Результати дослідження дозволили зробити висновки теоретичного, методичного та практичного характеру, які зводяться до наступного: 1. Узагальнивши теоретичні аспекти інвестицій, запропоновано сучасне визначення інвестиційного мультиплікатора-акселератора як взаємозалежність обсягів інвестування і ефективності господарської діяльності, державної підтримки, що відбувається до певної межі. Розширено і уточнено поняття інвестиції, яке охоплює широкий спектр відносин у процесі вкладення цінностей у розвиток продуктивних сил суспільства з метою досягнення економічного, соціального, інноваційного і екологічного ефектів. Систематизовано класифікацію інвестицій, розрізнено поняття “капітальні вкладення”, “інвестиції” та “капітальні інвестиції”. Подана авторська інтерпретація організаційно-економічного механізму інвестування в аграрній сфері АПК як система дій, способів і процесів, які впливають на порядок здійснення інвестиційної діяльності у сільському господарстві та мають привести до досягнення очікуваних соціально-економічних та інших результатів. 2. Встановлення причинно-наслідкового зв’язку між розвитком аграрної економіки, інвестуванням та станом відтворювальних процесів у галузі доводить, що настав час посилення ролі організаційно-економічних заходів державного регу-лювання розвитку галузі. З початком реформування аграрних відносин обсяги капітальних інвестицій різко зменшилися: в 2000 р. порівняно з 1990 р. у 23,8 раза, в 2002 р. – 6,4, а в 2005 р. – 2,4 раза. Оптимістична тенденція до абсолютного зроста-ння обсягів інвестування в сільське господарство у 2001-2005 рр. ще не забезпечує навіть простого відтворення основних засобів аграрних підприємств, вартість яких за 2000-2005 рр. зменшилась майже вдвічі і становить 46,9 млрд грн. 3. Функціональна формалізація залежності між обсягами капітальних інвестицій та показниками ефективності аграрних підприємств дало змогу обґрунтувати шляхи активізації інвестування в галузі. Для збільшення середньорічного обсягу інвестицій в основний капітал аграрних підприємств на суму близько 5-8 млрд грн, потрібно підвищити фондовіддачу до 50 коп. і більше, рівень рентабельності – 30%, тобто до рівня, який нині склався в промисловості. 4. При формуванні організаційно-економічних засад інвестування в аграрній сфері АПК слід врахувати кон’юнктуру на міжнародному ринку капіталів та перспективи іноземного інвестування галузі. Встановлено, що вітчизняним аграрним підприємствам слід орієнтуватися і розраховувати на внутрішні джерела інвестицій, які потрібно стимулювати через державну політику в АПК. А іноземні інвестиції слід розглядати як тимчасовий захід і доцільним при цьому є створення спільних підприємств, інвестиції яких несуть у собі прогресивні технології, техніку, обладнання, ноу-хау, досконаліші форми організації виробництва і т. ін. 5. Систематизовано найважливіші складові та взаємозв’язки формування організаційно-економічного механізму інвестування в аграрній сфері АПК і забезпечення його ефективного функціонування, що дало можливість сформувати концептуальні положення інвестиційної політики в сільському господарстві. В основі механізму покладено державне регулювання, виражене у підтримці аграрних підприємств і машинобудування для АПК, ефективній ціновій, кредитній, податковій і амортизаційній політиці, збільшенні рівня платоспроможності насе-лення, розвитку інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції, фондового ринку, становленні іпотечних відносин тощо. 6. Найефективнішою формою інвестиційно-відтворювальних процесів і першочерговим завданням інвестиційної політики в сільському господарстві є техніко-технологічне переозброєння аграрного виробництва. Тому потрібно поліпшити технічну політику в АПК. Сільськогосподарським підприємствам та Міністерству аграрної політики України запропоновано методичний підхід щодо організації використання форм капітального інвестування при бюджетній підтримці з метою її найбільш ефективного використання. 7. В організаційно-економічному механізмі інвестування в сільському господарстві необхідно посилити роль держави у фінансово-кредитній системі шляхом створення державного спеціалізованого аграрного банку з метою регулюючого впливу на кредитні відносини в АПК і їх інвестиційну спрямованість. У перспективі такий банк виступатиме головною інституцією при проведенні іпотечних операцій із землею, братиме активну участь у створенні власної розгалуженої мережі на сільських територіях. 8. Процеси агропромислової інтеграції і кооперування дадуть змогу аграрним підприємствам узяти участь у технологічному русі їхньої продукції, досягнути рівнорентабельність продажу в сільськогосподарському і промисловому вироб-ництві та мобілізувати інвестиційні ресурси в аграрну галузь. Застосування ж інноваційних агротехнологій сприятиме скороченню витрат виробництва, збіль-шенню ефективності аграрного виробництва і, відповідно, окупності інвестицій. 9. Перспективним методом техніко-технологічного оновлення сільського господарства є застосування агролізингу. Удосконаливши організаційну схему лізингових операцій, найближчим часом частку фінансового лізингу у забезпеченні технікою і обладнанням аграрних підприємств слід довести до третини. Потрібно досягнути оптимального співвідношення ціна–якість техніки, запустити серійне виробництво, домогтися стабільних джерел наповнення державного лізингового фонду та залучати банківські активи. 10. Важливим напрямом формування і функціонування організаційно-економічного механізму інвестування в аграрній сфері АПК є відновлення відтворювальної функції амортизації. На макрорівні потрібно уніфікувати бухгалтерський і податковий облік амортизації з метою спрощення та перетворення її в активний фінансовий інструмент регулювання інвестиційних процесів на селі. На мікрорівні до процедури формування облікової і амортизаційної політики підприємствам потрібно підходити ретельно і зважено, щоб нараховувати амортизацію, яка забезпечила хоча б процес простого відтворення основних засобів. |