Анотація до роботи:

Колесов О.С. Організаційно-економічний механізм маркетингу в зернопродуктовому підкомплексі Вінницької області.

Дисертацією є рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК. Миколаївський державний аграрний університет. Миколаїв, 2003.

В дисертації розглядається механізм маркетингу, що існує в сучасному зернопродуктовому підкомплексі, узагальнено вітчизняні та зарубіжні концепції маркетингу, класифіковано чинники маркетингового середовища зернопродуктового підкомплексу Вінницької області.

Досліджено ринки зерна та продуктів його первинної (борошна, спирту, круп, комбікормів) та вторинної переробки (хлібобулочних, макаронних та кондитерських виробів).

Встановлено тенденції та визначено оптимальні параметри розвитку всіх складових зернопродуктового підкомплексу Вінницької області на наступні періоди (до 2010р.). Визначено існуючу та потенційну ємність ринків хлібопродуктів. Запропоновано систему показників, що характеризують інтенсивність конкуренції на ринках хлібопродуктів. Розроблено конкурентні стратегії для підприємств та галузей зернопродуктового підкомплексу Вінницької області.

1. Маркетинг – економічна система, яка приводить всі ресурси компанії у відповідність з вимогами і можливостями ринку для отримання прибутку і органічно включається до ринкової системи. Суть маркетингу розкривається в принципах, правилах дій, що охоплюють як пізнавальний (вивчення ринків), так і операціональний (проникнення на ринки) аспекти діяльності організації, підприємства, фірми. Маркетинг характеризується двоєдиним і взаємодоповнюючим процесом пізнання ринку і активного впливу на нього. У цьому полягає головна концептуальна відмінність сучасного маркетингу і зміст ринкової орієнтації управління, побудованого на принципах маркетингу.

2. Маркетингова система має враховувати специфічні особливості, властиві певним сферам. Такими особливостями для зернопродуктового підкомплексу є характер товару, характеристика попиту, поведінка споживачів, розміщення виробництва, різноманітність організаційних форм суб’єктів ринку зернопродукції.

3. Вінницька область є одним із основних зерновиробничих регіонів України. Основними конкурентними перевагами продукції галузі на зовнішніх ринках зерна є висока його якість, низька ціна та відносно стабільний рівень виробництва. Область має сприятливі природно-кліматичні умови та достатні трудові ресурси для значного нарощування виробництва зерна. Ринок зерна в регіоні характеризується високою нестабільністю, яка викликана особливостями попиту та пропозиції на зерно. Для даного ринку характерна модель із запізненням пропозиції, коли ціна встановлюється у відповідності до рівня попиту. При цьому, у роки з низьким виробництвом ціни значно перевищують світовий рівень, при перевиробництві – наближаються до рівня собівартості.

4. На Вінниччині існує потужна зернопереробна промисловість. Виділено дві складових переробної промисловості в зернопродуктовому підкомплексі регіону – галузі первинної переробки зерна – борошномельна, круп’яна, спиртова, комбікормова та вторинної – хлібопекарська, виробництво макаронних та борошняних кондитерських виробів. Внаслідок звуження попиту на ринках переробки зерна протягом досліджуваного періоду відбулося значне скорочення виробництва продукції. Найбільш вагоме зменшення виробництва спостерігається в круп’яній, комбікормовій промисловості, викликане скороченням попиту на продукцію даних галузей. Зменшення виробництва у макаронній промисловості області спричинене неконкурентноздатністю продукції підприємств-виробників.

5. В умовах загального зменшення виробництва продукції зернопродуктового підкомплексу, окремим підприємствам вдалося стабілізувати або й збільшити виробництво. Це – ВАТ "Вінницяхліб", Вінницька кондитерська фабрика, Вінницький комбінат хлібопродуктів №2, значна кількість малих підприємств. Одним із факторів, що забезпечив стійкість даних підприємств, була вдала маркетингова стратегія, яка включала диверсифікацію виробництва, створення нових, більш якісних продуктів, активне розширення ринків збуту.

6. Зерновиробництво – найбільш прибутковий сектор зернопродуктового підкомплексу області. В той же час, досить високий рівень рентабельності виробництва зерна нівелюється необхідністю покривати значні збитки, отримані в інших галузях сільського господарства. Переробка зерна та виготовлення хліба залишаються рентабельними, але рівень прибутковості різко коливався в останні роки. Такі обставини викликали зміни в системі виробництва хлібопродукції. Все більше підприємств інтегруються в агропромислові групи холдингового типу із замкнутим циклом виробництва. Маючи значно сильніше фінансове положення, ніж більшість аграрних підприємств, вони на орендованих землях ефективно вирощують сільськогосподарську продукцію, переробляють її та реалізують через власну торговельну мережу, що дозволяє зменшити собівартість кінцевої продукції та певною мірою вирішити проблеми забезпечення сировиною власного виробництва.

