1. На сучасному етапі розвитку людства екологічна проблематика стала настільки важливою, що розглядається вже набагато ширше, ніж складова економічних теорій. У даний час створюється система базисних еколого-економічних принципів, що стає основою екологізації економіки, політики, права, системи управління. Теорії економічного зростання заміняються більш широкими теоріями розвитку. В них усе більше застосовується міждисциплінарний підхід, робиться спроба синтезу різних галузей знань. 2. Еколого-економічними принципами стійкості національної аграрної економіки слід вважати зростання сільськогосподарського виробництва, економію енергії, сировини, енергоматеріалоємність, використання відходів, заміщення ресурсів, що не відновлюються, тими, що відновлюються, вилучення і відновлення корисності компонентів переробленої сировини, повторне використання ресурсів. 3. Екологобезпечний розвиток аграрної економіки слід розглядати як комплексний розвиток людського суспільства, що на основі принципів доцільного існування, раціонального природокористування, економічної ефективності і соціальної справедливості надає екологічні, економічні і соціальні послуги всім членам суспільства, підтримуючи при цьому природно-екологічні, соціально-економічні системи в стабільному стані, і служить цілям задоволення нормальних духовних і матеріальних потреб нинішніх і майбутніх поколінь людей і всебічному розвитку особистості. При цьому екологічно стійкий розвиток має на меті урахування максимального набору факторів, що впливають на добробут людей. 4. Аграрна економіка по своїй суті ентропічна, наслідком чого є виснаження ресурсів і виробництво відходів. В екологічній економіці аграрна економіка розглядається як підсистема, що входить у більш велику екосистему. Екологічна економіка вказує на те, що ріст не можна передбачити чисто економічними моделями, у яких не враховуються потоки енергії і матеріалів. Ресурси, що виснажуються, відходи, що накопичуються, як би “вручаються” майбутнім поколінням і це є результатом комерційної діяльності. У цьому полягає основне розходження між традиційною й екологічною економікою. 5. Визначено переваги моделей реалізації концепції стійкого соціально-екологічного розвитку: простота і відображення загального дискурсу у визначений історичний період. Загальними їх недоліками є те, що вони вже не відповідають сучасному баченню проблеми. З метою їх вдосконалення запропонована просторова схема, яка містить: інформаційну, державну, комерційну, суспільну складові. 6. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва є причиною багатьох екологічних проблем, що зв'язані в основному з нераціональним використанням різних видів матеріально енергетичних ресурсів, мінеральних й органічних добрив, пестицидів, нафтопродуктів, а також водних ресурсів. У зв’язку зі збільшенням забруднення навколишнього середовища в 2002 р. порівняно з 1990 р. знизилася кількість використання в Запорізькій області свіжої води на 68,5 %, заготівлі ліквідної деревини від рубок, пов’язаних із захаращенням на 9,6 %. При цьому зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря більш ніж на 60% як стаціонарними так і пересувними джерелами забруднення є наслідком застосування нових технологій очистки і зменшення завантаження виробничих потужностей. 7. Аналіз існуючих у різних країнах альтернативних систем сільського господарства показує, що для їхнього ефективного функціонування в Україні потрібна істотна зміна в господарській діяльності підприємств і насамперед це стосується: землекористування й спеціалізації господарств; технології виробництва сільськогосподарської продукції. Збільшення ролі органічних добрив викликає необхідність задоволення потреби в них насамперед за рахунок внутрішніх ресурсів (гною, післязбиральних залишків, сидеральних культур). Прагнення до підтримки родючості ґрунтів зобов'язує збільшувати площі під багаторічними злаково-бобовими травами, зернобобовими культурами на зелене добриво. Однак, в Запорізькій області під такими культурами скорочуються посівні площі у зв’язку зі збільшенням площ під основними товарними культурами, як зернові та соняшник. Слід здійснювати такі заходи альтернативного землеробства: правильне чергування культур у сівозміні, застосування стійких до ушкодження культур й сортів, правильної обробки ґрунту, мульчирування. 8. З метою екологізації сільськогосподарського виробництва, пропонуємо проводити сертифікацію з екологічних вимог, яка передбачає екологічний контроль при реалізації інвестиційних рішень через систему екологічного аудиту. Заключним етапом аудиту є видача екологічних паспортів для всіх суб’єктів-природокористувачів на базові технології та окремі види продукції. 9. Слід розширити існуючі методики оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів з урахуванням екологічної складової. Необхідно доповнити зміст екологічної експертизи методичними матеріалами з оцінки ефективності проектів, тобто об'єднати процедуру проведення екологічної експертизи з оцінкою економічної ефективності проекту і зробити це обов'язковою процедурою при розгляді будь-якого проекту. 10. Інвестиційні проекти, що реалізують сільськогосподарські підприємства є, в основному, інноваційними. Це стосується тих, що враховують екологічні збитки і направлені на їх ліквідацію. Тому ми пропонуємо таким проектам надавати статус інноваційних. Виходячи з цього аграрні підприємства, що реалізують інвестиційні проекти, слід віднести до тих, що користуються пільгами в оподаткуванні, визначеними Законом України “Про інноваційну діяльність”. Класифікація інвестиційних проектів може проводитись за ознаками оцінки екологічного збитку: виробничі проекти, що спрямовані на випуск продукції, проекти природоохоронного призначення. 11. Для удосконалення методики оцінки економічної ефективності інвестицій в екологічні проекти слід застосовувати такі коефіцієнти еколого-економічної ефективності для різних типів проектів: чистий дисконтований дохід з урахуванням екологічного збитку; показник індексу доходності; внутрішня норма доходності з урахуванням екологічного збитку; строк окупності з урахуванням екологічного збитку. Апробація запропонованої методики довела право на реалізацію таких інвестиційних проектів. |