Анотація до роботи:

Ажаман І.А. Організаційно-економічні основи формування і функціонування ринку насіння зернових культур. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Миколаївський державний аграрний університет, Миколаїв, 2006.

В дисертації досліджено теоретичні основи формування ринку насіння зернових культур, розглянуто сучасний стан, тенденції та напрями його розвитку. Наведені особливості ціноутворення на насіння зернових культур.

Досліджено тенденції зміни попиту та пропозиції на ринку насіння зернових культур, а також визначені ринкові можливості й загрози формування пропозиції на ньому. Розроблено алгоритм оцінки конкурентоспроможності насіння.

Визначені перспективи розвитку ринку насіння зернових культур на основі вирішення блочної економіко-математичної моделі оптимізації розміщення і спеціалізації аграрного виробництва Селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення УААН та використання балансового методу.

Визначені напрямки підвищення конкурентоспроможності насіння зернових на вітчизняному і світовому ринках, внесені пропозиції з розвитку ринкової інфраструктури та стимулювання збуту насіння.

Представлено алгоритм визначення тривалості ринкового життєвого циклу сортів зернових культур. Вдосконалено методику визначення ціни насіння зернових культур на основі оптимізації співвідношення його якісних показників.

1. Розвиток ринкових відносин в Україні спонукає до розширення товарного виробництва насіння зернових культур як ефективного та екологічно безпечного засобу інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Насіння виступає важливим інноваційно-інвестиційним висококонкурентним продуктом, призначеним для продажу на внутрішньому і на світовому ринках. Формування та сприяння зміцненню ринку насіння зернових культур є стратегічно перспективним напрямком розвитку як агропромислового комплексу, так і економіки в цілому, орієнтуючи їх на провідні позиції в світовій ієрархії високотехнологічних країн. При цьому ринок насіння зернових культур гармонізує взаємозв’язок між виробниками і споживачами через наукові дослідження потреб в насінні, забезпечення відповідності асортименту та обсягів виробництва існуючим запитам, постійне удосконалення техніки та технології, активізацію підприємництва, використання маркетингу та новітніх здобутків економічної думки.

2. Сучасному ринку насіння зернових культур притаманний ряд особливостей, характер яких в значній мірі визначає ефективність його функціонування. Головними з них є: постійний державний контроль за встановленими стандартами насіннєвої продукції; поява нових суб’єктів ринку, що займаються виробництвом і збутом насіння зернових культур на засадах ринкової конкуренції; інтегруюча роль насіння, яка полягає в поєднанні виробничої і наукової сфер діяльності; специфіка насіння як товару - результативного спільного продукту аграрної та інтелектуальної праці; відсутність товару-замінника з відповідним функціональним призначенням тощо. Активна державна регуляторна політика щодо ринку насіння зернових культур зумовлена неспроможністю сучасних ринкових механізмів в автоматичному режимі забезпечити ефективний розвиток стратегічно важливого для продовольчої безпеки високовитратного та довгострокового проекту, яким виступає селекція і насінництво.

3. Попит та пропозиція на ринку насіння зернових культур формуються в основному за рахунок внутрішніх факторів. Переважна частина насіння, що пропонується на ринку, є товаром вітчизняного виробництва, а частка імпортного насіння не перевищує 1% від загального обсягу. В структурі пропозиції насіння зернових культур переважає група озимих зернових культур, де домінує озима пшениця. На ринку еліти та першої репродукції насіння зернових культур спостерігається порушення пропорцій між попитом і пропозицією з перевагою останньої. В окремі роки рівень товарності знижується до 50%. Основними причинами виникнення такої ситуації є низький рівень інформованості товаровиробників щодо переваг використання якісного насіння, не налагодженість зовнішньоекономічної діяльності в сфері насінництва та інше.

4. Виробництвом насіння зерна і його пропозицією на ринку займаються спеціалізовані господарства, які розташовані переважно в місцях з найбільш сприятливими природно-кліматичними умовами для вирощування товарного зерна. Одноосібним лідером насіннєвого ринку зернових культур є озима пшениця, питома вага виробництва та реалізації насіння якої в середньому за 2000 – 2004 рр. в загальних обсягах становили відповідно 55,6 та 53,3%. В останні роки має місце підвищення зацікавленості іноземних покупців до вітчизняних здобутків у галузі селекції і насінництва, свідченням чого є стале зростання обсягів експорту насіння зернових культур.

5. Кінцевими споживачами насіння зернових культур є сільськогосподарські підприємства різних форм власності і господарювання. Купуючи насіння, вони віддають перевагу сортам, що зарекомендували себе як високопродуктивні та стійкі до хвороб і шкідників, а також сортам-новинкам. Провідне місце на ринку насіння зернових культур посідають сорти, які виведені селекціонерами Селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення Української Академії Аграрних Наук. Значна залежність виробництва насіння від погодних умов обумовлює стратегічний характер прогнозування та необхідність створення страхових посівних фондів, в розрізі різних сортів, насіння високих репродукцій в спеціалізованих насіннєвих господарствах, а також в окремих сільськогосподарських підприємствах, що займаються товарним виробництвом зерна.

6. Для стабільного функціонування ринку насіння зернових культур необхідно забезпечити своєчасне виконання відповідних процедур всіма складовими ринкової інфраструктури. Становлення останньої в Україні підтверджує зростання кількості товарних бірж, агроторгових домів, аукціонів, ярмарок, виставок, покликаних здійснювати прискорення руху насіння до споживачів та мінімізувати витрати виробників на реалізацію продукції.

