У дисертації теоретично узагальнено і по-новому вирішено наукове завдання, що полягає у дослідженні проблем організації і діяльності природоохоронної прокуратури, а також сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення ефективності роботи природоохоронної прокуратури зокрема та всієї системи органів прокуратури взагалі. Основні з них такі: 1. Становлення та розвиток природоохоронних прокуратур у системі органів прокуратури нерозривно пов’язані із: по-перше, загостренням (погіршенням) екологічної ситуації у нашій країні; по-друге, розвитком екологічного законодавства; по-третє, суспільною небезпекою правопорушень проти довкілля (екологічних правопорушень), як злочинів, так і адміністративних проступків, що мають сталу тенденцію до зростання; по-четверте, розвитком відповідних наукових вчень. 2. Мета створення та діяльності природоохоронних прокуратур полягає в охороні та захисті гарантованих Конституцією, законодавчими і підзаконними нормативно-правовими актами екологічних прав і свобод фізичних та юридичних осіб, державних та публічних інтересів, з одного боку, та підвищенні якості та ефективності прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів в галузі охорони навколишнього середовища — з іншого. 3. Провідним напрямком прокурорського нагляду за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища має бути нагляд за додержанням екологічного законодавства контролюючими та іншими державними органами, на яких законом покладено здійснення відповідних функцій у сфері охорони довкілля. 4. Необхідно узагальнити всі розроблені Генеральною прокуратурою України, обласними та прирівняними до них прокуратурами методичні рекомендації щодо організації прокурорського нагляду за додержанням природоохоронного законодавства, уніфікувати їх з точки зору змісту та структурних елементів, розробити методичні рекомендації з тих напрямків прокурорського нагляду у галузі охорони навколишнього середовища, яких бракує для системної роботи за даним напрямком, та об’єднати їх в єдиному документі, який має носити назву „Методичні рекомендації щодо організації прокурорського нагляду за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища”. 5. Ст. 10 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” необхідно доповнити наступною гарантією: здіснення прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів про охорону навколишнього природного середовища та представництво прокуратурою екологічних інтересів громадянина або держави в суді. 6. З метою приведення законодавства України у відповідність до вимог Орхуської конвенції вважаємо за доцільне викласти ч. 2 ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” у наступній редакції: „Підставами представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження, порушення інтересів невизначеного кола осіб — одночасне порушення їх прав, а інтересів держави — наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою”. 7. Розслідування злочинів проти довкілля має певні особливості, які обумовлюють недоцільність позбавлення в сучасних умовах органів прокуратури функцій досудового слідства щодо даної категорії кримінальних справ. Закріплені у Перехідних положеннях Конституції України вимоги щодо позбавлення органів прокуратури функцій досудового слідства, безумовно, потребують своєї реалізації. Однак, позбавлення органів прокуратури функцій досудового розслідування щодо злочинів проти довкілля має відбутися лише після створення незалежного від органів виконавчої влади слідчого органу, здатного на високому професійному рівні, об’єктивно і неупереджено розслідувати дану категорію злочинів. 8. Аналізуючи ст. 112 КПК, в якій визначено підслідність органів досудового слідства, не можемо не вказати на її основний недолік (упущення) щодо предмету дисертаційного дослідження, оскільки за такими статтями як: 1) частина 1 статті 245 (Знищення або пошкодження лісових масивів); 2) ст. 246 (Незаконна вирубка лісу); 3) ст. 247 (Порушення законодавства про захист рослин); 4) частина 1 статті 248 (Незаконне полювання); 5) частина 1 статті 249 (Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом); 6) ст. 250 (Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів) Кримінального кодексу України, підслідність у КПК не визначена, що потребує негайного виправлення. 9. Вважається за доцільне ст. 13 Закону України „Про прокуратуру” в якій визначається система органів прокуратури, доповнити положенням „природоохоронні прокуратури на правах міжрайонних”. При цьому природоохоронні прокуратури необхідно утворювати за територіальною ознакою у кожному без виключення регіоні України. 10. Відсутність спеціального відомчого нормативно-правового акту, який регламентував би організацію та діяльність природоохоронних прокуратур, значно ускладнює їх функціонування. З огляду на це бажано видати наказ Генерального прокурора України „Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів про охорону навколишнього природного середовища”, проект якого міститься у Додатку 2 до дисертації. 11. Необхідно розробити на рівні Генеральної прокуратури України Типове положення про природоохоронну прокуратуру, в якому визначити її мету, завдання, функції та повноваження; гарантії діяльності природоохоронних прокурорів та відповідальність, що у свою чергу буде унеможливлювати дублювання контролю і нагляду під час виконання завдань з охорони довкілля. 12. Координацію прокуратурою дій правоохоронних органів по боротьбі з екологічними злочинами необхідно розуміти як організаційну діяльність прокуратури, яка спрямована на погодження (узгодження) дій самостійних суб’єктів системи державних органів, які ведуть боротьбу із екологічними злочинами, і яка спрямована на досягнення основної мети — забезпечення екологічної безпеки фізичних та юридичних осіб, суспільства та держави. 13. Беручи до уваги те, що Координаційний комітет по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією при Президенті України було ліквідовано (Указом Президента України № 208 від 8 лютого 2005 р.) з передачею його функцій, фінансового та матеріально-технічного забезпечення Раді національної безпеки і оборони України, слова „бере участь в організації нарад Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією при Президенті України” необхідно виключити із тексту ст. 10 Закону України „Про прокуратуру”. Крім того, у зв’язку із передачею вказаної функції від Комітету до Ради національної безпеки і оборони України, відповідні зміни необхідно внести до Закону України „Про Раду національної безпеки і оборони України”, а саме, доповнити його такою функцією, як „координація діяльності органів, які беруть участь у боротьбі зі злочинністю”. 14. Як безпосередні вимірники ефективності діяльності природоохоронної прокуратури мають виступати показники, що виражаються в конкретних цифрах. Показники діляться на кількісні (кількість внесених актів прокурорського реагування, зокрема, кількість порушених кримінальних справ, кількість осіб, притягнутих до відповідальності, і т. д.); якісні (повнота виявлення порушень законів і обставин, що їм сприяли, повне усунення порушень законів і обставин, що їм сприяли, реальне відновлення порушених прав, свобод і законних інтересів, своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної правопорушниками, тощо); результативності (кількість вчинених правопорушень, у тому числі й злочинів за певний період часу — квартал, півріччя, рік, сумарні шкідливі наслідки вчинених правопорушень, тощо). |
