Результатом проведеного дисертаційного дослідження є такі висновки. Інститут оскарження громадянами неправомірних дій органів виконавчої влади в Україні пройшов складний та довгій період розвитку. Аналіз правового регулювання оскарження громадянами незаконних дій органів державного управління доводить, що сформовані на сьогодні в Україні дві форми оскарження – адміністративна (позасудова) та судова – знаходяться в тісному взаємозв’язку, адже вони покликані у найбільш повному обсязі захищати права громадян. Громадянин вправі за своєю ініціативою обирати як першу інстанцію розгляду його претензії до органу виконавчої влади або вищестоящий орган, або суд. При цьому роль судового оскарження сьогодні є визначальною, адже остаточним правовим засобом для розв’язання адміністративно-правового спору є рішення суду. З урахуванням посилення гарантій захисту прав громадян від незаконних дій органів виконавчої влади і закріплення Конституцією принципу спеціалізації побудови системи судів загальної юрисдикції, необхідні подальша конкретизація, детальна розробка відповідних юридичних процедур оскарження як в адміністративному, так і в судовому порядку. Перевірка законності рішень, дій, бездіяльності органів виконавчої влади, їхніх посадових чи службових осіб здійснюється судом шляхом розгляду і розв’язання спорів про право між громадянином і органом виконавчої влади, що виступають як сторони з протилежними юридичними інтересами, тобто предметом розгляду у цьому випадку виступає адміністративно-правовий спір. З’ясування правової природи та структури адміністративно-правового спору (спору про право адміністративне) дозволить створити ефективний процесуальний механізм оскарження, який гарантуватиме реальний захист прав громадян у відносинах з органами виконавчої влади, їх посадовими і службовими особами. Адміністративно-правовий спір визначається як протиборство сторін, з яких принаймні однією є суб’єкт, що здійснює державно-владні управлінські функції щодо реалізації суб’єктивних прав, законних інтересів, виконання повноважень сторін, що протікає у правовій формі. Його елементами є: сторони, предмет та протиборство сторін, яке може розглядатися як суб’єктивна оцінка сторонами спору та об’єктивне зовнішнє вираження конфлікту. В юридичній літературі для позначення юридичних конфліктів у формі спору про право у сфері виконавчої влади використовуються різні терміни. У порівнянні з термінами “управлінський спір”, “публічно-правовий спір” термін “адміністративно-правовий спір” (“спір про право адміністративне”), який традиційно застосовується у вітчизняній юридичній літературі, логічно вірніше пов’язаний з такими поняттями, що можуть бути застосовані в Адміністративному процесуальному кодексі, як “адміністративний суд”, “адміністративне судочинство”, “адміністративний позов” тощо. У зв’язку з цим, до майбутнього Адміністративного процесуального кодексу, пропонується увести термін “адміністративно-правовий спір”, що також дозволить чітко відокремити адміністративно-правові спори від публічно-правових, які не належать до юрисдикції адміністративних судів. Термін “оскарження” означає лише дію по зверненню до державного органу за захистом своїх прав та законних інтересів і не дає відповіді стосовно форми звернення громадянина за захистом своїх прав до суду. Формою звернення, яка порушує діяльність суду по розв’язанню адміністративно-правового спору і тим самим по захисту порушеного суб’єктивного права чи законного інтересу, в якому міститься інформація про адміністративно-правовий спір, виступає адміністративний позов, який розуміється як звернена до суду вимога зацікавленої особи про захист прав і законних інтересів, виконання повноважень, розгляд якої врегульовано адміністративно-процесуальними нормами на принципах правової рівності і змагальності сторін адміністративно-правового спору. З урахуванням універсального характеру позовної процесуальної форми і позову, в адміністративному процесі можна застосовувати вчення про структуру позову, яке розроблене в доктрині цивільного та господарського процесів – елементами адміністративного позову виступають його предмет і підстава. Саме адміністративний позов, як форма звернення до суду за розв’язанням адміністративно-правового спору, найбільш точно відображатиме особливості