Анотація до роботи:

Ковжарова Е.В. Організаційно-економічні основи охорони здоров’я в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 – демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, м. Київ, 2004.

У дисертації розроблено теоретико-методичні засади та практичні підходи до вдосконалення організаційно-економічного механізму охорони здоров’я в умовах ринкової трансформації економіки з урахуванням світового і вітчизняного досвіду.

Визначено економічну сутність та особливості просторової організації системи охорони здоров’я, розкрито зміст та структуру організаційно-економічного механізму охорони здоров’я як сукупності форм, методів і механізмів, за допомогою яких здійснюється організація суспільного виробництва в сфері охорони здоров’я й узгоджується економічно доцільна її діяльність як єдиної системи.

На основі комплексного підходу до оцінки стану системи охорони здоров’я, здійснено аналіз розвитку охорони здоров’я в розрізі регіонів України, проведено їх групування. Оцінено економічні наслідки стану здоров’я населення за допомогою показника вартості „тягаря хвороб”, розраховано величину платежів населення за медичні послуги та товари медичного призначення.

Проведено аналіз фінансових можливостей запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування, визначено головні засади державної політики в сфері охорони здоров’я в умовах соціально-економічних трансформацій, обґрунтовано напрями реорганізації механізмів управління і фінансування охорони здоров’я.

У дисертації здійснено розробку теоретико-методичних засад і практичних підходів до вдосконалення організаційно-економічного механізму ОЗ в умовах ринкової трансформації економіки з урахуванням світового та вітчизняного досвіду. Отримано такі результати:

1. Визначено економічну сутність та особливості просторової організації системи ОЗ. Вона являє собою сукупність установ, закладів, організацій і підприємств, що здійснюють виробництво, розподіл, збереження та організацію споживання медичних послуг і товарів медичного призначення, в тому числі підтримання санітарно-епідеміологічної безпеки, надання суміжних лікувально-оздоровчих послуг, зокрема, в галузі санаторно-курортного оздоровлення, фізкультури тощо, забезпечуючи тим самим задоволення відповідних потреб населення, збереження та відновлення суспільного здоров’я.

2. Розкрито зміст та структуру організаційно-економічного механізму ОЗ як сукупності форм, методів і механізмів, за допомогою яких здійснюється організація суспільного виробництва в сфері ОЗ й узгоджується економічно доцільна її діяльність як єдиної системи.

3. Поглиблено дослідження новітніх світових тенденцій розвитку ОЗ, виявлено переваги та недоліки основних діючих у світі моделей ОЗ й обґрунтовано можливості їх запровадження в Україні, на цій основі дістали подальшого розвитку дослідження напрямів і механізмів удосконалення державної політики стосовно реформування системи ОЗ. Визначено пріоритети та завдання реформи.

4. Проаналізовано територіальну, галузеву, функціональну та організаційну структури системи ОЗ. Як свідчить аналіз, для Україна характерне поглиблення територіальних відмінностей у рівні здоров’я населення, а також розвитку інфраструктурного та матеріально-технічного потенціалу ОЗ.

5. На основі врахування понад 30 показників, які характеризують стан ОЗ та результати її діяльності, здійснено комплексну оцінку рівня розвитку системи ОЗ регіонів України. Виділено регіони з рівнем розвитку ОЗ низьким (Київська, Донецька, Сумська, Херсонська, Миколаївська області), нижче середнього (Черкаська, Житомирська, Одеська, Вінницька, Хмельницька, Чернігівська, Волинська, Луганська, Кіровоградська, Запорізька області, м. Севастополь), вище середнього (Івано-Франківська, Дніпропетровська, Полтавська, Чернівецька, Харківська, Рівненська, Львівська області) та високим (Тернопільська, Закарпатська області, АР Крим, м. Київ).

