У дисертації представлене теоретичне узагальнення наукової проблеми забезпечення населення продуктами харчування, визначено сутність та зміст організаційно-економічного механізму, формування і функціонування національного продовольчого ринку, здійснено соціально-економічний аналіз становлення ринку базових харчових продуктів, обгрунтовано напрями розвитку і державного регулювання продовольчого ринку. За результатами дисертаційного дослідження опрацьовані такі висновки: Набули подальшого розвитку теоретико-методологічні засади формування та функціонування продовольчого ринку. У зв’язку з неоднозначністю трактування поняття “ринок” в економічній літературі, в дисертації це поняття тлумачиться як система ринкових комунікацій, що являє собою ефективний спосіб регулювання відносин виробників і споживачів на основі підтримання пропорцій, що постійно змінюються, між попитом, пропозицією та цінами, спрямованих на задоволення потреб споживачів і товаровиробників.
2. Доповнено сутність специфічних особливостей аграрної сфери виробництва і на цій основі запропоновано схему концепції аграрної політики для сучасного етапу розвитку економіки України. Реалізацію вимог економічних законів у функціонуванні галузей АПК забезпечує господарський механізм як інтегратор діяльності усіх суб’єктів. Господарський механізм АПК в умовах ринку детермінує виробничі відносини, а критерієм адекватності завданням соціально-економічного розвитку виступає його здатність оптимізувати функціонування економіки. Аграрні підприємства, сферу переробки і просування сільськогосподарської продукції слід розглядати як єдиний організаційний механізм, оскільки зниження ефективності одного сектору негативно впливає на конкурентоспроможність усього агропромислового виробництва. 3. Розширено і доповнено змістовний виклад процесу ринкоутворення у сучасних умовах, зумовленого зміною його сутності та орієнтації. Розкрито економіко-організаційний механізм товарного забезпечення ринку продовольства, запропоновано трактування цього терміна стосовно формування продовольчого ринку як сукупності компонентів організаційно-економічного впливу на його розвиток та формування товарних ресурсів. Лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків створила проблеми дестабілізації руху продовольства в Україні. Відсутність бар’єрів на шляху проникнення на український ринок зарубіжного продовольства зумовила ситуацію, коли національні виробники аграрної продукції вступили у конкурентну боротьбу не стільки між собою, що є у світовій практиці нормою, скільки з імпортерами продовольства. Саме проблеми забезпечення стабілізації руху продовольства в Україні зумовлюють необхідність опрацювання концепції формування і розвитку національного продовольчого ринку. Ринкова економіка потребує правового фундаменту, функціонування світового ринку продовольства спирається на систему міжнародних правил, що зумовлює доцільність приєднання України до СОТ, входження до міжнародних ринкових структур. 4. Вперше запропоновано класифікацію системи інфраструктурного забезпечення агропродовольчого ринку. Ефективна інфраструктура вимагає створення розгалуженої мережі фірмової торгівлі, гуртових ринків, гуртово-роздрібних складів – ринків, торгових домів, аукціонів; формування інтегрованих виробничо-комерційних структур; удосконалення функціонування служб контролю за якістю сільськогосподарської сировини. Ефективність функціонування гуртової торгівлі продовольством зумовлюється зростанням обсягів гуртової та роздрібної торгівлі у межах інтегрованих виробничо-комерційних структур, розширенням і модифікацією біржової торгівлі, використанням хеджування та опціонної торгівлі, поширенням нових організаційно-технічних форм гуртової торгівлі. Розвиток біржової торгівлі, дослідження її ролі в організації руху продовольчих ресурсів дає підстави визначити біржі як важливий організаційно-економічний елемент у структурі агропродовольчого ринку. Основним змістом та умовою формування інфраструктури є демонополізація сфери товарного обігу сільськогосподарських продуктів та сировини. Важливим аспектом розвитку аграрної сфери є створення умов функціонування нових гуртово-посередницьких структур. 