Дисертаційне дослідження й узагальнення його результатів підтверджують основну гіпотезу досліджень і дають можливість зробити висновки стосовно ефективних напрямів розвитку транскордонного співробітництва в Україні, а також виробити рекомендації, спрямовані на забезпечення розробки та ефективного функціонування організаційно-економічних механізмів активізації єврорегіонального співробітництва з метою пожвавлення інтеграційних процесів, сталого економічного зростання та підвищення життєвого рівня громадян України. 1. Узагальнення світового досвіду розвитку транскордонного співробітництва дозволило констатувати, що єврорегіони у Європі вже утвердилися як організаційно-економічна платформа транскордонного співробітництва, через яку здійснюється координація стратегії розвитку транскордонного регіону; спрямовуються фінансові засоби для реалізації транскордонних та інших проектів регіонального розвитку, забезпечується менеджмент та моніторинг співробітництва. 2. В процесі утвердження єврорегіонів як організаційно-фінансових структур транскордонного співробітництва єврорегіони пройшли етапи розвитку від налагодження та підтримки міжлюдських контактів у культурній та туристичній сферах, об‘єднання зусиль для вирішення екологічних та комунікаційних проблем, до повної інтегрованості транскордонного регіону з забезпеченням чотирьох свобод – вільного пересування осіб, переміщення товарів, послуг і капіталів та до координації транскордонних промислових зон/транскордонних кластерів. 3. Порівняльний аналіз єврорегіонального співробітництва країн-членів ЄС та України виявив спільні тенденції розвитку (використання єврорегіонів як структури, через яку ведеться координація співробітництва та фінансування транскордонних проектів) та значні відмінності, які полягають у наступному: порушенні принципів широкої участі громадянського суспільства у діяльності єврорегіонів; недостатньої поінформованості громадськості; відсутності системи інформаційного забезпечення транскордонного співробітництва в Україні і включення її в міжнародні інформаційні системи; недостатньому рівні професійного кадрового забезпечення вирішення транскордонних проблем; низькому рівні участі у міжнародних організаціях, що займаються проблемами регіонального розвитку. 4. Основними причинами недостатнього рівня задіяння прикордонних територій у єврорегіональних структурах, на наш погляд, є опосередкований вплив діяльності єврорегіонів на регіональний розвиток, які ще не повною мірою виявили свої можливості як новий інституційний механізм для України (передусім для регіональних органів влади районного та селищного рівнів), інертність і часовий лаг впровадження нових механізмів регіонального розвитку, зокрема, використання кластерного підходу при розробці і реалізації стратегій регіонального розвитку. 5. Неоднозначне використання терміну «єврорегіональне співробітництво» у вітчизняному середовищі науковців та управлінців зумовило уточнення категорійного апарату. Даний термін означає лише співробітництво єврорегіонів як структур, чи співробітництво в рамках єврорегіонів, на відміну від використання цього терміну для означення євроінтеграційних процесів співробітництва чи іншого тлумачення. 6. За результатами аналізу діяльності єврорегіонів за участю областей України виявлено значний вплив на регіональний розвиток, який виражається у зростанні обсягів зовнішньоекономічної торгівлі товарами та послугами, передусім із суміжними територіями, переважному залученні інвестицій і створенні спільних підприємств із партнерами – сусідами, прискореному процесі впровадження інновацій, зокрема, у територіальний менеджмент, підвищенні активності мешканців прикордоння, у тому числі їх участь у громадських організаціях, створенні неприбуткових організацій, агенцій регіонального розвитку, консалтингових фірм. 7. Аналіз діяльності єврорегіональних структур та узагальнення досвіду використання кластерного підходу у світовій та вітчизняній практиках дозволили констатувати, що в умовах формування та розвитку транскордонних кластерів доцільно в якості координуючих структур використати єврорегіони. Як керівний орган транскордонного кластеру єврорегіон повинен взяти на себе організацію та проведення заходів за участю обох сторін у всіх напрямах діяльності, що приводять до зменшення трансакційних витрат та створюють передумови виникнення синергетичного та мережевого ефектів. 8. На основі статистичного та SWOT-аналізів соціально-економічного розвитку Закарпатської області, для якої характерне значне зростання вантажних та пасажирських перевезень, зокрема, транзитних, а також враховуючи діяльність в області великої кількості транснаціональних компаній із значними обсягами матеріально-ресурсних потоків, обґрунтовано доцільність формування транскордонного логістичного кластеру. При цьому як координуючу структуру запропоновано використати національний секретаріат «Карпатського єврорегіону». 9. Процес формування та подальшої підтримки діяльності транскордонного логістичного кластеру потребує розробки відповідного плану дій (стратегії) для регіональних органів влади обох частин транскордонного регіону. З цією метою запропоновано методичні рекомендації щодо розробки організаційно-економічних механізмів реалізації означеного плану дій, що в свою чергу призведе до активізації єврорегіонального співробітництва. |