Анотація до роботи:

Карлова Н.П. Організаційно-економічний механізм підвищення інвестиційної активності в регіоні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. – Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2002.

Дисертацію присвячено питанням формування організаційно-економічного механізму підвищення інвестиційної активності в регіоні. Для досягнення поставленої мети в роботі на основі теоретико-методологічних підходів визначена сутність категорії інвестиційної активності в регіоні, показана її роль як фактора економічного росту в регіоні. Розроблено і обґрунтовано класифікацію регіональних інвестицій, виходячи з необхідності розробки стратегії і тактики поводження потенційних інвесторів в інвестиційному процесі, що дозволяє обґрунтувати джерела їхнього фінансування. Розроблено систему індикаторів інвестиційної активності, що дозволило зробити комплексний аналіз формування та використання інвестиційних ресурсів і визначити найбільш важливі фактори і причини зниження обсягів інвестиційних ресурсів та ефективності їх використання. Виділено послідовні етапи економічного підходу до активізації фінансових ресурсів у регіоні: створення умов для становлення інститутів, здатних акумулювати і вкладати інвестиційні ресурси для здійснення структурної перебудови господарства країни і регіонів; визначення міри участі держави, вітчизняних і іноземних інвесторів в інвестиційному процесі і способів стимулювання діяльності конкретних інвесторів; визначення областей і сфер ефективного використання інвестиційних ресурсів, механізму і контролю їхнього використання, визначення системи каналів надходження інвестицій у господарство країни і її регіонів. Розроблено економіко-математичну модель формування інвестиційних ресурсів і проведено її апробацію. Отримані при оптимізації моделі норми оподаткування можуть використовуватися як агреговані нормативи, що дозволяють для сукупності податків установлювати вплив їхньої маси на перспективу розвитку і обсяг інвестиційних ресурсів. Запропоновано структуру і методичні підходи до розробки регіональної інвестиційної програми, метою якої повинно стати ослаблення негативних факторів інвестування і зниження рівня інвестиційних ризиків на основі цілеспрямованих погоджених дій владних структур і органів самоврядування по реалізації відповідних програмних заходів.

Проведене дослідження дозволяє сформулювати загальні висновки і рекомендації.

1. Інвестиційна активність є найважливішою передумовою ефективного функціонування регіональної економіки, оскільки сприяє формуванню виробничого потенціалу на новій науково-технічній основі і забезпеченню конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Інвестиційна активність досягається за допомогою росту обсягів реалізованих інвестиційних ресурсів і найбільш оптимального їхнього використання в пріоритетних сферах. Низька інвестиційна активність має серйозні внутрішні причини, що роблять неефективними інвестиції у виробничій сфері. Для забезпечення ефективності інвестиційної діяльності необхідно активізувати фінансові ресурси підприємств, забезпечити цільове використання наявних інвестиційних ресурсів, створити адекватну ринковому господарству законодавчу базу, розробити поетапну систему державного протекціонізму, спрямовану на підтримку і розвиток виробництв з високими технологіями, що забезпечують конкурентоспроможність вітчизняної продукції на світовому ринку.

2. У роботі виділено послідовні етапи економічного підходу до активізації інвестиційних ресурсів в регіоні:

створення умов для становлення інститутів, здатних акумулювати і вкладати інвестиційні ресурси для здійснення структурної перебудови господарства країни і регіонів;

визначення рівня участі держави, вітчизняних і іноземних інвесторів в інвестиційному процесі і способів стимулювання діяльності конкретних інвесторів;

визначення галузей і сфер ефективного використання інвестиційних ресурсів, механізму і контролю їх використання;

визначення системи каналів надходження усіх видів інвестицій у господарство країни і її регіонів.

3. Для мобілізації інвестицій в регіонах, їх кращого використання і посилення впливу на економічне зростання в регіоні варто акцентувати увагу на здійснення структурної перебудови, підтримку товаровиробників, розвиток підприємництва, формування конкурентного середовища на регіональних ринках, розвиток інвестиційної інфраструктури, розробку і реалізацію інвестиційних програм. Для поліпшення економічних показників виробничо-господарської діяльності необхідно підвищити інвестиційну активність усіх суб'єктів, що господарюють у регіоні.

4. Пожвавлення інвестиційного процесу в Україні повинне відбутися насамперед за рахунок внутрішніх ресурсів, а іноземним інвестиціям варто відводити тільки другорядну роль через невеликий обсяг і низьку мобільність. У регіонах необхідно створювати сприятливе середовище для залучення і використання іноземних інвестицій. Для цього потрібні: стабілізація політичного, економічного, соціального і правового положення у регіонах; розробка ефективних, привабливих для іноземних інвесторів інвестиційних проектів; забезпечення інвесторам високого прибутку; правовий захист іноземних інвестицій. Для успішної мобілізації інвестиційних коштів з різних джерел необхідно забезпечити надійні державні гарантії збереження, раціонального використання і повернення їх інвесторам.

5. Отримані при оптимізації розробленої економіко-математичної моделі накопичення інвестиційних ресурсів норми оподаткування можуть використовуватися як агреговані нормативи, які дозволяють для сукупності податків установлювати вплив їх маси на перспективу розвитку і обсяг фінансових ресурсів, що накопичуються в регіоні для потреб інвестиційної діяльності. Під оптимальною податковою стратегією розуміються такі сукупні вилучення із виробленої на території області чистої продукції, при яких сумарний обсяг інвестиційних ресурсів, а також сума податкових платежів внаслідок розширення податкової бази досягають максимального значення за визначений період часу. Використання моделі дозволяє в аналітичній формі встановлювати припустимі діапазони норм оподаткування частин чистої продукції регіону, при яких зберігається розширене відтворення.

