Проведене дослідження дозволило зробити ряд нових висновків, підтвердити деякі з існуючих і запропонувати практичні заходи з удосконалення організаційно-економічного механізму активізації інвестиційної діяльності підприємств. Основні науково-практичні результати дисертаційної роботи дозволили зробити такі висновки: 1. У сучасних умовах інвестиції варто трактувати як усі види матеріальних, нематеріальних і фінансових активів, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності з метою досягнення економічного, соціального і/чи екологічного ефекту. Інвестиційна діяльність підприємства являє собою сукупність цілеспрямованих практичних дій, що складаються з вибору об'єкту інвестування, обґрунтування необхідності інвестування в обраний об'єкт, пошуку інвестиційних ресурсів, формування і реалізації ефективної інвестиційної програми з метою досягнення економічного, соціального і/чи екологічного ефекту. 2. У період формування ринкової економіки в Україні підвищується актуальність рішення проблеми активізації інвестиційних процесів, що виступають основою економічного росту держави. Аналіз інвестиційних процесів дозволив виявити недосконалість існуючого в Україні на даному етапі інвестиційного механізму, що в значній мірі знижує можливості підприємств активізувати свою інвестиційну діяльність. Сучасний стан інвестиційних процесів в Україні характеризується низьким рівнем обсягів інвестицій (показник інвестицій на душу населення складав у 2002 р. менш 250 грн.) і відсутністю можливості їхньої активізації в умовах діючого інвестиційного механізму. 3. Процес активізації інвестиційної діяльності підприємств піддається в першу чергу впливу зовнішніх факторів, до яких відносяться складові інвестиційної макросистеми. З метою оптимізації впливу макроекономічних факторів на активність інвестиційної діяльності рекомендовано напрямки реформування правових (законодавчих) і економічних (бюджетно-податкових і грошово-кредитних) інструментів державного регулювання інвестиційної сфери України. 4. Системний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємств чорної металургії України показав, що, будучи базовою галуззю в структурі економіки України (частка ВВП 20-25%, питома вага експорту 40%) і виступаючи основою її розвитку, металургія знаходиться в незадовільному стані, що обумовлює необхідність її технічного і технологічного відновлення. 5. Для подолання кризових явищ у металургії потрібно проведення реформ за наступними напрямками: модернізація і реконструкція виробництва; розробка і впровадження комплексної галузевої програми по виведенню надлишкових потужностей; упровадження энерго- і ресурсозберігаючих технологій; створення системи взаємовигідних відносин між підприємствами машинобудівного комплексу, вугільної промисловості і постачальниками газу, електроенергії, транспортних послуг; розробка державних програм розвитку металоспоживаючих галузей; розробка механізмів акумулювання власних інвестиційних ресурсів підприємств. 6. Інвестиційна активність металургійних підприємств України досить низька - щорічний обсяг інвестицій складає приблизно 1 млрд. грн. при потребі в 40 млрд. грн. Інвестиційна діяльність підприємств носить нестабільний характер, причиною чому є значна нестача інвестиційних ресурсів. Реалізація заходів щодо структурного і технічного відновлення підприємств чорної металургії потребує значної активізації інвестиційної діяльності. 7. Аналіз найбільш инвестиційно активних підприємств галузі дозволив виявити й обґрунтувати тісний взаємозв'язок між високою інвестиційною активністю та рівнем стратегічного планування виробничо-економічної діяльності суб'єктів господарювання. У зв'язку з цим рішення в сфері інвестицій варто базувати на стратегічному плануванні розвитку підприємства. Вибір стратегії необхідно робити на основі аналізу слабких і сильних сторін підприємства, а також можливостей і погроз зовнішнього оточення, шляхом позиціювання підприємства в матриці кореляційного SWOT-аналізу. 8. Ресурсна підтримка стратегії розвитку забезпечується при здійсненні інвестиційної стратегії – сукупності стратегічних рішень, спрямованих на реалізацію заходів функціональних стратегій підприємства, що охоплюють пошук і визначення розмірів можливих джерел залучення та пріоритети витрат інвестиційних коштів. 9. Аналіз інвестиційних ресурсів показав, що основними джерелами інвестицій для металургійних підприємств виступають власні засоби (прибуток і амортизація): їх частка складає 60-70% від загального обсягу інвестицій. Зовнішні джерела (фондовий ринок, державні інвестиції, засоби іноземних інвесторів, кредити банків) відіграють несуттєву роль у забезпеченні фінансової підтримки модернізації металургії. З метою підвищення значимості зазначених джерел інвестицій у процесі модернізації металургійного виробництва розроблені напрямки підвищення їх інвестиційного потенціалу. 10. Найбільш реальним джерелом інвестиційних ресурсів для металургійних підприємств виступають амортизаційні відрахування. З метою підвищення інвестиційної спрямованості механізму амортизації обґрунтовано необхідність реформи державної амортизаційної політики в напрямку забезпечення сприятливих законодавчих умов і підвищення фінансової зацікавленості підприємств у здійсненні інвестицій в основний капітал за рахунок засобів власних амортизаційних фондів; запропоновано заходи щодо її реалізації. 11. Розроблено принципи формування амортизаційної політики металургійних підприємств, застосування яких дозволить підвищити інвестиційну спрямованість механізму амортизації, а саме: інтегрованість з цілями інвестиційної діяльності підприємства; забезпечення адаптивності амортизаційної політики до змін факторів зовнішнього середовища; урахування темпів інфляції при оцінці вартості об'єктів основних засобів; забезпечення цільового використання амортизаційних відрахувань; урахування фактору часу при оцінці ефективності амортизаційної політики; варіативність підходів до вибору методів нарахування амортизації; орієнтація на проведення агресивної амортизаційної політики; технічна оснащеність бухгалтерських служб підприємств. 12. Запропоновано методику визначення найбільш ефективного методу амортизації основних засобів на основі критерію максимізації поточної вартості потоків амортизаційних відрахувань, що базується на виборі методу, при якому інтенсивність списання вартості об'єктів основних засобів буде оптимальною. 13. Запропоновано методику відбору пріоритетних інвестиційних проектів, засновану на визначенні рейтингу бізнес-плану, що базується на показнику пріоритетності вкладення інвестиційних ресурсів в обраний проект; а також методику оптимального розподілу інвестиційних ресурсів між пріоритетними інвестиційними проектами. 14. Розроблені теоретичні і методичні положення і висновки було покладено в основу пропозицій щодо удосконалення організаційно-економічного механізму активізації інвестиційної діяльності підприємств, що являє собою єдину систему економічних, правових і організаційних факторів, наслідком взаємозв'язку і взаємодії яких у рамках певної організаційної структури є активізація інвестиційної діяльності підприємств. 15. Розглянуто й обґрунтовано основні складові організаційно-економічного механізму активізації інвестиційної діяльності підприємства, принципи (інтегрованості зі стратегією розвитку економіки держави, сумісності, наукової обґрунтованості, динамізму, економічної доцільності) й етапи його формування. 16. Запропоновано схему організаційно-економічного механізму інвестиційної діяльності підприємства, що включає фактори зовнішнього і внутрішнього впливу на активізацію інвестиційної діяльності підприємства, взаємозв'язок яких повинен відбуватися на основі взаємоузгодження стратегії розвитку економіки країни й інвестиційної діяльності підприємств. |