В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у розвитку і поглибленні концептуальних основ та організаційно-методичної бази формування, функціонування і удосконалення організаційно-економічних механізмів регулювання природокористування на рівні підприємства. Інтегральний науковий результат цього дослідження знайшов свою конструктивну реалізацію у комплексі нових та принципово вдосконалених концептуально-методологічних положень і організаційно-методичних рішень щодо забезпечення ефективного ресурсокористування та екологічної безпеки на рівні підприємства. Виконані дослідження дозволили сформулювати такі основні висновки і рекомендації. 1. Автор в дисертації довів, що сучасний стан розвитку виробництва знаходиться на такому рівні, коли підтримка природно-ресурсного потенціалу у якісному стані стала нагальною потребою. Основними чинниками, які зумовлюють раціональне природокористування, є ділова активність підприємств по економному використанню природних ресурсів. Тому сучасна природогосподарська діяльність, яка має за мету забезпечення виробництва природними ресурсами у відповідній кількості та належної якості з додержанням вимог екологічної безпеки, є важливою умовою діяльності кожного конкурентоспроможного підприємства. 2. В дисертації встановлено, що у сучасних умовах формування ринкових відносин, значного спаду обсягів виробництва зростає роль і значення проблеми підвищення ефективності виробництва як головної ланки економіки. Особливої актуальності вона набуває для підприємств-природокористувачів у зв’язку з тим, що реформування економіки України відбувається одночасно із загостренням екологічної та природно-ресурсної кризи, коли від роботи підприємств з використання багатьох природних ресурсів значною мірою залежить не тільки їх прибуток чи збитковість, але й стан природно-ресурсного потенціалу довкілля у регіоні розміщення того чи іншого підприємства. Ефективна робота підприємств-природокористувачів дозволить вирішувати проблеми зниження ресурсомісткості товарів економії затрат виробництва та переходу економіки країни до моделі сталого розвитку. 3. В дисертації систематизовано реальні тенденції природно-ресурсної діяльності підприємств. Виявлено основні типи природно-ресурсних статегій та їх визначальні фактори: ігнорування природно-ресурсних аспектів; вимушена стратегія; пасивна стратегія; стратегія конкурентних переваг; стратегія сталого розвитку. Сучасна господарська діяльність вимагає впровадження досконалої стратегії подальшого розвитку природно-ресурсної діяльності для ефективного збереження довкілля та досягнення відповідної ресурсно-екологічної безпеки. 4. Автор довів, що нинішня ситуація з розвитку систем управління природокористуванням характеризує прагнення до формування моделей інтегрованого економіко-екологіч-ного регулювання, яке передбачає гармонічну інтеграцію останнього в структуру загального менеджменту, а також включення процедур і заходів щодо охорони довкілля на всіх етапах виробництва у загальні процеси господарської діяльності. Здобувачем розроблено удосконалену систему організаційно-економічних інструментів економіко-екологічного регулювання природокористування, яка складається із чотирьох груп основних показників: фінансово-коригуючих, законодавчо-правових, управлінсько-контролюючих, стимулюючих. 5. Автором в дисертаційній роботі розроблено і запропоновано детальну концептуальну програму аудиту ресурсодокористування на рівні підприємства за етапами та видами діяльності в умовах сучасної ринкової економіки. Доведено, що в складі цієї системи аудит ресурсокористування виділяється своїми напрямами, специфікою та змістом. Обґрунтовано необхідність прийняття відповідного законодавчого акту „Про аудит ресурсокористування”, який би чітко регулював цей вид діяльності, спрямовані на раціональне і ощадливе використання природних ресурсів та зменшення шкідливого впливу на оточуюче природне середовище. 6. Пріоритетними напрямками ефективного природокористування є активне впровадження аудиту природокористування, який враховує всі ресурси на виробництво окремої продукції. Основними аспектами сучасного аудиту природокористування є детальний аналіз про всебічне використання наявного природно-ресурсного потенціалу на підприємстві та його ресурсно-екологічної безпеки. Розробка рекомендацій і пропозицій щодо більш раціонального використання природних ресурсів. 7. В дисертації визначено, що найбільш ефективно природно-ресурсна діяльність на підприємстві буде розвиватися тоді, коли воно буде постійно оновлювати своє виробництво, впроваджувати нові високоефективні та ресурсозберігаючі технології. Основними принципами і елементами господарської діяльності підприємства є: постійне вдосконалення ресурсно-екологічної політики; всебічний моніторинг за використанням ресурсів та своєчасною утилізацією забруднюючих речовин; зниження ризику негативного еколого-економічного впливу підприємства на довкілля. Слід всебічно підвищувати рівень ресурсно-екологічної свідомості і ділової творчості всіх учасників виробництва. 8. На основі аналізу та оцінки результатів діяльності підприємств харчової промисловості із застосуванням розробленої системи критеріїв і показників природокористування автором доведено, що ефективність їх функціонування може бути досягнута на основі визначення точних потреб в оптимальній кількості ресурсів, впровадженню ресурсозберігаючих технологій, забезпечення виробництва за кількісними та якісними параметрами, що відповідають сучасним вимогам науково-технічного прогресу з мінімальними питомими витратами живої та уречевленої праці. Пріоритетними напрямами підвищення ефективності діяльності підприємств визначено: виробництво екологічно чистої продукції та державну підтримку підприємств, які впроваджують міжнародні стандарти якості; впровадження сучасних організаційно-економічних засад природокорис-тування; запровадження об’єктивних ринкових цін на природні ресурси; забезпечення повного збирання, утилізації та захоронення небезпечних відходів виробництва і обмеження їх шкідливого впливу на довкілля; створення умов для ефективного використання відходів як енергоресурсу, впровадження комплексної переробки і утилізації їх ресурсоцінних компонентів. В результаті узагальнення теоретичного досвіду встановлено, що важливим критерієм оцінки раціонального природокористування є екологічність виробничого середовища на підприємстві, готової продукції та ступінь утилізації відходів виробництва. Зазначені чинники мають враховуватися при плануванні та обґрунтуванні еколого-економічних програм розвитку виробництва. Визначення основних напрямків удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення раціонального природокористування і ресурсно-екологічної безпеки, зниження ризику негативного впливу виробництва на довкілля, розробка сучасних ресурсно-екологічних стратегій підприємств та впровадження аудиту ресурсокористування, теоретичні і методичні основи яких розкрито в дисертаційній роботі, є реальним внеском в розвиток і поглиблення сучасної економічної теорії природокористування в інтересах сталого розвитку країни. |