процесуальної форми по його розв’язанню. До того ж саме позов дасть можливість уніфікувати форму звернення до суду і для суб’єктів владних повноважень. Визнання існування адміністративного позову також відкриває можливість застосування в адміністративному процесі таких новацій, як можливість участі у розгляді справи третіх осіб, у тому числі на боці органу – посадової чи службової особи, на рішення, дії, бездіяльність якої подано позов; надання сторонам усіх позовних засобів захисту права (відмова від позову, зміна його підстави чи предмету, зустрічний позов та ін.); можливість укладення мирових угод тощо. З огляду на те, що звернення до адміністративного суду є по суті адміністративним позовом, пропонується при доопрацюванні проекту Адміністративного процесуального кодексу замінити у відповідних статтях термін “заява” на термін “позов” (“адміністративний позов”). Відповідно, особу, на захист прав та законних інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду, слід позначити не як “заявник”, а як “позивач”, який звертає свою вимогу до “відповідача”. Враховуючи широкий діапазон правозахисної функції судової влади, яка поширюється і на випадки, коли правовий порядок порушують органи держави, їхні посадові чи службові особи, дослідження специфіки розв’язання адміністративно-правових спорів між громадянами і органами виконавчої влади ґрунтується на особливому становищі суду у механізмі держави і пов’язується в юридичній літературі з адміністративною юстицією. Аналіз сутності адміністративної юстиції дозволяє сформулювати її поняття, як правосуддя щодо розгляду позовів громадян (і юридичних осіб) на незаконні рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади (а також інших державних органів при здійсненні ними виконавчо-розпорядчої діяльності, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, якщо їм делеговано окремі повноваження цих органів), що реалізується у судовому адміністративному процесі (адміністративне судочинство) на основі судової спеціалізації. Здійснення адміністративної юстиції опосередковується адміністративним судочинством як порядком діяльності суду, що встановлений адміністративно-процесуальними нормами і покликаним обслуговувати не тільки адміністративну юстицію. Адміністративне судочинство щодо розгляду адміністративних позовів громадян на незаконні дії органів виконавчої влади має бути побудованим за загальними правилами позовного судочинства з урахуванням особливостей, які виникають з предмету розгляду (адміністративно-правових спорів) та складу учасників провадження. Діяльності в Україні адміністративних судів, як складової системи судів загальної юрисдикції, будуть притаманні основні риси континентальної системи адміністративної юстиції, яка успішно функціонує на протязі багатьох років у Франції, Німеччині та ряді інших країн. Це, зокрема, побудова процесу за зразком загального судового процесу з позовним порядком оскарження та особливостями, що обумовлюються предметом розгляду – адміністративно-правовими спорами - покладення обов’язку доказування на суб’єкта владних повноважень, активна роль суду у зборі доказів та ін. Цікавим є також досвід країн з англо-американською системою, особливо у зв’язку із запровадженням вузької спеціалізації, адже у майбутньому в Україні не виключається подальша спеціалізація системи судів загальної юрисдикції, у тому числі щодо розв’язання адміністративно-правових спорів. Головне завдання реформування інституту оскарження громадянами незаконних рішень, дій, бездіяльності органів виконавчої влади, їх посадових і службових осіб у судах полягає сьогодні у створенні розгорнутої процесуальної форми його здійснення в адміністративних судах, що повинна базуватися на особливостях адміністративно-правового спору і гарантувати ефективний захист прав і законних інтересів громадян у відносинах з органами виконавчої влади. Така форма є адміністративно-процесуальною і буде встановлена в Адміністративному процесуальному кодексі України. Судове адміністративне провадження по розв’язанню адміністративно-правових спорів щодо порушення прав громадянина органом виконавчої влади є позовним – ініціюється шляхом пред’явлення адміністративного позову, який розглядається адміністративним судом на засадах рівності і змагальності сторін спору. |
