У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявилося у розробці організаційно-правових та морально-психологічних засад судово-експертної діяльності на підставі комплексного підходу до даної проблеми. За результатами дослідження можна сформулювати такі основні висновки: 1. На підставі аналізу ознак судової експертизи та вивчення її ролі в системі спеціальних знань запропоновано авторське визначення її поняття: судова експертиза являє собою регламентоване нормами права дослідження, яке має притаманні саме йому предмет, об’єкти і методику, та проводиться із застосуванням спеціальних знань визначеним суб’єктом (однією чи кількома обізнаними особами, які мають процесуальний статус експерта) за дорученням зазначених в галузевому процесуальному законодавстві органів та осіб, котрі здійснюють правосуддя (дізнання, досудове слідство, судовий розгляд справ і примусове виконання рішень судів та інших органів чи службових осіб). 2. Досліджено зміст спеціальних знань, що не є загальновідомими чи загальнодоступними і якими володіє обмежена кількість фахівців. Встановлено, що спеціальним знанням притаманні загальні та особливі ознаки, а також вони мають певні межі. 3. Запропоновано авторську класифікацію судових експертиз. Така класифікаційна система побудована із врахуванням предмета дослідження та використовуваних спеціальних знань (криміналістичні; матеріалів, речовин і виробів; біологічні; ґрунтознавчі; екологічні; інженерні; економічні; товарознавчі; охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності; мистецтвознавчі; психологічні; психіатричні; фармацевтичні; медичні). Визначено ознаки комплексної експертизи, проведення якої пов’язано із застосуванням знань із різних галузей науки, техніки, ремесла тощо. Аргументована необхідність відмежовування комплексних експертиз від комплексу судових експертиз. 4. Визначено доцільну систему підготовчих заходів до судової експертизи. Розкрито особливості взаємодії осіб (органів), які призначають судову експертизу, з експертом. 5. Встановлено, що організаційні проблеми призначення судових експертиз можуть бути об’єднанні в дві великі групи: 1) пов’язані з недосконалістю нормативно-правового регулювання судово-експертної діяльності; 2) обумовлені необхідністю покращання якості державного управління судово-експертною діяльністю та наукового опрацювання і практичної реалізації окремих положень теорії судової експертизи. 6. Сформульовано аргументи стосовно доцільності призначення судових експертиз до порушення кримінальної справи. Такий стан потребує внесення відповідних змін до чинного процесуального законодавства. 7. Розглянуто функціонування розгалуженої системи судово-експертних установ та відомчих служб в Україні. Підкреслено необхідність координації діяльності відповідних експертних установ та відомчих служб, уніфікації їх науково-методичного забезпечення. 8. Здійснення судово-експертної діяльності має ґрунтуватися на певних принципах. Запропоновано доцільність внесення змін до Закону України “Про судову експертизу” щодо правової регламентації принципів судово-експертної діяльності. Стаття 3 цього Закону може бути подана у такій редакції: “Судово-експертна діяльність ґрунтується на принципах законності, науковості, об’єктивності, всебічності та повноти дослідження, а також незалежності судового експерта”. 9. Встановлено роль експертних версій у вирішенні розумових завдань у процесі пізнавальної діяльності судового експерта. Сформульовано визначення поняття експертної версії як обґрунтованого припущення щодо окремого факту (або групи фактів), а також закономірностей, зв’язків і відношень, що зумовлюють такий факт і можуть бути встановлені засобами спеціальних експертних досліджень з метою вирішення завдання, яке має значення для справи. Виокремлено види експертних версій. На думку автора, розробка типових експертних версій є перспективним напрямком у судовій експертології. При цьому система типових версій являє собою інформаційну базу, яка дозволить обирати, висувати та перевіряти найбільш обґрунтовані робочі експертні версії. 10. Досліджено механізми формування внутрішнього переконання судового експерта. Встановлено, що внутрішнє переконання судового експерта – це почуття впевненості у відповідності до суб’єктивної оцінки даних експертом, яке ґрунтується на результатах експертного дослідження при вирішенні експертного завдання при провадженні судової експертизи та із врахуванням соціально-психологічних компонентів. Визначено особливості формування внутрішнього переконання у складі комісій (колективного переконання) при проведені комісійних та комплексних експертиз. 11. Запропоновано в системі засобів судово-експертного дослідження виокремлювати: а) методи експертного дослідження; б) експертні методики; в) експертні технології. Надано характеристику зазначених засобів експертного дослідження. Визначено реквізити та елементи експертної методики. Запропоновано визначення поняття експертної технології. 12. Проведено аналіз правового статусу судового експерта щодо різних законодавчих та інших нормативно-правових актів України. Розроблено структуру професіограми судового експерта та надано схематичне зображення її елементів. 13. Встановлено соціально-психологічні властивості та якості, які мають суттєве значення для виконання експертом професійних функцій: загальний і спеціальний інтелект, концентрація уваги, спостереження, прагнення до істини, принциповість, акуратність, самоорганізованість, чітка письмова мова, емоційна стійкість, зібраність, пунктуальність, наполегливість, цілеспрямованість, висока орієнтація, чуйність та ін. 14. Розроблено Кодекс етики професіональної діяльності судового експерта, який охоплює два розділи та 18 статей. 15. На підставі аналізу чинного законодавства України встановлено особливості підготовки (перепідготовки) кадрів – судових експертів. Визначено завдання та функції експертно-кваліфікаційних комісій науково-дослідних інститутів і Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України. Надано пропозиції щодо удосконалення підготовки експертних кадрів. |