Шингур Максим Вячеславович. Організаційно-економічний механізм комерціалізації науково-технічних розробок: дисертація канд. екон. наук: 08.02.02 / Київський національний ун- т ім. Тараса Шевченка. - К., 2003.
Анотація до роботи:
Шингур М.В. Організаційно-економічний механізм комерціалізації науково-технічних розробок. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.02. – економіка та управління науково-технічним прогресом. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2003.
У дисертаційній роботі досліджено теоретичні основи та сучасні методи комерціалізації науково-технічних розробок, охарактеризовано організаційну та економічну складові механізму комерціалізації науково-технічних розробок, визначено умови та напрями формування даного механізму в Україні. Розглянуто економічну природу та особливості ринкової реалізації науково-технічних розробок у вітчизняних умовах господарювання. Досліджено тенденції розвитку технологічного трансферу та венчурного бізнесу, проаналізовано інфраструктурне та законодавче забезпечення інноваційних процесів в Україні, розроблено комплекс пропозицій щодо вдосконалення структури та нормативно-правового регулювання інноваційної сфери. Теоретично обгрунтовано причини виникнення та механізм функціонування інноваційного посередництва.
Розроблено загальну і стохастичну сіткову моделі процесу комерціалізації науково-технічних розробок, сформульовано підходи до вибору оптимального методу комерціалізації залежно від техніко-економічних характеристик науково-технічної розробки.
Проведене дисертаційне дослідження теоретичних засад і практичного досвіду організації та управління інноваційними процесами дозволило розробити теоретичні положення і нові підходи до формування організаційно-економічного механізму комерціалізації науково-технічних розробок, що дало змогу обгрунтувати наступні висновки і пропозиції:
Науково-технічна розробка характеризується комплексом соціально-економічних ефектів, вартісний вираз яких є показником ефективності функціонування національної інноваційної сфери. Особливості науково-технічної розробки як інформаційно-інтелектуального ресурсу, який шляхом матеріалізації у конкретному продукті задовольняє суспільні потреби, призводять до обмеження дії окремих економічних законів, зокрема попиту і пропозиції, закону вартості та спадної віддачі.
Дослідження сучасних моделей організації інноваційної діяльності виявило, що найбільш ефективним є застосування інтегральної моделі інноваційної діяльності з елементами кібернетичного підходу до управління інформаційними потоками. Таке поєднання дозволяє зменшувати кількість петель зворотного зв’язку, враховувати ринкові вимоги та внутрішні можливості організації. Доведено, що інноваційний процес та комерціалізація нових технологій мають спільні й відмінні риси, що дозволяє аналізувати зазначені процеси як взаємообумовлені, проте не ідентичні поняття. Процес комерціалізації науково-технічних розробок визначено як комплекс організаційно-економічних заходів, спрямованих на отримання прибутку від ринкової реалізації наявних знань у певній сфері науки і техніки.
Теоретичне обгрунтування та структуризація процесу комерціалізації дозволили розробити модель комерціалізації науково-технічних розробок, яка надає додаткові можливості суб’єктам інноваційної діяльності отримувати прибуток та збільшувати вірогідність успішної реалізації проектів через комерціалізацію результатів проміжних стадій інноваційного циклу. Поліваріантність реалізації інноваційного процесу за вказаною моделлю дозволяє здійснювати комерціалізацію науково-технічних розробок на основі понад тридцяти схем залежно від ступеня його декомпозиції.
Організаційно-економічний механізм комерціалізації науково-технічних розробок є складним соціально-економічним явищем, сутність якого визначено на основі положень теорії систем і дослідженні природи господарських механізмів та інноваційних процесів. Виникнення організаційно-економічного механізму в інноваційній сфері є результатом постійного збільшення потреби виробництва в адекватній до вимог зовнішнього середовища формі впровадження у виробництво науково-технічних розробок. Організаційно-економічний механізм комерціалізації науково-технічних розробок є комплексом законів, закономірностей, факторів, принципів та методів формування та функціонування системи, яка покликана задовольняти чітко визначені суспільні потреби шляхом отримання комерційного ефекту від ринкової реалізації уречевленої форми нового знання, отриманого внаслідок цілеспрямованого наукового пошуку.
Структура механізму комерціалізації науково-технічних розробок характеризується організаційною та економічною складовими, органічне поєднання яких дозволяє суб’єктам господарювання отримувати прибуток через задоволення новою технологією визначеної суспільної потреби. Елементи організаційної складової представлені суб’єктами інноваційної діяльності та ієрархією їх підпорядкування, відносинами з приводу виробництва, розподілу та споживання інноваційної продукції, а також законами, закономірностями та принципами взаємодії зазначених елементів. Економічна складова характеризується еквівалентним обміном продуктами науково-технічної діяльності і представлена предметами та пропорціями обміну, венчурним капіталом, а також поняттям “комерційна ефективність”, яка є виміром ступеня досягнення мети функціонування механізму.
Активізація технологічного трансферу в Україні потребує створення розгалуженої мережі агенцій технологічного трансферу із приєднанням до міжнародних угод і національних патентних банків даних. Трансферні організації повинні забезпечити активне інформаційно-пошукове, експертно-аналітичне та юридичне супроводження комерціалізації вітчизняних розробок. Зазначені заходи збільшать можливості виведення на світові ринки об’єктів промислової власності та активізуватимуть процеси інтеграції України до світової наукової спільноти.