5. Розвиток агропродовольчого ринку залежить від форм власності як конкретного засобу відчуження, привласнення, належності виробничих ресурсів визначають і форми господарювання. Цільове призначення відносин власності у поєднанні з організаційно-економічними відносинами полягає у необхідності раціональної комбінації та ефективного використання чинників виробництва, максимізації результатів праці. Створення та функціонування нових форм господарювання в аграрному секторі економіки має базуватися на системі принципів: обґрунтування економічної доцільності організації нових форм; забезпечення вільного вибору підприємцями напрямів діяльності та форм господарювання. 6. В результаті обґрунтування форм і способів участі системи споживчої кооперації у розвитку продовольчого ринку, її діяльність зорієнтована на функціонування переважно у віддалених, важкодоступних сільських населених пунктах з логічним утворенням господарського ланцюжка “виробник – переробник – постачальник – споживач”. Кооперативна гуртова ланка вимагає вдосконалення форм і методів організації заготівель сільськогосподарської продукції та сировини, відродження власної відгодівлі тварин та птиці, збільшення обсягів експорту через об’єднання „Укоопзовнішторг”, розвитку кооперативної промисловості. 7. В дисертації удосконалено структурно-логістичну схему формування продовольчого ринку шляхом поліпшення організації регулювання його розвитку в регіонах на підставі опрацювання регіональної агропродовольчої політики у межах загальнодержавних концептуальних засад, спрямованих на визначення пріоритетів виробництва і реалізації продовольства; реформування системи господарювання виробників аграрної сфери у межах інноваційно-інвестиційної політики; розвитку інфраструктурного забезпечення регіонального агропродовольчого ринку. Регіональний ринок, незалежно від його форм та видів, доцільно у першу чергу розглядати у межах адміністративних утворень, оскільки у них найчастіше проявляються особливості попиту і пропозиції, окреслені соціально-економічними умовами формування ємності та структури ринку. Доведено, що формування взаємовідносин у системі економічного розвитку регіону як логістичної системи стає можливим завдяки врахуванню певних принципів, у першу чергу теорії компромісів, яка вимагає при формуванні руху товарів на регіональному продовольчому ринку прийняття рішень, що позитивно впливають на скорочення загальних витрат (підвищення загального прибутку). 8. Скорочення виробництва основних видів продукції харчування вимагає визначення критичної межі дестабілізації продовольчої безпеки держави. Складність процесу формування національного продовольчого ринку визначається необхідністю врахування численних чинників та умов, неоднозначних за змістом, характером і пріоритетами. 9. На основі систематизації інноваційних проблем суб’єктів продовольчого ринку обгрунтовані загальні шляхи їх вирішення. З метою переходу аграрної економіки на інноваційну модель розвитку в АПК слід здійснити певні заходи, зокрема, розробити політику пріоритетного розвитку інноваційної діяльності; сприяти становленню та розвитку інноваційних структур АПК – інноваційних центрів, венчурних операторів, технопарків і технополісів; забезпечити створення та розвиток ринку інтелектуальних технологій АПК, захист об’єктів інтелектуальної власності, випуск наукоємної продукції; відпрацювати механізм освоєння інновацій виробництвом. 10. Обґрунтування розвитку інвестиційної політики як чинника створення інфраструктури та забезпечення стабільності продовольчого ринку необхідно спрямовувати на створення спільного виробництва у формі агропромислово-фінансових формувань; заснування спільних виробничо-комерційних підприємств; створення промисловими підприємствами власної аграрно-сировинної бази; розвиток оренди землі та майна аграрних підприємств інвесторами інших галузей національної економіки. 11. Політика ціноутворення та державного регулювання ринку продовольства, податкова та фінансово-кредитна системи значною мірою послабили активну стимулюючу роль ефективних реформ. Тому вдосконалення сучасного ціноутворення вимагає здійснення системи оподаткування та кредитного забезпечення аграрних товаровиробників, належить до вирішення невідкладних завдань розроблення організаційно-економічного механізму формування продовольчого ринку, що створить базові засади доступності продовольства, зміцнить економічну безпеку країни. |