Теоретичний аналіз проблеми та отримані результати експериментально-дослідної роботи дозволили зробити такі висновки: 1. Встановлено, що в сучасних умовах у зв’язку з актуальністю питань, пов’язаних з реалізацією ідей неперервної освіти, впровадженням нової освітньої парадигми, переходом до навчання дітей з шестирічного віку, завдання виявлення теоретичних та технологічних засад забезпечення наступності між дошкільною та початковою ланками загальної освіти є теоретично і практично важливим. З’ясовано, що стан реалізації принципу наступності в навчанні дошкільників і молодших школярів не відповідає новому соціальному замовленню на рівень освіченості і вихованості дітей. 2. Виявлено, що в практиці масової освіти панує функціональний підхід до розв’язання завдань наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, який реалізується двома шляхами. Перший – ґрунтується на тактиці форсування темпів дитячого розвитку і полягає у прямому припасуванні соціально-педагогічних завдань дошкільної освіти до вимог школи. Другий – передбачає подальший розвиток в початковій школі тих елементарних знань, умінь та навичок, з якими дитина приходить до школи. Встановлено, що реалізація принципу наступності на засадах функціонального підходу викликає серйозні негативні наслідки і призводить до недооцінки самоцінності дошкільного та молодшого шкільного віку – найважливіших періодів розвитку особистості. 3. Виявлено, що проблему наступності в навчанні дітей дошкільного і молодшого шкільного віку можна розв’язати лише за умов реалізації єдиної лінії загального розвитку дитини на етапах дошкільного та шкільного дитинства. Тільки такий підхід може надати педагогічному процесу цілісний, послідовний та перспективний характер, тільки тоді два початкових ступені освіти будуть діяти не ізольовано один від одного, а в тісному взаємозв’язку. 4. Встановлено, що здійснення наступності в дошкільних закладах і початковій школі являє собою цілісний процес, який умовно поділяється на три етапи: перший етап – формування готовності дошкільників до навчання в школі, другий етап – адаптація першокласників до шкільних умов, третій етап – розвиток учнів початкової школи на основі надбань дошкільного дитинства та із застосуванням дошкільних технологій. 5. Виявлено й теоретично обґрунтовано організаційно-педагогічні умови забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. 5.1. З’ясовано доцільність здійснення наступності на засадах педоцентризму. Сучасною педагогічною наукою педоцентричний підхід до розв’язання завдань дошкільної та початкової освіти розглядається як конкретна методологія їх реформування, тому що створює передумови для цілісного розвитку особистості дитини. До основних принципів педоцентризму належать: визнання самоцінності дошкільного та молодшого шкільного віку; організація навчання в межах специфічних для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку видів діяльності; використання методів і форм навчання, що відповідають своєрідності розвитку дитини. 5.2. Встановлено доцільність оновлення змісту дошкільної та початкової ланок освіти на засадах розвиваючого навчання. Під час упровадження нової освітньої парадигми, орієнтованої на особистість дитини, однією з умов, яка дозволяє створити та реалізувати наступні зв’язки в навчанні дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, є практична реалізація ідей розвиваючого навчання, зокрема ідеї про те, що наступність між суміжними освітніми ланками забезпечується тільки в тому випадку, коли цілі, зміст, методи та форми навчання й виховання на попередніх освітніх ступенях відповідають не тільки рівню актуального розвитку дитини, але й зоні її найближчого розвитку. 5.3. Виявлено доцільність впровадження варіативної системи підготовки дітей до навчання в школі та їх адаптації до шкільних умов як за змістом, так і за організаційними формами. У Законі України «Про освіту» серед чинників, що визначають якість навчально-виховного процесу, називається принцип урахування індивідуальних, вікових і типологічних особливостей кожної дитини. Реалізація його в сучасних умовах розвитку української системи освіти виявляється можливою лише за умов особистісно орієнтованого навчання й виховання, своєрідність концепції якого проявляється в організації навчально-виховного процесу, здійснюваного на засадах: зосередження на потребах дітей; створення умов для фізичного й психоемоційного благополуччя дітей; створення умов для досягнення кожною дитиною реально можливого для неї на даний період рівня успішності, вихованості та розвитку, але не нижчого, ніж передбачено державними освітніми стандартами; створення умов для співпраці й співтворчості між дітьми та вчителем; створення ситуації вибору й відповідальності; діагностичної основи навчання й виховання; пристосування методики навчання до навчальних можливостей дітей; стимулювання розвитку й саморозвитку учнів. 5.4. З’ясовано доцільність взаємодії педагогів дошкільних закладів і вчителів початкових класів щодо здійснення наступності за трьома напрямами: інформаційно-просвітницьким, методичним і практичним. Інформаційно-просвітницький аспект, або аспект педагогічної освіти, передбачає ознайомлення педагогів дошкільної та початкової ланок загальної освіти з явищем наступності, його специфікою як педагогічного феномену, завданнями здійснення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, шляхами її реалізації. Практичний аспект співробітництва між дошкільними закладами та початковою школою виражається, з одного боку, у попередньому знайомстві вчителів зі своїми майбутніми учнями, а з іншого у кураторстві вихователем своїх колишніх вихованців – першокласників. Методичний аспект передбачає ознайомлення освітян зі змістом, методами та формами навчально-виховної роботи в дошкільних закладах та початковій школі. 6. Експериментально-дослідна робота довела сприятливість теоретично обґрунтованих організаційно-педагогічних умов забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку і дозволила виявити систему заходів щодо її реалізації. 6.1. Доведено доцільність упровадження в навчально-виховний процес дошкільних закладів навчального предмета «Еврика», спрямованого на підготовку дітей дошкільного віку до навчання в школі на засадах розвиваючих технологій. Так, якщо в експериментальних групах, у яких було впроваджено «Еврику», кількість дітей з високим рівнем готовності до навчання в школі збільшилась майже на 24,8%, то в контрольних групах, у яких не було впроваджено цього предмета, – лише на 8%. 6.2. Встановлено доцільність упровадження в практику роботи загальноосвітніх навчально-виховних закладів І ступеня програми психолого-педагогічної підтримки, спрямованої на адаптацію першокласників до шкільних умов (в експериментальних групах після експерименту високий рівень адаптації до шкільних умов було зафіксовано в 28,9% дітей, тоді як у контрольних групах – тільки в 4,1% учнів). 7. У процесі наукового пошуку встановлено, що існує об’єктивна необхідність у подальшому дослідженні всього комплексу питань, які стосуються реалізації принципу наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Вважаємо, до подальших напрямів дослідження даної проблеми необхідно віднести питання створення наскрізних навчальних програм для дітей
3-10 років, спрямованих на забезпечення їхнього цілісного психічного розвитку. |
