У дисертації проведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у виявленні особливостей і закономірностей правового регулювання відносин у сфері оптового ринку сільськогосподарської продукції за участю аграрних товаровиробників. Головними науковими і практичними результатами роботи, досягнутими автором у процесі дисертаційного дослідження, є такі: 1. Розвиток законодавства щодо оптового ринку сільськогосподарської продукції за роки незалежності України пройшов декілька етапів. Перший етап – початок 1995 р. – кінець 1996 р. Другий етап – початок 1997 р. і дотепер. 2. Характерні ознаки оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією визначені наступним чином: оптова торгівля пов’язана з товарним забезпеченням системи роздрібної торгівлі; підприємницька мета придбання продукції; сторона, яка здійснює придбання продукції, повинна бути суб’єктом господарювання; товаром є переважно сільськогосподарська продукція, визначена родовими ознаками; наявність організованих оптових ринкових елементів у вигляді аукціонів, бірж, торгових домів, ярмарків і т.п.; наявність невід’ємних складових: придбання (купівля) і відчуження (продаж) або лише відчуження вироблених товарів (продукції). 3. Оптова торгівля сільськогосподарською продукцією – це господарська діяльність, яка здійснюється, як правило, на організованому ринку зареєстрованим у встановленому порядку власником або посередником шляхом укладання угод на придбання та відчуження або лише відчуження дозволених до обігу партій сільськогосподарської продукції, призначеної для використання у виробництві, іншого професійного використання або використання як проміжного товару, до моменту її доставки кінцевому споживачеві, що здійснюється за безготівковим та готівковим розрахунком. 4. Оптовий ринок сільськогосподарської продукції як предмет правового регулювання являє собою сукупність суспільних відносин, що регулюються нормами права (аграрного, цивільного та ін.), що забезпечують перехід сільськогосподарської продукції від одного учасника ринку до іншого, а також створюють правові передумови для набуття у власність та передачі її в установлених організаційних структурах такого ринку за ціною, яка формується під впливом попиту і пропозиції; 5. Оптовий продовольчий ринок слід розглядати як суб’єкт господарювання з правами юридичної особи, створений у формі акціонерного товариства, зареєстрований у встановленому законодавством порядку, який надає послуги, організовує, регулює або проводить оптову торгівлю сільськогосподарською та іншою продукцією за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій, у формі торгів за встановленими економічними та нормативно-правовими правилами та забезпечує всебічну допомогу і захист національного аграрного товаровиробника в реалізації сільськогосподарської продукції. 6. Необхідно закріпити у „Типовому положенні про міжрегіональний та районний агроторговий дім” наступні положення: основними засновниками АТД поряд з іншими товариствами повинні бути аграрні товаровиробники; АТД здійснює торгівлю переважно сільськогосподарською продукцією, продовольством, сировиною. Щодо засновників АТД потрібно встановити мінімальну межу кількості аграрних товаровиробників серед складу засновників або процентне співвідношення їх участі у статутному капіталі. Для забезпечення ефективного виконання функції інтегратора сільськогосподарських підприємств на місцевому рівні та можливостей формування великих партій продукції не можна допускати створення АТД під якогось конкретного виробника. Дістало подальшого розвитку визначення АТД у формі сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу. 7. Виділено три види аукціонів живої худоби та птиці: 1) аукціон живої худоби та птиці як підрозділ товарної біржі; 2) аукціон живої худоби та птиці як господарюючий суб’єкт, що спеціально створюється для проведення аукціонів; 3) аукціон живої худоби та птиці як один із видів діяльності, що передбачений статутом вже існуючого господарюючого суб’єкта. 8. За організаційними відмінностями розмежовуються поняття „виставка сільськогосподарської продукції”, „ярмарок сільськогосподарської продукції” та „виставка-ярмарок сільськогосподарської продукції”. 9. За договором оптової купівлі-продажу сільськогосподарської продукції продавець, який здійснює виробничу або торговельну діяльність, зобов’язується передати в обумовлені терміни оптову партію сільськогосподарської продукції, яка є у нього в наявності на момент укладення договору, у власність покупця для використання її з метою подальшого перепродажу або виробничого споживання, а покупець зобов’язується прийняти сільськогосподарську продукцію й оплатити її за встановленою сторонами ціною. 10. Для покращення правового регулювання оптового ринку сільськогосподарської продукції потрібно розробити і прийняти Закон України „Про оптовий ринок сільськогосподарської продукції”, Примірні правила торгівлі на оптових продовольчих ринках, Положення про зміст і порядок укладання договорів оптової реалізації сільськогосподарської продукції. |