У дисертаційній роботі досліджені актуальні проблеми реформування організаційно-економічного механізму управління підприємствами у ринкових умовах, наведені теоретичні узагальнення та зроблена спроба дати власне тлумачення організаційно-економічного механізму управління підприємством на мікрорівні, здійснено системний аналіз його складових та розроблені практичні рекомендації щодо впровадження програмно-цільового управління на підприємствах машинобудування. Проведене дослідження дає підстави для таких загальних висновків та пропозицій стосовно теоретичних та практичних аспектів цієї важливої проблеми. 1. У сучасних ринкових умовах підприємство треба розглядати як цілісну складну відкриту технологічну та економіко-соціальну систему, яка відповідно до своїх функціонально-виробничих ознак має певну ієрархічну структуру управління, що спрямовує його на досягнення визначених цілей. 2. На основі узагальнення теоретичних концепцій і практичного досвіду вітчизняних і зарубіжних вчених та власних досліджень організаційно-економічний механізм управління підприємством розглядається як система організації і управління, що включає певну сукупність взаємопов’язаних організаційно-правових, економічних та мотиваційних методів. Специфічні особливості цих методів у конкретних умовах суспільного виробництва, надають можливість суб’єкту управління, спираючись на економічні закони та застосовуючи економічні методи управління, узгоджувати особисті інтереси з інтересами об’єкта управління (підприємства, цеху, бригади, окремого робітника) з метою досягнення визначених цілей. 3. Для обґрунтування теоретичних засад організаційно-економічного механізму управління підприємством у дисертації розроблена і запропонована концепція мотиваційного механізму управління і стимулювання персоналу та визначені фактори посилення мотивації праці управлінського персоналу. 4. Доведено, що несприятливі умови, у яких доводиться працювати підприємствам, вимагають постійної уваги до перевірки правильності прийнятих управлінських рішень стосовно забезпечення запланованої економічної ефективності та досягнення тактичних і стратегічних цілей. Необхідною складовою цього процесу є проведення аналізу та оцінки функціонування господарюючих суб’єктів з метою визначення можливих загроз банкрутства. Методи аналізу і оцінки визначені відповідно до мети дослідження та напряму можливого впливу чинників на результати економічної діяльності підприємства. 5. Зважаючи на високу динаміку ринкових і виробничих умов, що обумовлюють необхідність реформування механізму економічного управління підприємством, запропоновано новий інструментарій (методи, моделі) контролю, оцінки і прогнозування економічної ефективності випуску продукції, який сприятиме своєчасному отриманню інформації про рівень прибутковості (збитковості) продукції. У запропонованій методиці для забезпечення високої оперативності контролю за економічною ефективністю підприємства та з метою досягнення запланованих рівнів прибутковості виробництва основні методи і моделі механізму управління пропонується будувати за принципом формування еталонів фіксованих рівнів прибутковості (збитковості) у поєднанні з економічними змінними, при яких ці рівні досягаються. 6. Завдяки використанню факторного аналізу для оцінки фінансово-господарської діяльності машинобудівних підприємств та застосування методів кореляційно-регресійного аналізу вдалося розкрити особливості організаційно-економічного механізму управління на машинобудівних підприємствах Черкаської області та розробити рекомендації щодо його вдосконалення; 7. Розроблені рекомендації з удосконалення діагностики та системного контролю економічної ефективності підприємств ґрунтуються на сформульованих автором методологічних положеннях про необхідність використання програмно-цільового підходу до управління підприємствами машинобудівної галузі в сучасних умовах і включають економіко-математичну модель оцінки ефективності виробництва. 8. Розроблений методичний підхід до моніторингу економічної ефективності передбачає використання економіко-математичної моделі оперативної оцінки стану управління ефективністю на підприємствах машинобудівної галузі за основними показниками, визначеними з регресійних рівнянь. Економіко-математична модель є складовою тактичного планування на підприємствах і дає можливість вчасно визначати джерела загроз завдяки встановленню відхилень від параметрів моделі, розробляти заходи щодо попередження економічного спаду та приймати обґрунтовані рішення про підтримку необхідного рівня ефективності. Складовою запропонованого методичного підходу є універсальна графічна модель залежності прибутку від постійних і змінних затрат та відносної ціни реалізації продукції підприємства, що сприяє встановленню діапазонів коливання відносних показників. Це дає можливість встановити взаємозв’язки рівнів ефективності випуску продукції, сприяє підвищенню результативності управлінської діяльності. шляхом удосконалення діагностики та системного контролю економічної ефективності підприємств. | 