В дисертації виконано теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у вдосконаленні організаційно-економічного механізму управління інноваційним потенціалом ВАТ шляхом розроблення нових науково-методичних рекомендацій, призначених для забезпечення ефективного використання інноваційних ресурсів. 1. Встановлено, що вирішення проблеми підвищення інноваційної активності вітчизняних підприємств усіх видів економічної діяльності як засобу забезпечення їх конкурентоспроможності на міжнародних ринках та насичення внутрішнього ринку сучасними товарами і послугами виробничого та соціального призначення, перебуває у площині поєднання інноваційного потенціалу, нагромадженого суб’єктами господарювання, та організаційно-економічного механізму, який може забезпечити ефективне управління його використанням і розвитком. 2. Досліджено інноваційний потенціал ВАТ як відносно нову економічну категорію, суть і зміст якої неоднозначно трактується в сучасній економічній науці. Ці дослідження стали підґрунтям для формування власної позиції автора щодо визначення поняття "інноваційний потенціал" та системи показників оцінювання його рівня та результатів управління ним. Обґрунтовано необхідність застосування двох груп показників: для оцінки розміру інноваційного потенціалу (обсяг певних ресурсів); для оцінки управління наявним ІП (результат використання інноваційних ресурсів). 3.Розглянуто зовнішні чинники, які сприяють підвищенню ефективності управління ІП. Обґрунтовано, що головними екзогенними чинниками впливу на інноваційний потенціал ВАТ є: наявність стратегічної концепції розвитку народного господарства на основі інноваційної моделі та її реалізація на основі здійснення відповідної державної інноваційної політики; повнота і досконалість законодавчої бази в цілому та законодавства з питань інноваційної діяльності, зокрема; сприятливий економічний клімат для інноваційної діяльності, попит на інновації; наявність установ інфраструктури та кваліфікованих експертів, які надають необхідні бізнес-послуги, інформацію щодо науково-технічних досягнень та ринків. 4. Визначені особливості організаційно-економічного механізму управління інноваційним потенціалом, який є невід’ємною складовою загального організаційно-економічного механізму ВАТ, формується з урахуванням основних екзогенних умовостворюючих чинників і органічно вбудовується в нього. Сформульоване поняття внутрішньокорпоративного організаційно-економічного механізму управління ІП, визначені основні функції, які він має виконувати, і запропонована його структурна схема . 5. Враховуючи, що, внаслідок процесів приватизації, акціонерні товариства стали провідною формою господарювання в Україні, саме вони мають відігравати головну роль у побудові інноваційної моделі розвитку економіки, спираючись на такі складові ОЕМ, як: зростання фінансування витрат на НДДКР; комерціалізація інтелектуальної власності, застосування особливих стратегій інноваційної діяльності; захист перспективних секторів ринку наукоємної продукції; застосування різноманітних методів мотивації творчої праці персоналу для розвитку інтелектуального кадрового потенціалу. Визначено, що нині в процесі формування внутрішньокорпоративного ОЕМ управління ІП пріоритет слід надавати вдосконаленню таких його елементів, як організаційні форми інноваційної діяльності, механізм управління інтелектуальною власністю, мотивація творчої праці персоналу і фінансове забезпечення інноваційної діяльності. 6. Висвітлені спільні риси стану ІП низки вітчизняних ВАТ різних галузей економіки, які обумовлені недосконалістю ОЕМ управління ІП. Зокрема, встановлено, що виробничо-технологічна та науково-технічна складова ІП відзначається низькою питомою вагою вартості об’єктів інтелектуальної власності у загальній вартості активів; типовою є ситуація, коли коефіцієнт зносу основних фондів перевищує 0,6, тобто застаріла технічна база стримує підвищення інноваційної активності; внаслідок формування недостатнього чистого грошового потоку залишається низьким фінансове забезпечення інноваційної діяльності більшості ВАТ. 7. На основі аналізу ступеню сформованості ОЕМ управління ІП за даними вітчизняних ВАТ, з’ясовано, що всі елементи ОЕМ потребують наповнення відповідними інструментами впливу на інноваційний процес. З метою надання кількісної оцінки ступеню сформованості ОЕМ управління ІП в дисертації застосовано методичний підхід, який дозволяє швидко отримувати узагальнену кількісну оцінку сформованості ОЕМ для будь-якого підприємства, а також порівнювати різні підприємства за рівнем сформованості ОЕМ. 8. Для вдосконалення механізму контролю, моніторингу і аналізу управління ІП розроблені такі науково-методичні рекомендації: а) методичний підхід до визначення показника вартості ІП, за допомогою якого можна налагодити моніторинг управління ІП, визначати ефективність управління ІП, планувати конкретні заходи з удосконалення ОЕМ управління ІП, правильно обирати тип інноваційної стратегії ВАТ; б) новий підхід до визначення економічної ефективності управління ІП шляхом розрахунку віддачі ІП (додана вартість, що припадає на одиницю вартості ІП). Рівень віддачі ІП як узагальнюючий показник ефективності управління ІП, доповнює систему показників, що характеризують різні сторони інноваційного процесу. Рівень віддачі ІП показує, що про підвищення ефективності управління ІП можна говорити лише за умови випереджаючих темпів зростання доданої вартості порівняно зі збільшенням ІП; в) методичний підхід до визначення інтегрального показника інноваційної спроможності(ІСП), який поєднує показники, що характеризують рівень ІП, ступінь управління ним та наявність відповідного механізму для підвищення ефективності управління ІП у ВАТ; інтегральний показник інноваційної спроможності призначений для аналізу динаміки розвитку інноваційних процесів, здійснення моніторингу інноваційної активності підприємств, складання рейтингів інноваційно спроможних підприємств. |