У результаті проведеного дисертаційного дослідження отримано нові висновки, пропозиції та рекомендації, спрямовані на вирішення наукового завдання, що полягає у виявленні особливостей і закономірностей організа-ційно-правових засад діяльності підприємств КВУВТ. 1. Обґрунтовано необхідність функціонування підприємств УВП як невід’ємного елемента виконання ними свого основного завдання – виправлення і ресоціалізації засуджених, зокрема ефективного надання ними засудженим трудових вмінь та навичок, і у зв’язку з цим – необхідності державної підтримки виробничого сектора КВС. 2. Запропоновано доповнити систему принципів діяльності УВП такими принципами: а) максимального залучення засуджених до суспільно корисної праці на основі її ресоціалізуючих можливостей на базі власних виробничих потужностей УВП; б) пріоритету організації працевлаштування засуджених за наявною спеціальністю та їх професійного навчання у випадку її відсутності; в) підпорядкування виробничо-господарської діяльності УВП виправним цілям; г) державної підтримки соціально спрямованої діяльності підприємств УВП. 3. Виявлено певні особливості організаційно-правового регулювання у сфері працевлаштування засуджених до обмеження волі порівняно з працевлаштуванням засуджених до позбавлення волі та переваги у контексті можливостей його подальшої гуманізації, які полягають, переважно, у площині полегшених умов режиму відбування покарання у виді обмеження волі. 4. Автором пропонується: створити комісію із дослідження проблем організації працевлаштування засуджених серед працівників Управління виробничої діяльності та інженерного забезпечення Державного департаменту України з питань виконання покарань, а в УВП – кабінети аналізу професійно-кваліфікаційної структури, трудових навичок та здібностей засуджених; внести зміни і доповнення до законів України „Про зайнятість населення” та „Про місцеві державні адміністрації”, які б передбачали підвищення відповідальності органів виконавчої влади за стан трудової зайнятості осіб, позбавлених та обмежених волі. 5. Спираючись на проведений науковий аналіз діяльності підприємств КВУВТ та, зважаючи на дещо оптимістичніші показники стосовно її ефективності у порівнянні з підприємствами виправних установ закритого типу, сформульовано висновок про значно вищі потенційні можливості підприємств саме цих установ (порівняно з іншими) у виконанні їх основного завдання – виправлення і ресоціалізації засуджених. 6. Організаційно-правове регулювання діяльності сільськогосподарських підприємств УВП визначено як здійснюваний державою, Державним департаментом України з питань виконання покарань і самим сільгосп-підприємством вплив на майнові, земельні, трудові, управлінські, кримінально-виконавчі та інші суспільні відносини, що формуються у галузі виробництва, переробки та реалізації даними суб’єктами аграрної продукції, забезпечення їх матеріально-технічними ресурсами та стимулювання діяльності з метою забезпечення продовольчої безпеки установ КВС і здійснення ресоціалізуючої функції щодо засуджених шляхом залучення останніх до трудового процесу на сільгосппідприємствах УВП. 7. Автором запропоновано: розробити комплексну програму розвитку сільгоспвиробництва КВС; ввести механізми прямих дотацій та компенсацій для сільгосппідприємств КВС для заміщення витрат, які не покриваються реалізаційними цінами на продукцію, вироблену для потреб УВП; перераховувати на рахунки сільгосппідприємств УВП частину коштів, які виділяються на харчування засуджених, для проведення необхідних робіт із наступним погашенням сільгосппродукцією; забезпечити реалізацію співпраці з місцевими органами влади у питаннях забезпечення сільгосппідприємств УВП сільгосптехнікою та отримання кредитів на пільгових умовах, які поширюються на сільгоспвиробників; створити на рівні управлінь Державного департаменту України з питань виконання покарань сектор організації сільгоспвиробництва. 8. Обґрунтовано доцільність: здійснення реорганізації КВУВТ; закріплення за дільницями соціальної реабілітації УВП закритого типу статусу КВУВТ з відповідними змінами до законодавства; введення у штати виправного центру посади медичного працівника; реорганізації виправних центрів при УВП закритого типу в дільниці соціальної реабілітації; змінення тактики і методики інспектування діяльності виправних установ з акцентуванням на роботі управлінських структур на регіональному та центральному рівнях; доповнення ст. 61 КВК України „Обов’язки адміністрації виправного центру”; доповнення Інструкції з організації порядку і умов виконання покарання у виді обмеження волі положеннями щодо ліміту наповнення виправного центру, визначення розмірів віддаленості будинку адміністрації від іншої інфраструктури установи, наявності необхідних матеріально-технічних об’єктів, ліміту територій різноманітних служб та будівель тощо; фіксації у зазначеній Інструкції та у ч. 1 ст. 59 КВК України права засуджених до обмеження волі на отримання середньої та вищої освіти на екстернатній, дистанційній та заочній формах навчання у освітніх закладах тієї територіальної одиниці, в якій знаходиться виправний центр; розробки та прийняття Положення про виправний центр, у якому б ширше були викладені усі аспекти організації діяльності цієї установи. 9. Автором доведено необхідність: списання кредиторської заборгова-ності підприємств УВП; запровадження механізмів стимулюючої політики держави, які б забезпечили сприятливу правову платформу у вигляді пільг в оподаткуванні, вигідних кредитів та інших механізмів, передбачених ч. 2 ст. 12 ГК України, для організацій, які бажають вкладати кошти у виробництво виправних установ; розробки для кожного рівня управління конструктивних критеріїв оцінки ефективності діяльності підприємств УВП із підсиленням регіонального управлінського ланцюга; внесення змін до Закону України „Про податок на додану вартість” у частині звільнення від податку на додану вартість операцій з продажу або безкоштовної передачі підприємствами УВП, допоміжними сільськими господарствами, виробничими майстернями КВС продукції для забезпечення потреб УВП, спрямувавши ці кошти на окремий спеціальний рахунок КВС для розвитку матеріально-технічної бази підприємств УВП та поліпшення рівня надання засудженим необхідних соціальних послуг; внесення змін до Закону України „Про пенсійне забезпечення” у частині передбачення певних пільг для працівників підприємств УВП, які не мають спеціальних звань; включення земель УВП та належних їм підприємств до переліку установ і організацій, які звільняються від плати за землю у ч. 3 ст. 12 Закону України „Про плату за землю”; прийняття змін до Закону України „Про розмежування земель державної та комунальної власності” та до Земельного кодексу України щодо неможливості передачі земель установ та підприємств КВС до приватної та комунальної власності; доопрацювання та узгодження проекту Концепції розвитку КВС України з передбаченням перекваліфікації її підприємств на «центри трудової адаптації засуджених» лише після відповідної диференціації щодо їх перспективності; створення однієї юридичної особи, що об’єднає УВП і її підприємство. 10. Аргументується доцільність створення у складі КВС України на базі кримінально-виконавчої інспекції служби пробації зі встановленим обов’язком у наданні допомоги при забезпеченні організації діяльності КВУВТ (широке залучення до неї громадськості, посильна допомога у професійному та трудовому аспектах діяльності засуджених до обмеження волі, індивідуально-психологічна робота тощо). | 