6. Розроблено методичні підходи до оцінки економічних наслідків стану здоров’я населення за допомогою показника вартості „тягаря хвороб (загальної вартості хвороб)”, який враховує: прямі витрати на лікарняну та позалікарняну допомогу, санітарно-епідеміологічне обслуговування, придбання медикаментів, а також витрати, пов’язані з соціальним страхуванням і соціальним забезпеченням; непрямі економічні втрати ВВП у зв’язку з передчасною смертністю, стійкою, або тимчасовою втратою працездатності. На основі запропонованої методики проведено авторські розрахунки вартості „тягаря хвороб (загальної вартості хвороб)”, яка становить близько 26% величини ВВП. Виявлено тенденцію до зменшення відносної прямої вартості та одночасного збільшення непрямої вартості.

7. Модифіковано підхід до визначення рентабельності з урахуванням особливостей фінансового механізму ОЗ, а саме: введено поняття „точки беззбитковості (порогу нерентабельності)”. Як свідчать результати дослідження, упродовж останніх років відбувається зниження збитковості ОЗ, у першу чергу за рахунок росту обсягів оплати медичних послуг населенням. Згідно авторських розрахунків, величина платежів населення за медичні послуги та товари медичного призначення складала в різні роки 75–90% від суми бюджетного фінансування ОЗ.

8. За допомогою методів математичного моделювання проведено аналіз фінансових можливостей запровадження в Україні ОМС. Згідно розрахунків, за існуючих нині обсягів бюджетного фінансування ОЗ та можливостей збору внесків на ОМС, брак коштів становитиме близько 35-38% суми, необхідної для фінансування медичної допомоги в обсязі науково-обґрунтованої базової програми ОМС.

9. Визначено головні засади державної політики в сфері ОЗ в умовах соціально-економічних трансформацій, обґрунтовано напрями реорганізації механізмів управління і фінансування ОЗ, зокрема, шляхи залучення додаткових коштів для розвитку ОЗ.

10. Одержані результати є достовірними, базуються на офіційних статистичних даних, отримані шляхом використання апробованих методів наукового дослідження. Результати досліджень щодо економічного обґрунтування реалізації в Україні бюджетно-страхової моделі ОЗ та визначення вартості „тягаря хвороб”, а також пропозиції стосовно перспектив розвитку ДМС можуть бути використані при доопрацюванні проектів законодавчих актів про ОМС, розробці галузевих програм соціально-економічного розвитку.

Пропозиції виходять із принципу забезпечення оптимального балансу між соціальною й економічною ефективністю системи ОЗ, значною мірою враховують інтереси зацікавлених сторін (органів управління різного рівня, медичних, страхових організацій).

Публікації автора:

1. Ковжарова Е. Особливості застосування найбільш поширених моделей фінансування системи охорони здоров’я. Практичні висновки для України // Україна: аспекти праці. – 2002. – № 7. – С. 31–38.

2. Ковжарова Е.В. Методи регулювання системи охорони здоров’я // Державні і ринкові методи регулювання соціальної сфери: Зб. наук. праць / НАН України. Ін-тут економіки / Під ред. В.М. Новікова – К. – 2001. – С. 87–93. (дозвіл ВАК України від 23 грудня 2004 р.).

3. Ковжарова Е.В. Економічна оцінка медико-демографічної ситуації в Україні // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. – Вип 2(9) / Гол. ред. О.П. Степанов. – К.: КНЕУ. – 2002. – С. 163–167.

4. Ковжарова Е. Міжнародний досвід вирішення проблем фінансування системи охорони здоров’я. Практичні висновки для України // Матеріали наук.-практ. семінару „Формування демократичного та ефективного державного управління в Україні. 11-12 березня 2002 р.” / За ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ. – 2002. – С. 65–77.

5. Ковжарова Е.В. Платна медична допомога: досвід, проблеми // Соціальний захист. – 2000. – № 1. – С. 51–56.

6. Ковжарова Е.В. Перспективи впровадження загальнообов’язкового медичного страхування в Україні // Соціальний захист. – 2000. – № 4. – С. 38–39.

7. Желяєв І.Б., Ковжарова Е.В. Роль та місце державного регулювання ринку лікарських засобів у соціальних реформах // Соціальний захист. – 1998. – № 6. – С. 37–44.