Результати дослідження, викладені в дисертаційній роботі, дозволили сформулювати наступні висновки й пропозиції: 1. Встановлено, що теоретично новий капітал повинен перевищувати інвестований за рахунок прибутку, а також за рахунок того, що замовник повертає будівельному підприємству суму амортизації, яка включається до складу ціни виконаних робіт. При цьому сума амортизації не відображає всіх фактичних витрат інвестованого капіталу. Перевищення обсягу нового капіталу над інвестованим за результатами виробничого процесу одного року ще не свідчить про розвиток підприємства. Якщо новий капітал використовується не тільки для забезпечення виробничого процесу, а й на інші цілі, то величина інвестованого капіталу наступного виробничого процесу буде меншою, ніж сума нового капіталу минулого року. Наслідком стає скорочення обсягів виробництва й реалізації підрядних робіт. 2. Запропоновано використовувати як індикатор розвитку співвідношення нового й інвестованого капіталу. Коли він перевищує одиницю з повторенням у декількох суміжних періодах, то можна стверджувати, що підприємство розвивається. Якщо індикатор розвитку дорівнює одиниці, то це означає, що відбувався простий процес відтворення. За сім років спостережень на двох досліджених підприємствах новий капітал перевищував інвестований протягом п’яти років. На одному підприємстві значення індикатора розвитку було меншим за одиницю шість разів із семи спостережень, що свідчить про його занепад, на іншому тричі спостерігалося перевищення одиниці, але після цього значення індикатора розвитку набуло тенденцію до зменшення. 3. Встановлено причинно-наслідковий зв’язок між обсягом нового капіталу та чинниками: середньообліковою чисельністю працівників, співвідношенням власного й позикового капіталу, а також відношенням інвестованого капіталу на оплату праці й матеріали. Розроблена на підставі кореляційно-регресійного аналізу економетрична модель свідчить, що від їх сукупного впливу залежить 82% коливань обсягу нового капіталу. Його скорочення на всіх досліджених підприємствах обумовлено двома факторами: щорічним зменшенням середньооблікової чисельності працівників і зниженням співвідношення власного й позикового капіталу. У зв’язку із зростанням збитковості на підприємствах спостерігається випереджаюча тенденція скорочення власного капіталу порівняно з тенденцією зменшення позикового, який на 100% складається з кредиторської заборгованості. До збільшення нового капіталу призводить випереджаюче зростання витрат на стимулювання праці порівняно з іммобілізацією капіталу в матеріальних ресурсах, тобто в запасах. 4. Обгрунтовано, що на індикатор розвитку суттєвий вплив справляють фактори: співвідношення доходу й витрат, співвідношення оборотних і необоротних активів, питома вага дебіторської заборгованості в оборотних активах і рівень матеріальних запасів. Розроблена економетрична модель показує, що іммобілізація капіталу в дебіторській заборгованості, а також у матеріальних запасах призводить до зменшення індикатора розвитку. 5. Запропоновано критерієм ефективного розміщення капіталу в оборотних і необоротних активах використовувати оптимальне значення їх співвідношення, що визначено на підставі кореляційно-регресійного аналізу причинно-наслідкового зв’язку між цим співвідношенням та індикатором розвитку. Підприємства, які мають співвідношення менші від цього значення, повинні нарощувати оборотні активи з більшою швидкістю ніж необоротні. Разом з тим, підприємства, на яких значення співвідношення близьке до критичної межі, повинні контролювати його тенденції тому, що перевищення змінює позитивний напрямок впливу на індикатор розвитку на негативний. 6. Розроблено схему взаємозв’язків стратегії підприємства та конкретних цілей для реалізації головної мети підприємницької діяльності. Вона має циклічний характер і передбачає систематичний контроль за відхиленням від поставлених цілей, а також можливість коригування стратегії та формування нових цілей залежно від зміни зовнішніх факторів і досягнутих результатів діяльності підприємства. 7. Запропоновано економічний механізм управління капіталом, що грунтується на розробленій економетричній моделі й враховує причинно-наслідкові зв’язки між індикатором розвитку та чинниками: співвідношенням доходу й витрат, співвідношенням оборотних і необоротних активів, питомою вагою дебіторської заборгованості в оборотних активах і рівнем матеріальних запасів. За його допомогою менеджери підприємств зможуть своєчасно виявляти зрушення чинників, що негативно впливають на індикатор розвитку, і вживати заходи для усування цих зрушень. Запропонований економічний механізм управління капіталом забезпечує реалізацію конкретних цілей на шляху досягнення вибраної стратегії. |
