1. Дослідження сутності та методологічне обґрунтування дії організаційно-економічного механізму господарювання дало можливість виділити в його складі два основних блоки: зовнішньогосподарський та внутрішньогосподарський економічний механізми. Основними елементами зовнішньогосподарського організаційно-економічного механізму, який функціонує на рівні “держава - аграрне підприємство”, є: система цін та ціноутворення на сільськогосподарську продукцію, фінансово-кредитний механізм, система оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, ринкова інфраструктура та система страхування сільськогосподарської продукції. Внутрішньогосподарський організаційно-економічний механізм формується і діє на рівні конкретного агроформування і включає наступні складові: систему земельних та майнових відносин, систему трудових відносин на підприємстві, форми організації праці і її матеріального стимулювання та внутрішньогосподарські виробничо-економічні відносини. 2. В умовах ринкової економіки державна підтримка доходів сільськогосподарських товаровиробників має раціонально поєднуватись з ринковими механізмами регулювання економіки та спрямовуватись на відродження сільських територій. Для поліпшення фінансового стану підприємств АПК необхідно шляхом державного регулювання забезпечити дію еквівалентних і гарантованих цін на його продукцію; удосконалити систему кредитування шляхом розвитку іпотечного кредитування та за рахунок запровадження нових систем довго- і середньострокового кредитування; збільшити фінансування цільових програм, особливо з виробництва продукції тваринництва. Розрахунками встановлено, що розмір дотацій з боку держави має бути не менше 2,5 грн. за 1 кг м’яса великої рогатої худоби та 1,50 грн. за 1 кг м’яса свиней. За молоко доцільно встановити мінімальні ціни на рівні 120 грн. літом та 130-150 грн. за 1ц в зимовий період. З метою удосконалення системи ціноутворення ефективним заходом є застосування заставних цін, еквівалентних, вільних цін. Важливими складовими аграрного ринку є ДАК „Хліб України”, Аграрний фонд, регіональні закупки. 3. Основним напрямом збуту сільськогосподарської продукції в 2002-2004рр. в Одеській області стали комерційні структури, яким продається майже половина продукції сільського господарства. Водночас, цей напрям збуту продукції є найменш організованим і прозорим. З метою формування прозорої інфраструктури аграрного ринку необхідно створення спеціалізованих структур, головною функцією яких є ресурсне забезпечення сільськогосподарських підприємств, їх сервісне обслуговування та реалізація сільськогосподарської продукції. Провідне місце при цьому відводиться створенню збутово-постачальницьких кооперативів. Розроблена модель сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу включає 6 аграрних підприємств, 20 фермерських господарств, 300-600 особистих селянських господарств. Від імені своїх засновників кооператив може реалізувати овочів – 3000т, фруктів – 1000т, молока – 3730т, м’яса – 1374т. Засновникам буде поставлено 231т аміачної селітри. Пайовий фонд кооперативу становитиме 678 тис. грн. Загальна грошова виручка від продажу продукції складатиме 19,2 млн. грн. 4. Вартість виробничого потенціалу аграрних формувань Одеської області становить 22,2 млрд. грн. При цьому 80% в структурі виробничих ресурсів складають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про низький рівень забезпеченості господарств матеріально-технічними і трудовими ресурсами. 5. Характер забезпеченості та економічної ефективності використання виробничого потенціалу дозволили виділити в якості об’єкта поглиблених досліджень сільськогосподарські підприємства Центральної степової мікрозони Одеської області як сукупність адміністративно-територіальних одиниць зі середнім рівнем забезпеченості виробничими ресурсами. Дослідження складу товаровиробників Центральної степової мікрозони свідчать, що основними виробниками продукції рослинництва залишаються сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм. На їх долю приходиться до 60% виробництва зерна, 80% насіння соняшнику та до 95% обсягів виробництва цукрового буряку. Виробництвом продукції тваринництва займаються переважно особисті селянські господарства. Вони забезпечують виробництво понад 89% молока, 84% м’яса та 62% яєць. 6. Реалізація аграрної реформи в сільському господарстві характеризується розвитком різних організаційно-правових форм господарювання. В умовах багатоукладності національної економіки кожна форма зайняла відповідне місце в системі економічних відносин, де вона за інших рівних умовах може забезпечити ефективне виробництво сільськогосподарської продукції. Дослідження діяльності агроформувань різних організаційно-правових форм Одеської області показало, що в приватно-орендних підприємствах та товариствах з обмеженою відповідальністю дещо вище ефективність використання виробничих ресурсів в порівнянні з іншими формами господарювання. Проте, аналіз фінансового стану аграрних формувань свідчить, що більшість сільськогосподарських підприємств є фінансово нестійкими. На прибутковій основі функціонує лише 41% підприємств області. 7. Ефективна робота агроформувань в ринкових умовах залежить в першу чергу від внутрішньогосподарського організаційно-економічного механізму господарювання. Важливе місце в системі внутрішньогосподарського економічного механізму відводиться удосконаленню земельних відносин. На сучасному етапі розвиток земельно-орендних відносин в сільськогосподарських підприємствах повинен відбуватись в двох напрямах: 1) збільшення розміру орендної плати за земельну ділянку до 2,0-2,5% від грошової оцінки землі; 2) поступовий перехід на грошову форму виплати орендної плати (І етап – 2004-2006рр. – 25% виплати грішми; ІІ етап – 2007-2010рр. – 50% грішми). 8. Сучасний розвиток аграрних формувань вимагає пошуку нових підходів до обґрунтування ефективної системи внутрішньогосподарських економічних відносин, механізму розподілу та використання прибутку підприємства. З метою удосконалення економічного механізму господарювання з урахуванням прогресивного досвіду реалізована модель розвитку внутрішньогосподарських економічних відносин на основі використання суборенди виробничих ресурсів та економічної самостійності структурних підрозділів. 9. Основою взаємовідносин між структурними підрозділами та адміністрацією підприємства (ДОК) мають стати відповідні внутрішньогосподарські документи, які регламентують діяльність підрозділів та підприємства в цілому. У зв’язку з цим розроблені: Положення про внутрішньогосподарський організаційно-економічний механізм, Положення про створення та функціонування Ради пайовиків-власників, трудові контракти працівників та спеціалістів. Контроль за діяльністю структурних підрозділів та ДОК здійснює незалежний демократичний орган – Рада пайовиків – власників. Основними функціями Ради є сприяння раціональному використанню земельних, матеріальних, фінансових ресурсів, захист земельних і майнових прав та інтересів працівників –орендодавців і селян – пенсіонерів. 10. Розрахунки показують, що запропонована модель розвитку ПСП ”Україна”, ТОВ “Перемога” та СВК „Світанок” сприяє одержанню прибутку безпосередньо виробничими підрозділами, а розроблена система організаційно-економічних заходів - підвищенню економічного інтересу працівників підприємств до кінцевих результатів господарювання. | 