1. Спеціальна економічна зона – невід’ємна частина національної території держави, відведена для заснування особливого (спеціального) правового режиму діяльності суб’єктів зони на території зі статусом, відмінним від національного правового й економічного простору, яка має власне зональне законодавство і спеціально утворювану систему органів управління. 2. Особливістю територіальної організації СЕЗ є дія в її межах особливого (спеціального) правового режиму, механізм реалізації якого разом з пільгами, гарантіями, формами державної підтримки, обмеженнями, заборонами і додатковими підставами юридичної відповідальності пропонується додати ще одним невід’ємним його елементом – системою управління таким режимом. 3. Відсутність науково обґрунтованої класифікації СЕЗ дозволила запропонувати поділ економічних зон, що утворені в Україні, за територіально-управлінським критерієм. У зв’язку з цим доцільно виділяти адміністративно-територіальні СЕЗ (утворені в межах певної адміністративно-територіальної одиниці) і – локальні СЕЗ (утворені на невеликій території).. Крім цього, СЕЗ також можна поділяти і за управлінським критерієм, тобто слід виділяти дві відповідні форми організації управління СЕЗ. 4. Система органів управління для адміністративно-територіальних СЕЗ повинна бути, представлена: по-перше, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування; по-друге, оптимальним варіантом оперативного управління СЕЗ є формування акціонерного товариства “Компанія розвитку СЕЗ”. Для локальних СЕЗ доцільним є створення спеціального органу – Адміністративної Ради СЕЗ. 5. Управління СЕЗ необхідно розглядати з двох позицій: як об’єкт з боку держави, і як управління, яке здійснюється в самій системі (безпосередньо в СЕЗ). 6. Адміністративно-правовий статус фізичних осіб (як суб’єктів СЕЗ), окрім прав і обов’язків, передбачених Конституцією України та законами України, визначається ще й сукупністю додаткових прав і обов’язків, а також юридичною відповідальністю, що передбачено законодавством України про СЕЗ. Крім цього, до складу адміністративно-правового статусу суб’єктів підприємницької діяльності СЕЗ слід додати ще гарантії реалізації таких прав і обов’язків. Основу адміністративно-правового статусу органу управління СЕЗ складає його компетенція, тобто сукупність повноважень (прав і обов’язків) з виконання певних функцій (вирішення завдань) стосовно тієї чи іншої сфери діяльності, а також правова відповідальність за невиконання або неналежне їх виконання. 7. З метою удосконалення законодавчої бази України про СЕЗ обґрунтована необхідність прийняття органами місцевого самоврядування територій розміщення зони “Статуту спеціальної економічної зони” та розробки “Регіональної програми підготовки фахівців для роботи в СЕЗ”. 8. Здійснивши аналіз міжнародної практики забезпечення правопорядку в СЕЗ (Російська Федерація, США, Китай, Казахстан та ін.) та матеріалів статистичної звітності органів МВС України, дисертант зробив висновок, що у більшості випадків при утворенні зони відмічаються негативні зміни у правоохоронній сфері, режим СЕЗ створює певні можливості для різного роду економічних злочинів, окремих правопорушень, зловживань та ін. Тому пропонується вирішити питання про реформування організації діяльності міліції України в умовах СЕЗ шляхом: а) створення окремого підрозділу, до складу якого могли б увійти представники інших підрозділів міліції; б) створення підрозділів муніципальної міліції СЕЗ. Ефективність охорони правопорядку і забезпечення законності на територіях СЕЗ України повністю буде залежати від взаємодії правоохоронних органів. Особливий акцент дисертантом робиться на об’єднанні інформаційних банків даних різних правоохоронних органів, зокрема органів МВС, державної податкової адміністрації та державної митної служби України, у сфері боротьби з організованою злочинністю |