7. Алгоритм визначення конкурентоспроможності насіннєвої продукції включає аналіз пропозиції насіння зернових культур, відбір сортів – потенційних конкурентів, формування системи показників для інтегральної оцінки конкурентоспроможності та її визначення щодо кожного сорту. Максимальне значення показника свідчить про найвищу конкурентоспроможність сорту. Оцінка конкурентоспроможності сортів озимої пшениці свідчить, що серед них перше місце займає сорт Одеська 267 селекції Селекційно-генетичного інституту. Цей сорт отримав найвищі оцінки за такими показниками, як обсяги виробництва і реалізації, кількість установ, що його виробляє, а також за зимостійкістю, посухостійкістю та стійкістю до хвороб. Для підвищення рівня конкурентоспроможності сортів зернових культур необхідно проводити заходи щодо збереження їх якісних характеристик, зокрема біологічних, посівних, сортових; покращення рівня обслуговування покупців; надання консультацій щодо вирощування та догляду за рослинами.

8. Рівень ефективності господарської діяльності насіннєвих підприємств в значній мірі визначається прибутковістю насінництва зернових культур. Рентабельність насіння високих репродукцій зернових культур може досягати понад 440%, а 1 ц насіння - до 83 грн. прибутку. Для підвищення ефективності функціонування Селекційно-генетичного інституту і його дослідних господарств доцільно створити відділ маркетингу, який виконуватиме весь комплекс маркетингових заходів. Дослідження споживачів насіння зернових культур дозволило виявити інтерес клієнтів до додаткових послуг, надання інформації про сорти-новинки, сортовий асортимент тощо. При виборі насіння переважна більшість респондентів віддає перевагу сорту (93%) та посівній якості насіння (77%). Більшість клієнтів СГІ є постійними покупцями, які намагаються купувати насіннєву продукцію у безпосередніх її виробників. Оптимізація обсягів виробництва насіння зернових культур повинна здійснюватися у розрізі сортів, відповідно до виявлених потреб виробників товарного зерна.

9. Формування пропозиції на ринку насіння зернових культур передбачає виробництво еліти та репродукційного насіння сортів, які користуються найбільшим попитом у споживачів. Розрахунок обсягів виробництва еліти і репродукційного насіння зернових культур у розрізі окремих сортів СГІ та його дослідними господарствами з використанням економіко-математичних моделей дає можливість задовольнити потреби Одеської області у якісному посівному матеріалі та реалізовувати його в інші регіони і за кордон. Прикладне використання результатів розробленої моделі буде сприяти підвищенню економічної ефективності функціонування інституту, його господарств, які в такому разі збільшать валовий прибуток у 2,7 рази. На перспективу прогнозується ріст пропозиції і попиту на насіння зернових культур всіх категорій. Нарощування обсягів експорту насіння буде пов’язано з посиленням інтеграційних процесів світової економіки і становлення маркетингового управління в сфері аграрного підприємництва нашої країни.

Для раціонального використання сорту зернових культур дослідним господарствам доцільно використовувати алгоритм визначення життєвого циклу сорту. Для сортів озимої пшениці селекції Селекційно-генетичного інституту сформовано три базові групи, кожна з яких має оптимальні строки використання – 5, 6, та 10 і більше років.

Публікації автора:

У фахових виданнях:

1. Ажаман І.А. Напрями підвищення конкурентоспроможності виробників елітного насіння зернових культур // Аграрний вісник Причорномор’я, Випуск 22. Одеса, 2003. – С. 15 – 20.

2. Ажаман І.А. Сучасний стан і перспективи розвитку ринку насіння озимих зернових культур // Економіка АПК, 2004. – №5. – С.126 – 131.

3. Ажаман І.А. Оцінка конкурентоспроможності насіння зернових культур // Вісник аграрної науки Причорномор’я, Випуск 2(26), Том 2. Миколаїв, 2004. – С.13 – 18.

4. Ажаман І.А. Визначення ціни насіння зернових культур // Вісник Харк. нац. техн. ун-ту сільського господарства: Економічні науки. Ринкова трансформація економіки АПК. Випуск 30. - Х.: ХНТУСГ, 2004. – С. 274 – 277.

5. Ажаман І.А. Економіко-математична модель оптимізації розміщення та спеціалізації сільськогосподарського виробництва на насіннєвому підприємстві // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки, вип. 6. - Кіровоград: КНТУ, 2004. – С. 28 – 32.

6. Ажаман І.А. Тривалість життєвого циклу сортів насіння озимих зернових культур // Вісник аграрної науки Причорномор’я, Випуск 4(28), Миколаїв, 2004. – С. 162 – 168.

7. Ажаман І.А. SWOT – аналіз насіннєвого підприємства // Аграрний вісник Причорномор’я, Випуск 27. Одеса, 2005. – С. 117 – 120.

8. Ажаман І.А. Інформаційне забезпечення функціонування і розвитку насіннєвого підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 199: В 4 т: Том ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 339 – 343.

В інших виданнях:

9. Ажаман І.А. Маркетинг насінницьких підприємств. // Матеріали VІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта '2004”. Том 14. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 4-6.

10. Ажаман І.А. Інформаційне забезпечення насіннєвого ринку //Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України”. - Том ІІ. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С.6 - 8

11. Ажаман І.А. Формування попиту і стимулювання збуту насіннєвої продукції // Збірник тез доповідей Другої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених, Частина 1. Тернопіль: Економічна думка, 2005. – С. 105 – 107

12. Ажаман І. А. Особливості формування і функціонування ринку насіння зернових культур на пореформеному етапі // Матеріали Міжнародного Форуму молодих вчених „Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн”. Т.2. – Х.: ХНТУСГ. – 2005. – С. 232 – 233

13. Ажаман І.А. Комунікаційна політика насіннєвого підприємства // Збірник наукових праць молодих вчених Тернопільського державного економічного університету, №4. Тернопіль: Економічна думка, 2005. – С. 44 – 46