1. У розвитку багатоукладності аграрної економіки значна увага приділяється формуванню кооперативних структур. Встановлено, що до кооперативних дій сільськогосподарських товаровиробників спонукає необхідність гармонізації їх виробничої та ринкової діяльності, при цьому основними мотиваційними факторами є: необхідність протистояння посередницькому бізнесу, використання професійного управлінського персоналу, можливість координацій дій і розподілу ризику. Активізація кооперативних процесів є відповідною реакцією на зменшення регулюючої ролі держави. 2. Аналіз процесу становлення кооперативного сектора аграрної економіки з певними передбаченнями інституційних змін дає змогу змоделювати становлення кооперативних організацій, що характеризується таким алгоритмом: прийняття законодавчих та інших нормативно-правових актів; самоідентифікація й усвідомлення сільськогосподарськими товаро-виробниками свого економічного статусу, функцій та ролі в системі аграрних відносин; вироблення стійких стереотипів кооперативного економічного мислення і поведінки ринкового спрямування; формування ініціативної кооперативної поведінки з метою самозахисту; становлення нової кооперативної культури, стрижнем якої є внутрішня мотивація суб’єктів аграрних відносин до розв’язання економічних завдань через свої кооперативні організації. 3. Специфічність кооперативного підприємства зумовлює особливий порядок його створення. По-перше, розвиток кооперації відбувається лише “знизу догори”, за ініціативи її безпосередніх учасників. По-друге, виникнення й реалізація ідеї створення кооперативу відбувається поетапно: висунення кооперативної ініціативи, техніко-економічне обгрунтування кооперативу, створення й реєстрація кооперативу, початок ділових операцій, економічне зростання та диверсифікація. По-третє, особливістю створення кооперативу є зміна форми лідерства в цьому процесі (ініціативна група, організаційний комітет, правління кооперативу), що відповідає ступеню сприйняття ідеї кооперативного співробітництва. 4. Виробничі сільськогосподарські кооперативи як особлива організаційно-правова форма великотоварних підприємств довели свою конкурентоспроможність у новій організаційній структурі сільського господарства. Створення кооперативів на добровільній основі об’єднання товаровиробників дає змогу максимально зберегти цілісність майнових комплексів, забезпечити господарське використання землі й реформованих підприємств та забезпечити соціальний захист і зайнятість сільського населення. В основі життєздатності та ефективної діяльності виробничих кооперативів лежить раціональна організація виробництва й управління з наданням структурним підрозділам економічної самостійності. 5. Результати соціологічного дослідження особистих селянських і фермерських господарств свідчать, що 75–87 відсотків респондентів бажають налагодити кооперативні зв‘язки з молокозаводами, м’ясопереробними підприємствами та цукровими заводами, а також співпрацювати з підприємствами по переробці овочів та з організаціями, які поставляють матеріально-технічні ресурси. Така зацікавленість в кооперуванні характерна для усіх регіонів і відповідає світовій тенденції розвитку кооперативної ініціативи. 6. Основними причинами гальмування розвитку кооперативних відносин є економічна слабкість дрібного приватного власника як провідної ланки кооперативного руху; відсутність коштів для формування матеріально-технічної бази; недостатня економіко-правова інформованість та підтримка сільськогосподарської кооперації з боку держави. Основними напрямами державної політики розвитку кооперації повинна бути допомога у формуванні матеріально-технічної бази з передачею в оренду чи безоплатною передачею майнових комплексів, що не використовуються. 7. З метою організаційного забезпечення Державної програми розвитку кооперації доцільно створити Вищу координаційну раду з питань розвитку кооперативного сектора економіки у складі керівників заінтересованих центральних органів управління, установ і представницьких кооперативних організацій усіх видів та напрямів діяльності. Така Рада повинна мати повноваження консультаційно-дорадчого органу з функціями законодавчої ініціативи і забезпечення зворотного зв’язку суб’єктів кооперативних структур з державними установами. 9. Для ефективного функціонування кооперативів необхідно підвищити регулюючу роль держави в напрямі: подальшого врегулювання відносин власності на землю і майно та захисту майнових прав власників; удосконалення фінансово-кредитного забезпечення й суттєвої підтримки новостворених кооперативних агроформувань; сприяння розвитку ринкової інфраструктури аграрного виробництва на кооперативній основі; залучення інвестицій, включаючи іноземні, на оновлення і модернізацію основних засобів виробництва; прийняття Державної програми розвитку соціальної інфраструктури села на найближчі 4-5 років; сприяння укрупненню землеволодінь і землекористувань та розвитку кооперованої спільної власності, насамперед на меліоровані землі й багаторічні насадження. |