1. Людство вступає в нову еру значних можливостей – еру інформаційного суспільства та розширення сфери комунікації; в даному суспільстві основними цінностями є інформація та знання, які необхідно виробляти, обмінюватися, спільно ними користуватися, тому потрібно забезпечити вільний доступ кожної особистості до цих знань та інформації. У законодавстві України недостатньо приділено уваги формуванню основних суспільних цінностей нового інформаційного суспільства, зокрема такому аспекту як інформаційна культура. Необхідно поряд із технічним розвитком інфраструктури суспільства розвивати її гуманітарні інститути. 2. Нова інформаційна культура повинна стати елементом загальної культури конкретної людини та людства в цілому. Інформаційну культуру слід розглядати крізь органічну єдність чотирьох базових компонентів, пов’язаних з інформатизацією: культура правил організації подання інформації; культура правил сприймання та користування інформацією; культура правил суспільних відносин щодо використання нових інформаційних технологій; культура суспільних правовідносин з використанням нових комп’ютеризованих інформаційних технологій. На основі цього автором було дано визначення поняття “інформаційна культура в управлінській діяльності”. 3. Глобальне інформаційне суспільство можна побудувати лише за умови формування нової інформаційної культури особистості, корпоративної інформаційної культури, інформаційної культури суспільства і держави (у особі їхніх органів); інформаційної культури цивілізацій. 4. В Україні відсутній єдиний державний орган, який би займався питаннями формування, підтримки та розвитку інформаційної культури, визначав би основні напрями подальшого розвитку та координував роботу інших державних і недержавних органів у даному напрямі. Недоцільним було об’єднання в одне міністерство Мінтрансу та Мінзв’язку. Логічнішим було б об’єднання Міністерства зв’язку (Державний департамент з питань зв’язку та інформатизації) та Державного комітету телебачення і радіомовлення України із Національною радою з питань телебачення та радіомовлення, які функціонують в одному суспільному полі. 5. Здійснивши аналіз наукових джерел щодо визначення поняття “Інтернет”, нами було виділено сфери, у яких можна трактувати дане поняття: 1) інформаційна – інформаційний простір, у якому розміщена інформація різноманітного спрямування і призначення; 2) програмна – об’єднання прикладних і сервісних програм для здійснення роботи мережі та підтримки її служб; 3) технічна – це об’єднання транснаціональних комп’ютерних мереж, що пов’язує найрізноманітнішими протоколами різні типи пристроїв, що фізично передають дані телефонними та оптоволоконними кабелями, через супутники та радіомодеми; 4) педагогічна – спосіб навчання, виховання та розвитку підростаючого покоління; 5) фізична – кілька мільйонів комп’ютерів або інших пристроїв, зв’язаних один з одним різноманітними лініями зв’язку; 6) у загальному розумінні – це всесвітня мережа, мережа мереж. Для того щоб врегулювати деліктні відносини в мережі Інтернет на адміністративному рівні, необхідно вирішити питання щодо введення нового заходу адміністративного впливу – блокування сайта. 6. Впровадження сучасних інформаційних технологій в роботу державних органів дозволить удосконалити їхню діяльність. Запровадження електронного документообігу в органах державної влади підвищить рівень ефективності взаємодії державних органів із громадянами; оптимізує внутрішню роботу кожної установи окремо; покращить взаємодію органів влади між собою. Визначено негативні чинники, що перешкоджають широкому впровадженню електронного документообігу: відсутність будь-яких систем автоматизації документообігу в цілому ряді організацій; розмаїтість систем і форматів, що використовуються у різних організаціях; необхідність надання електронного цифрового підпису всім державним службовцям; впровадження надійних засобів захисту інформації в процесі доставки; захист конфіденційної інформації. Зазначені вище проблеми стосуються удосконалення діяльності державних органів, тому, на нашу думку, вирішення цих проблем повинна взяти на себе держава. 7. Для успішного ведення електронного документообігу в Україні на сьогодні необхідно вирішити такі питання: прийняття та регламентація законів, нормативних актів, інструкцій; фінансування наукових досліджень; удосконалення системи криптографії; державної підтримки широкого розповсюдження електронного цифрового підпису; розвиток застосування платіжних систем для ведення розрахунків в Інтернет. 8. Розвиток електронного уряду в Україні дасть ряд переваг щодо взаємодії громадянина, юридичної особи та держави. Необхідність безпосереднього контакту з представниками владних структур буде зведена до мінімуму, що значно знизить рівень корумпованості державного апарату. Деперсоналізація у відносинах між громадянином і державним службовцем дозволить уникнути персонального контакту та забезпечить більш якісне виконання службових зобов’язань представниками влади, адже їхня праця буде комп’ютеризована, більш ефективна та, що дуже важливо, досить прозора, тобто її зможе проконтролювати не лише керівник державної установи, а і будь-який громадянин. 9. З метою оперативного і повного забезпечення правовою інформацією органів державної влади, підприємств, установ і організацій, доведення актів законодавства України до відома громадян необхідно запровадити офіційність при опублікуванні нормативних актів не тільки на паперових носіях, яким є в даний час “Офіційний вісник України”, а і публікацію в електронному аналозі “Офіційного вісника України”. Одним із варіантів може стати створення відповідної веб-сторінки в межах єдиного урядового порталу. 10. Електронна торгівля – постійно зростаючий сегмент економіки, що потребує контролю з боку держави за дотриманням законності при здійсненні операцій, за встановленням фактів правопорушень і притягнення винних до відповідальності. Як окрема пропозиція, може бути визначена необхідність створення спеціалізованого підрозділу щодо виявлення та розкриття злочинів у сфері оподаткування в мережі Інтернет у структурі державної податкової служби – зокрема в структурі податкової міліції. 11. Комп’ютерна грамотність обов’язково повинна включати в себе лінгвістичну грамотність. Мовне питання є одним з найбільш складних на даному етапі переходу України до інформаційного суспільства. Як наслідок, логічним, на нашу думку, є внесення змін до Закону України “Про мови в Українській РСР”, якими було б врегульовано особливості функціонування й державного захисту саме державної мови в період інформатизації. Завдяки цим змінам має бути встановлено пріоритети державної мовної політики на шляху переходу України до інформаційного суспільства. При створенні Кодексу України про інформацію необхідно звернути увагу на мовні засоби, що використовуються у новому програмному забезпеченні. | 