У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі визначення організаційних та правових основ застосування антидемпінгових мит в Україні, що засвідчує важливу роль антидемпінгового регулювання в системі державної діяльності щодо формування та реалізації митної політики на сучасному етапі, коли антидемпінгові мита виступають засобом забезпечення захисту національних товаровиробників від нечесної конкуренції з боку іноземних суб’єктів ЗЕД у вигляді демпінгового імпорту. Оскільки механізм антидемпінгового регулювання реалізується, насамперед, в рамках діяльності органів виконавчої влади та базується на нормах адміністративного права, то його аналіз здійснений саме з позицій науки адміністративного права. За цих умов інституціональний механізм антидемпінгового регулювання можна визначити як сукупність інституцій, на які покладено встановлення та реалізація антидемпінгових заходів. Сам антидемпінговий процес слід розглядати як особливу процесуальну форму діяльності уповноважених центральних органів виконавчої влади по вирішенню справ за скаргами національних товаровиробників щодо вжиття заходів захисту від недобросовісної конкуренції у вигляді демпінгового імпорту. В рамках антидемпінгового процесу можна виділити шість процесуальних стадій, що відрізняються суб’єктним складом, основними завданнями та певною відособленістю процесуальних дій. Цими стадіями є: антидемпінгова процедура, попереднє антидемпінгове розслідування, остаточне антидемпінгове розслідування, стадія судового оскарження, стадія виконання рішення про застосування остаточного антидемпінгового мита, стадія перегляду рішень. При цьому сам антидемпінговий процес носить універсальний характер, адже в його рамках застосовуються уніфіковані правила, встановлені міжнародно-правовими стандартами. Антидемпінгові мита, не зважаючи на адміністративний характер процедури їх застосування, мають цілий ряд властивих ознак тарифних засобів регулювання, хоча існують істотні їх відмінності від загальних мит за об’ктом регулятивного впливу, його метою, процедурою встановлення, видами ставок і способами міжнародно-правого регулювання. Конкретні рекомендації щодо підвищення ефективності нормативно-правового регулювання антидемпінгового процесу можна визначити таким чином: На нашу думку, важливим є закріплення на законодавчому рівні визначення, що антидемпінговий процес здійснюється у відповідності до загальних принципів адміністративних процедур, а також спеціальних принципів, властивих антидемпінговому процесу. Це сприятиме підвищенню ефективності взаємодії органів виконавчої влади в рамках антидемпінгового процесу, адже дозволить чітко визначити його місце в системі діяльності органів державної влади і допоможе адаптації універсальних правил СОТ до конкретних вимог та традицій вітчизняної правової системи. Необхідним, з нашої точки зору, є більш чітке визначення окремих стадій антидемпінгового процесу, запропонованих нами, в Законі України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» та зміни структури даного законодавчого акту у відповідності до окремих процесуальних стадій та етапів, як це має місце в кодифікованих актах. Актуальним є закріплення на законодавчому рівні процесуального статусу деяких визначень та документів, які приймаються Міністерством економіки в рамках розслідування та які мають велике значення для вирішення питань щодо продовження або припинення антидемпінгового процесу. Зокрема, це стосується таких документів як «попереднє визначення демпінгу та шкоди», «остаточне визначення демпінгу та шкоди», «пропозиція щодо цінових зобов’язань», як це здійснено, наприклад, в антидемпінговому законодавстві США. Для підвищення ефективності розслідування та обґрунтованості прийнятих рішень варто здійснити поділ певних процесуальних завдань щодо окремого визначення демпінгу, шкоди та причинно-наслідкового зв’язку між Міністерством економіки, Держмитслужбою та Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі, як це має місце, наприклад в Канаді, або між окремими підрозділами Мінекономіки, як це реалізовано в рамках діяльності окремих Генеральних управлінь Комісії ЄС. Дані зміни, на нашу думку, сприятимуть підвищенню прозорості, економічності та ефективності антидемпінгового регулювання в Україні. Закон України «Про Єдиний митний тариф» передбачає застосування антидемпінгових мит як щодо імпорту, так і щодо експорту товарів, в той же час Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» визначає процедуру проведення антидемпінгового розслідування та застосування відповідних заходів лише щодо імпорту товарів в Україну. З огляду на існування практики застосування антидемпінгових мит щодо експорту товарів доцільно, на наш погляд, було б поширити встановлені законодавством правила проведення антидемпінгового розслідування і на випадки демпінгового експорту з України. Крім того, слід запровадити в українське законодавство досвід США щодо цільового спрямування частини коштів, отриманих від сплати антидемпінгових мит, на підтримку національних товаровиробників, що зазнали збитків від демпінгового імпорту. Розпорошеність норм, що регулюють порядок стягнення антидемпінгових мит та здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, що є об’єктом антидемпінгових заходів, вимагає, з метою підвищення ефективності роботи митних органів, прийняття окремого нормативно-правового акту, який би інтегрував в собі положення антидемпінгового законодавства щодо справляння антидемпінгових мит, а також визначення єдиної форми обліку рішень Комісії щодо запровадження антидемпінгових заходів, як це, наприклад, здійснюється в ЄС в рамках Інтегрованої номенклатури TARIC. Крім того, необхідно внесення відповідних змін до технологічних схем митних органів. |
