації" у частині 1 статті 28 наголошував, що підприємства, об'єднання, установи, організації охороняються відомчою воєнізованою охороною. Однак, з прийняттям Закону України " Про телекомунікації" про відомчу воєнізовану охорону взагалі не згадується. Певним чином, нині вона діє поза законом; Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ. Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 615; у галузі здійснення інкасації діє Служба інкасації Національного банку України діє на підставі Положення про Департамент перевезення цінностей та організації інкасації, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №110 від 20.03.2000 р; у галузі перевезення вантажів - Митна варта Держмиткому. Державна служба охорони. Закон України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» від 03.04.2003. 7. Також дисертантом була пильно проаналізована вся існуюча нормативно-правова база з надання охоронних послуг, що дало змогу зробити наступні висновки: охоронні послуги надаються виключно підрозділами МВС України; охоронні послуги, обов’язково підрозділами ДСО при МВС України; охоронні послуги надаються альтернативно підрозділами ДСО при МВС України або іншими суб’єктами господарювання. 8. При аналізі методів адміністративної діяльності підрозділів ДСО при МВС України були проаналізовані метод переконання та примусу. Заходи адміністративного примусу, які використовують працівники міліції охорони наступні: А) адміністративно-запобіжні заходи, Б) заходи адміністративного припинення. Фактом реалізації адміністративно-запобіжних заходів на особу покладається лише специфічний юридичний обов'язок, який має бути ним виконано. Заходи адміністративного припинення безпосередньо переривають наявні правопорушення або об'єктивно протиправні діяння, створюють умови для встановлення особи порушника, з'ясування обставин справи, тобто створюють можливості для подальшого застосування до порушника заходів відповідальності адміністративного чи іншого характеру. 9. Була доведена необхідність прийняття законів "Про зброю", "Про охоронну діяльність". На погляд автора, обидва ці закони, мають скласти юридичну базу для повноцінної діяльності служб безпеки, та повинні розглядатися й прийматися ці законопроекти єдиним пакетом. У іншому випадку напівлегальна діяльність охоронних служб буде продовжуватись. Відсутність спеціального закону про охоронну діяльність в Україні, та відповідно – усіх її складових – ( до часу можливого прийняття Закону України «Про охорону діяльність» а у разі його прийняття – необхідність опрацювання низки нормативних актів (до 20) з обґрунтуванням їх вимог). Упорядкування «охоронної» термінології у нормативних актах (близько 140 законодавчих та нормативних актів). 10. Доводиться необхідність узгодження чинних нормативних актів у галузі охорони з цивільним (суб’єкт охоронної діяльності – охоронець та господарським законодавством (охорона як державне завдання, господарче забезпечення та галузь підприємництва). 11. Вдосконалення антимонопольного регулювання у галузі охорони (визначення суб’єктів та меж антимонопольного регулювання; тотожності послуг; критеріїв визначення монопольного становища суб’єктів охоронної діяльності на ринку охоронних послуг). 12. Вдосконалення методології витрат на здійснення охоронних заходів у відповідності з вимогами податкового законодавства та нормативних актів з питань організації та здійснення охорони. Уніфікація умов відповідності суб’єктів охоронної діяльності за належне виконання договірних зобов’язань. 13. Взаємодія ДСО при України з іншими державними органами та громадськістю повинна відбуватися, в основному за такими напрямками діяльності ДСО: забезпечення охорони всіх форм власності та забезпечення особистої безпеки громадян від протиправних посягань, профілактична діяльність, організаційна діяльність. 14. Для поліпшення стосунків Державної служби охорони при МВС України з громадкістью та закріплення більш міцних позицій на ринку надання охоронних послуг пропонується: - вжити послідовну систему заходів для створення позитивного іміджу працівників міліції охорони; - налагодити чітку систему інформування населення про діяльність органів внутрішніх справ України, а зокрема, працівників міліції охорони; - вдосконалити існуючу систему дослідження громадської думки та реагування на неї. | 