Узагальнення науково-методичних та практичних результатів дисертаційного дослідження дало змогу зробити такі висновки. 1. Кризовий стан навколишнього природного середовища і значне погіршення умов життєзабезпечення людства потребують корінної зміни пріоритетів і формування екологічної парадигми сучасної соціально-економічної політики, що втілюється в концепції сталого розвитку. Центральне місце в концепції сталого розвитку займають проблеми задоволення екологічних і сировинних потреб сучасних і майбутніх поколінь людей, урахування довгострокових екологічних наслідків економічних рішень, забезпечення включення цілей екологічної безпеки в політику і практику соціально-економічного розвитку. 2. Перехід людства до концепції сталого розвитку в контексті сучасної екологічної політики потребує формування і подальшого розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення. Існуюча система інформаційно-аналітичного забезпечення сталого розвитку в Україні не відповідає сучасним вимогам. Формування системи інформаційно-аналітичного забезпечення сталого розвитку в Україні повинно реалізовуватися в методологічних і робочих рамках, запропонованих Комісією з питань сталого розвитку ООН, але й з урахуванням внутрішньої специфіки. 3. Основними принципами інформаційно-аналітичного забезпечення сталого розвитку є такі: контекст міжнародної рівності і взаємозалежності, безперервність інформаційного процесу, відкритість підготовки інформації, участь в інформаційному процесі всіх зацікавлених сторін, верифікованість інформації, контекст сталого розвитку, комплексність, значущість, об'єктивність, репрезентативність, точність, порівнянність, однозначність, актуальність. 4. Сталість розвитку соціо-еколого-економічних систем на макроекономічному рівні визначається на основі "правила незмінності основного капіталу в часі" (створеного людиною матеріального капіталу; людського капіталу, пов'язаного з накопиченням інформації, знань, вмінь; природного капіталу). 5. Сталість соціо-еколого-економічних систем на локальному рівні (регіон) можна охарактеризувати природоємністю еколого-економічних підсистем регіону (враховуючи господарську діяльність домогосподарств), екологоємністю та самовідновлюваним потенціалом природного середовища регіону. Соціо-еколого-економічну систему можна вважати екологічно сталою (збалансованою), якщо інтегральна природоємність суб'єктів господарювання і домогосподарств регіону не перевищує відтворювальні можливості природно - ресурсного й екологічного потенціалів природного середовища. У роботі пропонується екологічну сталість локальних соціо-еколого-економічних систем визначати за допомогою індикаторів екологічної збалансованості – індикаторів збалансованого використання природно-ресурсного потенціалу території та індикаторів збалансованого використання асиміляційного потенціалу навколишнього середовища. 6. Екологічна інформація є основою для обґрунтування і прийняття управлінських рішень щодо сталого розвитку, бере участь у формуванні екологічного, соціального й економічного ефектів. Економічний ефект від використання екологічної інформації втілюється у прирості або запобіганні втратам чистої продукції, додатковому прибутку від зниження собівартості продукції у виробничій сфері; економії витрат на здійснення робіт у невиробничій сфері; збільшенні доходів та зменшенні витрат у домогосподарствах та визначається як різниця між економічним результатом використання інформації за розрахунковий період і сумою витрат на збір, обробку та використання екологічної інформації. 7. Сучасні вимоги до розвитку підприємств потребують організації комунікаційних процесів на якісно новому рівні. Комунікації слугують засобом, що включає підприємство в зовнішнє середовище, і є інтегруючим механізмом, що поєднує функції і методи управління, сприяє розробленню і прийняттю управлінських рішень, забезпечуючи загальну ефективність управління. 8. Створення інформаційної бази процесу прийняття рішень в управлінні сталим розвитком повинно здійснюватися в безпосередньому зв'язку із реалізацією перспективної моделі державної статистики України. З огляду на багатоаспектність і неоднозначність динаміки економічного і соціального розвитку України створення сучасної статистичної системи потребує перегляду концепції вдосконалення процесу управління державною статистикою на основі забезпечення вимог сталого розвитку. |