У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні поняття, юридичної природи, структури і змісту правового статусу судді, розв’язання низки організаційно-правових проблем його забезпечення. Отримані результати роботи можуть стати підґрунтям для подальшого дослідження інституту правового статусу носія судової влади, забезпечити методологічні передумови для аналізу особливостей правового становища суддів Верховного Суду України, Конституційного Суду України, Касаційного суду України, апеляційних і місцевих судів, удосконалення чинного законодавства. Основними науковими і практичними результатами цього дослідження є наступні висновки: 1. Правовий статус судді — цілісна правова категорія, що характеризує весь спектр юридичних можливостей і соціально-психологічних якостей суб'єкта, на якого покладено функцію здійснення судової влади в державі. Сутність цього поняття полягає в нормативно визначеній можливості поведінки судді, обмеженої інтересом виконуваної ним соціальної функції. 2. Для забезпечення стабільності правового статусу судді необхідно чітке теоретичне визначення і детальне закріплення в національному законодавстві всіх структурних елементів, що становлять зміст цієї правової категорії, що сприятиме цілісному правовому забезпеченню статусу суддів України. 3. Структурними елементами, що становлять зміст правового статусу судді, є: а) службові права; б) службові обов'язки; в) повноваження; г) правосуб'єктність. 4. Службові права суддів визначають вид і міру конкретно визначеної поведінки суб'єкта, наділеного статусом посадової особи судової влади. Вирізняють службові права: а) що вказують на винятковість (привілейованість) правового статусу судді; б) що сприяють безпосередньому виконанню службових функцій; в) що містять можливість користатися додатковими соціальними благами. 5. Службові обов'язки суддів — нормативно визначені вид і міра необхідної поведінки носія судової влади. Залежно від змісту вимоги, що міститься в обов'язку, можна виділити три блоки службових обов'язків суддів: а) дотримання Конституції і законодавства України при здійсненні професійної діяльності; б) дотримання етичних основ діяльності; в) сумлінне і професіональне виконання службових функцій. Службові обов'язки мають характер додаткових і не виключають необхідності виконання конституційних та інших громадянських обов'язків. 6. Повноваження судді становлять вид і міру службового поводження, що полягає в його владному впливі з метою відновлення справедливості на суб'єкта заінтересованого (чи незаінтересованого) у вирішенні правового конфлікту. Повноваження складаються із синтезу процесуальних прав, обов'язків і суддівського розсуду і можуть бути класифіковані (а) за змістом — предметні й функціональні і (б) за обсягом — основні й додаткові. 7. Правосуб'єктність судді визначена як юридична характеристика особистості носія судової влади, її якостей і здібностей з погляду відповідності законодавчо встановленим критеріям, що визначають успішність професійної діяльності. Правосуб'єктність є необхідною умовою для наділення (правосуб'єктність кандидата на посаду судді) і володіння (правосуб'єктність судді) правовим статусом судді. Структуру даного поняття утворюють соціальна, психофізіологічна, професійна, моральна компетентність, а його зміст — професіонально необхідні якості і здібності особистості, якісний склад яких обумовлюється змістом професійної діяльності. 8. З метою забезпечення належного статусу суддів в Україні мають бути прийняті новий Закон “Про статус професійних суддів”, Комплексна державна програма підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації суддів, професіограма суддівської діяльності. Проекти зазначених документів, розроблені авторкою дисертації, становлять додаток останньої. | 