У дисертаційній роботі узагальнено науково-теоретичні підходи і запропоновано нове вирішення наукової проблеми щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму управління туристично-рекреаційними комплексами. На основі досліджень зроблено такі висновки і пропозиції теоретичного та практичного характеру, які відображають вирішення головних завдань дисертації відповідно до поставленої мети. 1. Враховуючи євроінтеграційні процеси, перспективи становлення України як країни з ринковою економікою та сучасні тенденції у розвитку суспільних потреб, у дисертаційній роботі аналізуються у якості самостійного предмету дослідження інституційно-рекреаційні аспекти розвитку ринку курортно-рекреаційних послуг, і зокрема курортно-рекреаційної галузі у системі національної економіки як на макро-, мікро-, так і на мезорівнях. Розкривається теоретичний зміст поняття “туризм” та акцентується увага на таких його характеристиках як поліфункціональність, соціально-економічна спрямованість, суспільна комунікативність. 2. На основі теоретичного аналізу та структуризації, туристично-рекреаційний комплекс розглядається як досить складне інституційне утворення, функціонування якого забезпечує потреби лікування, профілактики, відпочинку та оздоровлення, і формується на основі споживання високоякісного пакету лікувально-оздоровчих послуг. У роботі доведено доцільність використання та формування рекреаційних центрів, що виступають осередком формування курортів з наявними природними лікувальними ресурсами та необхідними умовами щодо їх використання з лікувально-профілактичною метою. Підвищення ефективності використання рекреаційно-курортного потенціалу вимагає створити міське рекреаційно-курортне та туристичне господарство (РКТГ). Це сприятиме інтеграції підприємств рекреаційно-туристичного бізнесу, розвитку відповідного сектору економіки. 3. Виходячи з комплексної оцінки провадження політики міжнародної інтеграції, формування нового відкритого економічного середовища туристично-рекреаційні комплекси вимагають докорінно нових схем управління. Це передусім удосконалення договірно-правової бази зовнішніх відносин, укладання угод міжурядового, міжрегіонального та міжвідомчого характеру про співробітництво в галузі туризму і рекреації, розвиток інституційного співробітництва, використання організаційно-фінансових механізмів у поглиблені безпосереднього партнерства. 4. На основі аналізу економіко-правового механізму функціонування туристично-рекреаційних комплексів в Україні, який ґрунтувався на оцінці їх сучасного правового середовища, визначено як позитивні, так і негативні чинники його формування в сучасних умовах. Зокрема, зроблені висновки про те, що вдосконалення системи нормативно-правового регулювання туристично-рекреаційних комплексів повинно ґрунтуватись на об’єктивній потребі у налагодженні і впорядкованості у відносинах між їх основними суб’єктами власності, що унеможливило б виникнення нових і продовження попередніх конфліктних ситуацій, і, що найважливіше – створення сприятливих правових умов для формування відповідного цивілізованого ринкового середовища. 5. Прискорення інвестиційних процесів в рекреаційно-туристичній сфері України здійснюється шляхом удосконалення організаційно-економічного механізму управління інвестиційною діяльністю, в основу якого покладено систему фінансово-економічних та організаційно-правових важелів. Доведено, що такий підхід дозволяє сформувати належний порядок здійснення інвестиційної діяльності та сприяє досягненню очікуваних економічних результатів. З метою вирішення проблеми розвитку туристично-рекреаційної індустрії через призму інвестиційної діяльності у роботі приведено економіко-математичну модель оптимального інвестування туристично-рекреаційної галузі. 6. Обґрунтовано необхідність і доцільність впровадження на підприємствах туристично-рекреаційної галузі оптимізаційної логістичної системи як специфічного засобу інтеграції процесів організації управління фінансовим капіталом, персоналом, інформаційними потоками. Зроблено висновки про те, що побудова системи інформаційної та збутової логістики в практиці діяльності туристичних підприємств дає змогу збільшити обсяг реалізації туристично-рекреаційного продукту, адекватно формувати виробничу програму підприємства, розширити асортимент послуг та найбільш повно задовольнити рекреаційні потреби населення відповідно до індивідуальних запитів. 7. На основі проведеного маркетингово-соціологічного аналізу ринку туристично-рекреаційних послуг зроблено висновок про те, що сучасний розвиток курортно-рекреаційної сфери повинен ґрунтуватися на комплексному і одночасному поєднанні лікувально-оздоровчих і відпочинково-розважальних послуг, що передбачає створення відповідної ринкової інфраструктури. Досліджено, що необхідною умовою розвитку туристично-рекреаційного комплексу є забезпечення соціально-маркетингової взаємодії з використанням інтеграційного підходу починаючи з визначення попиту і потенційних споживачів (через дослідження ринку та подальше планування) до розробки і реалізації необхідних послуг. Дослідження, що були проведені в м. Трускавці можна використовувати з метою аналізу туристично-рекреаційних комплексів в Україні. 8. Запропоновані автором напрями удосконалення організаційно-економічного механізму туристично-рекреаційної сфери містять пропозиції щодо необхідності запровадження кластерних технологій в управлінні туристично-рекреаційними комплексами, які є однією із ефективних форм територіальної організації в умовах становлення ринкових механізмів господарювання і які безпосередньо сприяють налагодженню взаємодії між управлінськими структурами і бізнесовими колами у процесі вирішення існуючих соціально-економічних проблем у певному регіоні. 9. Дослідження стану та тенденцій розвитку туристично-рекреаційних комплексів в Україні, переконує про необхідність вивчення світового досвіду, міжнародної туристичної діяльності і доцільність його використання у вітчизняній практиці. На основі узагальнення зарубіжного досвіду управління діяльністю територіальними туристично-рекреаційними комплексами пропонуються заходи щодо його використання з метою забезпечення ефективного процесу розвитку туристично-рекреаційної галузі в Україні, конкретно вказується на організаційно-економічні напрями проведення туристично-рекреаційної політики у різних країнах і які мають важливе значення для підвищення ефективності функціонування туристично-рекреаційної галузі у рамках національної економіки. | 