У дисертаційній роботі зроблено теоретичне узагальнення процесу становлення відносин акціонерної власності, їхні особливості. Розроблені рекомендації щодо їхнього подальшого розвитку. В результаті дослідження сформульовано такі висновки і пропозиції. 1. Важливою складовою структурної трансформації економіки є виникнення корпоративного сектору - базового для функціонування ринкової економіки. У процесі реструктуризації великих промислових підприємств державна форма господарювання змінюється на акціонерну, що створює підґрунтя для розвитку корпоративних відносин. 2. Аналіз досвіду управління корпоративними правами показав, що в умовах перехідної економіки держава намагається вирішити основні проблемні питання корпоративної політики вибірково, а не в межах єдиного системно-концептуального підходу. В окремих випадках рішення приймаються без урахування наслідків постприватизаційних процесів, оцінки функціонуючих моделей корпоративного управління та без забезпечення умов для підвищення ефективності корпоративних підприємств у перспективі. 3. Для сучасного корпоративного управління характерними є такі недоліки визначені автором, а саме: велика кількість дрібних інвесторів не можуть впливати на діяльність корпорацій через відсутність знань і механізмів узгодження дій; відсутнє кваліфіковане уявлення держави стосовно необхідності здійснення корпоративного управління, можливостей використання переваг корпоративних форм щодо реалізації суспільних інтересів; через недосконалість фіскальної політики посилюється податкове навантаження як на акціонерний капітал порівняно з іншими формами капіталу, так і на створену додану вартість, що ставить акціонерів підприємств різних форм власності у неоднакові податкові умови. 4. Корпоративний сектор формує основу сучасної ринкової економіки і визначає її конкурентоспроможність. Так, у 2001 p. частка промислової продукції, яку виробляли акціонерні товариства (AT), становила 74,1% загального обсягу промислової продукції (у недержавному секторі - 78,4%), а у 2002р., відповідно - 78,7 та 82,3%. Таким чином, результативність функціонування цього сектору є одним з впливових елементів сучасного стану економіки, можливим джерелом її розвитку. Отже, пошук і запровадження ефективної моделі корпоративного управління з урахуванням особливостей національної економіки надасть можливість задіяти наявні ресурси і відтак, безпосередньо впливати на процеси концентрації капіталу, визначати ефективність його функціонування. 5. Для ефективного функціонування корпоративного сектору економіки необхідно узгодити теорію і практику у таких напрямах: управління у сферах розподілу прибутку і дивідендної політики; формування раціональної структури капіталу; посилення державного регулювання дохідності і руху корпоративних прав. 6. З урахуванням тенденцій розвитку корпоративного сектору України та на основі узагальнення теоретичних підходів і досвіду становлення корпоративних відносин автором сформульовані такі пропозиції: впровадити розроблену концепцію як основу для прийняття рішень щодо формування груп підприємств і підготовки документації у процесі їхнього розподілу, реалізувати їх у взаємозв'язку з програмою структурної перебудови економіки, пріоритетних напрямів і програмам розвитку господарського комплексу країни; формувати портфель корпоративних прав відповідно до зовнішнього середовища, складовими якого є кредитно-грошова, бюджетна та інвестиційна політика. Саме вони визначають можливість формування трьох видів портфелів корпоративних прав, а також прогнозування потреби бюджетних надходжень за рахунок перших двох типів портфелів; розроблена схема прийняття рішень щодо руху корпоративних фінансових прав як складових активів на фондовому ринку, що передбачає етапи експертизи, оптимізації та фільтрації їх складу. |