Структура різних видів охоронних документів на об’єкти промислової власності повинна відповідати оптимальному кількісному співвідношенню, яке було виявлено при аналізі систем охорони інтелектуальної власності в розвинених країнах світу. Структура об’єктів промислової власності в Україні має суттєві диспропорційні відхилення та відмінності від середньосвітових показників, на основі чого зроблено висновки про те, що не дивлячись на збільшення номінальної кількості науково-технічний рівень патентів погіршується через зниження частки високотехнологічних розробок, які відповідають світовому рівню. Більша частина вітчизняних винаходів не доведена до стадії промислового застосування, або характеризується низьким ринковим потенціалом, а технологічне оновлення промислових підприємств відбувається головним чином за рахунок дрібних поліпшуючих інновацій.
Інноваційна інфраструктура як елемент організаційної складової механізму комерціалізації науково-технічних розробок вимагає активної участі держави у підтримці свого формування та розвитку. Вітчизняні технопарки, бізнес-інкубатори та інноваційні центри не досягають високих економічних показників функціонування через недосконалість законодавства та нестачу у менеджерів середньої і вищої ланок фахової освіти в сфері управління інноваційними процесами. Неузгодженість дій інституцій інноваційної інфраструктури запропоновано долати шляхом організації управлінсько-координаційних компаній, які б власною посередницькою діяльністю активізували комерціалізацію науково-технічних розробок .
Нормативно-правове забезпечення інноваційної діяльності в Україні потребує вдосконалення та адаптації до світових стандартів. Дія законодавчих актів в інноваційній сфері ускладнюється через неточність формулювання та трактування базових теоретичних понять в інноваційній сфері; недосконалість сутності окремих статей та підпунктів; відсутність механізму виконання законів та контролю за їх дотриманням державними установами. Для подолання вказаних недоліків розроблено комплекс пропозицій, врахування яких дозволить активізувати інноваційні процеси та узгодити інтереси суб’єктів інноваційної діяльності з органами державної влади; приведення законів у сфері охорони інтелектуальної власності до європейських стандартів дозволить значно розширити можливості експорту вітчизняної високотехнологічної продукції.
Розвиток відносин з приводу впровадження науково-технічних розробок та інтенсифікації інноваційних процесів на сучасному етапі розвитку світової економіки призводить до виникнення нових явищ у функціонуванні економічних систем, які ще недостатньо теоретично обгрунтувані та проаналізовані. Виникають нові організації, які класифіковано як “інноваційних посередників”, оскільки останні, не беручи безпосередньої участі у створенні інновації, оптимізують напрями руху та обсяги фінансових, інформаційних, матеріально-технічних і людських ресурсів з метою комерціалізації науково-технічних розробок. Проведений аналіз виявив, що ефективність інноваційного процесу збільшується у 3-5 разів при залученні інноваційного посередника як керуючого елементу у системі взаємовідносин між учасниками інноваційних проектів та контрагентами ліцензійних угод. Через високу ефективність функціонування запропоновано створення національної мережі інноваційного посередництва на базі існуючих організацій і установ науково-технічної та інноваційної сфери.
Реалізація інноваційного шляху розвитку національної економіки є можливою лише за умов активної підтримки вітчизняної фундаментальної науки за визначеними державними пріоритетами із одночасним формуванням організаційно-економічного механізму комерціалізації отриманих науково-технічних розробок. Активізація застосування сучасних методів комерціалізації повинна базуватись на розбудові інноваційної інфраструктури, зокрема таких її елементів, як інноваційне посередництво. Інноваційне посередництво як системоутворюючий елемент спроможне об’єднати складові організаційно-економічного механізму комерціалізації науково-технічних-розробок в узгоджену систему розробки, впровадження та ринкової реалізації нових технологій.
Публікації автора:
Шингур М.В. Методи комерціалізації науково-технічних розробок // Вісник Київського нац. ун-ту. Сер. Ек-ка. – 2000. – Вип. 41.– С.26-30. – 0,5 д.а.
Шингур М.В. Кризові цикли інвестиційних проектів та підходи до їх вирівнювання // Вісник Київського нац. ун-ту. Сер. Ек-ка. – 2002. – Вип. 55-57. – С.40-43. – 0,6 д.а.
Шингур М.В. Інформаційно-технологічні аспекти сучасного економічного розвитку // Регіональні перспективи. – 2002. – №2. – С.125-127. – 0,6 д.а.
Шингур М.В. Теоретичні засади формування інноваційної інфраструктури // Вісник Київського нац. ун-ту. Сер. Ек-ка. – 2003. Вип. 66-67. – С.27-29. – 0,5 д.а.
Шингур М.В. Проблеми активізації інноваційної діяльності промислових підприємств України // Теоретичні та прикладні питання економіки. Збірник наукових праць.– 2003. – Вип.2 – С.320-326. – 0,8 д.а.
Шингур М.В. Віртуальні форми організації інноваційного бізнесу // Вісник Сумського національного аграрного університету. Сер. “Економіка та менеджмент”. – 2002. – Вип. 1-2. – С.57-62. – 0,8 д.а.
Шингур М.В. Інноваційне посередництво в організації сучасного технологічного трансферу // Матеріали наук. конфер. “Теорія і практика управління з погляду тисячоліть”. – К. – КНЕУ.– 2001. – С 263-264. – 0,2 д.а.
Черваньов Д.М., Шингур М.В. Навчально-методичний комплекс з курсу «Управління проектами» – К.: РВВ ІМФ, 2002. 54 с. – 0,8 д.а.