6. Необхідно використовувати диференційований підхід до податкової політики в різних секторах економіки. У «точках економічного росту» бажане зниження податкового навантаження, що дозволяє розширювати податкову базу за рахунок інтенсивного розвитку.

7. Розробка і реалізація відповідних цільових програм являє собою спосіб створення сприятливих умов у рамках конкретних регіонів на основі сполучення загальнонаціональних інтересів і специфіки розвитку конкретної території. Регіональні програми повинні передбачати цільове виділення коштів на соціально-економічний розвиток регіону за допомогою створення в менш розвинутих районах штучних «полюсів» чи «точок росту». Серед факторів формування цих «полюсів» особливе місце повинне приділятися забезпеченості базовою інфраструктурою, а також так званим «зовнішнім ефектам», які уособлюють прямі вигоди, одержувані приватними підприємствами внаслідок розміщення їх на даній території, що вже має окреме господарське середовище. Масштаби і форми приватних інвестицій визначаються можливостями кооперування з місцевими підприємствами, наявністю в регіоні допоміжних виробництв і доступних ресурсів, рівнем розвитку сфери послуг.

8. Необхідною умовою переходу економіки від стану стабілізації, а потім до її росту є нарощування інвестицій при високій їх ефективності. Для того, щоб підвищити частку внутрішніх накопичень у валовому внутрішньому продукті, необхідно домогтися найжорстокішої економії і ефективності використання інвестиційних ресурсів шляхом спрямування їх у швидкоокупні інвестиційні проекти. Основні напрямки інвестиційної політики на період реалізації програми полягають в стимулюванні накопичення і створенні сприятливого клімату для інвестицій.

Використання науково обґрунтованих інструментів державного регулювання і стимулювання інвестиційної діяльності в умовах Донецької області може сприяти підвищенню інвестиційної активності в регіоні за рахунок формування сприятливих фінансових перспектив. Ці перспективи пов'язані з пожвавленням інвестиційної активності в реальному секторі економіки на основі інноваційного відновлення виробничого потенціалу, підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається підприємствами. Усе це повинно привести до розширення податкової бази, зростання бюджетних доходів, повного виконання бюджетних зобов'язань і підвищення інвестиційної активності в регіоні, що дозволяє збільшити обсяг інвестиційних ресурсів для реалізації стратегії економічного підйому.

Публікації автора:

1. Карлова Н.П. Інвестиційна активність як фактор економічного зростання в регіоні // Финансы, учет, банки. – Донецк: «Китис», ДонГУ. – 2000. – Вып. 3. – С. 247-253.

2. Карлова Н.П. Направления активизации инвестиционных процессов в регионе // Вісник Донецького університету. Серія В: Економіка і право. – Донецьк. – 2000. – № 1. – С. 121-125.

3. Карлова Н.П. Роль банков в активизации инвестиционных процессов в регионе // Регіональні перспективи. – 2001. – №1. – С. 111-114.

4. Карлова Н.П. Проблемы привлечения зарубежных финансовых ресурсов в экономику региона // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – Донецьк: ТОВ «Лебідь», КП «Регіон». – 1998. – С. 292-295.

5. Карлова Н.П. Программно-целевые методы управления инвестиционными процессами в регионе // Финансы, учет, банки. – Донецк: «Китис», ДонГУ. – 1999. – Вып. 2. – С. 261-265.

6. Карлова Н.П. Проблемы оптимизации процесса накопления финансовых ресурсов в регионе // Финансы. Учет. Банки. – Донецк: Донбасс, ДонГУ. – 1998. – Вып. 1. – С. 177-183.

7. Карлова Н.П. Инвестиционная активность в регионе в условиях нестабильной экономической среды // Вісник Донецького університету. Серія В: Економіка і право. – Донецьк. – 2000. – № 2. – С. 245-249.

8. Карлова Н.П. Оценка эффективности инвестиционной деятельности в регионе // Финансы, учет, банки. – Донецк: ДонНУ, УкрНТЭК. – 2000. – Вып. 4. – С. 214-218.

9. Карлова Н.П. Региональные инвестиционные риски в системе оценки инвестиционного климата // Финансы, учет, банки. – Донецк: ДонНУ, УкрНТЭК. – 2001. – Вып. 5. – С.179-183.

10. Карлова Н.П. Механизм финансового обеспечения развития социальной сферы в регионе // Вісник Донецького університету. Серія В: Економіка і право. – Донецьк. – 1999. – № 2. – С.71-74.

11. Карлова Н.П., Хорошева Е.И. Экономическое развитие крупного города в условиях глобальной среды // Прометей: Регион. сб. науч. тр. по экономике. – Донецк: Юго-Восток. – 2000. – Вып. 2. – С. 275-279. (Особистий внесок здобувача: визначення умов для становлення інститутів, які здатні акумулювати і вкладати інвестиційні ресурси для здійснення структурної перебудови міської економіки, обґрунтування форм і методів залучення коштів підприємств і населення в інвестиційну сферу).

12. Карлова Н.П. Методика оценки влияния налоговых платежей на формирование инвестиционных ресурсов в регионе. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, ООО “Юго-Восток, ЛТД”, 2002. – 40 с.

13. Карлова Н.П. Активизация инвестиционных процессов в регионе // Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. “Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні”. – Ч.1. – Дніпродзержинськ: ДДТУ. – 2000. – С. 144-146.

14. Карлова Н.П. Бюджетный аспект стратегии развития региона // Материалы региональной науч.-практ. конф. «Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года». Секция «Бюджетно-налоговая и денежно-кредитная политика». – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, Юго-Восток. – 1999. – С. 24-30.

15. Карлова Н.П. Направления укрепления доходной базы местных бюджетов // Материалы вузовской науч. конф. – Донецк: ДонГУ. – 1997. – С. 190-193.