7. Значне звуження ринків збуту продукції зернопродуктового підкомплексу у регіоні підвищує інтенсивність конкуренції у більшості зернопереробних галузей. Найбільш конкурентним є ринок зерна, максимальна частка серед підприємств-виробників зерна на даному ринку складає лише 0,5%. Більш монополізованим є вторинний ринок зерна. Відносно конкурентними є ринки борошна, круп та борошняних кондитерських виробів, де існує обмежена кількість фірм, які володіють основними частками ринку. Неконкурентними, тобто монополізованими, є ринки хлібобулочних, макаронних виробів, комбікормової продукції.

8. Для підвищення ефективності механізму маркетингу в зерновій галузі пропонується використання таких напрямків розвитку:

макроекономічний, коли частково маркетингова та виробнича діяльність організацій-суб’єктів ринку зерна координується державними органами управління. В даному випадку доцільно запровадити: інтервенційні операції та ф’ючерсну торгівлю на ринку зерна з метою стабілізації пропозиції та рівня цін; відшкодування кредитних ставок операторам ринку, що здійснюють інтервенційні закупівлі зерна; оптимізувати структуру виробництва зерна в області; утворення інформаційної маркетингової системи на обласному та районному рівнях;

мікроекономічний, за умови розвитку горизонтальних інтеграційних об’єднань сільськогосподарських підприємств – маркетингово-збутових кооперативів.

Передбачається, що при впровадженні вказаних заходів, рівень пропозиції зерна в області зросте на 44,5%, рентабельність його виробництва – на 20 процентних пункти.

9. Проведеними в дисертаційній роботі розрахунками доведено, що більшість потреб регіону у хлібопродуктах спроможні задовольняти підприємства, розташовані в середині області. Для досягнення конкурентних переваг на ринках зернопродукції доцільне поєднання та використання двох видів маркетингових стратегій: спеціалізації та диверсифікації. Більш ефективною для підприємств зернопродуктового підкомплексу є стратегія диверсифікації виробництва. Її впровадження повинне здійснюватись шляхом створення технологічно-маркетингових ланцюгів із замкнутим циклом виробництва та максимально можливим асортиментом кінцевої продукції. Застосування стратегії диверсифікації дасть можливість збільшить рівень рентабельності деяких галузей зернопродуктового підкомплексу Вінницької області у 5-10 разів, а загальний рівень прибутку – на 100млн.грн.

Для окремих підгалузей пропонується поєднання маркетингової, збутової, виробничої, організаційної, фінансової та стратегії диверсифікації. При оптимальному їх застосуванні рівень пропозиції та споживання борошна зросте на 2%, круп – в 3 рази, макаронних виробів – у 35 раз, хлібобулочних виробів – в 1,7 рази.

Публікації автора:

1. Колесов О.С. Маркетингові дослідження та аналіз ринків зернопродукції регіону (на прикладі Вінницької області). Монографія. – К.: Задруга, 2002. – 150с.

2. Уланчук В.С., Колесов О.С. Формування ринку зерна та продуктів його переробки // Економіка АПК, 2000. - №10. – С.74-76. (автору належить збір та обробка інформації, характеристика маркетингової діяльності підприємств зернопродуктового підкомплекса).

3. Колесов О.С. Маркетинг у зерновому спиртовиробництві // Економіка АПК, 2001. - №2. – С. 111-113.

4. Колесов О.С. Ринок зерна у Вінницькій області в 2000р. // Економіка АПК, 2001. - №9. – С. 109-112.

5. Колесов О.С. Визначення місткості ринку збуту зерна як складова системи маркетингового аналізу.// Економіка АПК, 2002. - №11 (97). – с. 106-112.

6. Колесов О.С. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств зернопродуктового комплексу Вінницької області // Науковий збірник “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (у 4-ох частинах). За ред. П.Т. Саблука та ін. Частина 1. – К.: ІАЕ, 2001. – С. 295-299.

7. Колесов О.С. Методологія аналізу конкурентної ситуації на ринку продукції агропромислового комплексу // Збірник наукових праць Харківського державного аграрного університету. Серія “Економіка АПК і природокористування”, 2001. - №5. – С. 280-283.

8. Колесов О.С. Ринок зерна у Вінницькій області // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: Кол. монографія у двох томах. Т.1/За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. – К.: ІАЕ, 2001. – С. 450-452.

9. Колесов О.С. Розвиток маркетингу в зернопродуктовому підкомплексі Вінницької області. Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: Кол. монографія у двох томах. Т.2 / За ред.. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. К.: ІАЕ, 2000. – 676 с. – С.408-413.

10. Уланчук В.С., Колесов О.С. Попит та споживання хлібопродукції у Вінницькій області // Збірник наукових праць Луганського державного аграрного університету / За ред. В.Г. Ткаченко. – Луганськ : Елтон, 2002. - №14. – 446 с. (автору належить збір та обробка інформації, дослідження попиту та пропозиції, їх аналіз).

11. Колесов О.С. Попит та ціноутворення на зернопродукцію // Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства у ІІІ тисячолітті. Зб. наукових праць. – Рівне: „Тетіс”, 2000. – 720 с. – С.522-527.