У дисертації здійснено теоретичне та методичне обґрунтування вирішення науково-прикладної задачі щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму управління розвитком району індустріального міста на основі розробки нових підходів до використання місцевих сировинних, трудових ресурсів і виробничих резервів. Основні висновки та рекомендації, які одержано в результаті проведеного дослідження: 1. Результати аналізу ситуації, яка склалася в управлінні промисловими територіями великих індустріальних міст в умовах трансформаційного періоду, визначають можливості використання позитивних тенденцій розвитку державного та регіонального управління, застосування державного непрямого та гнучкого ринкового впливу на економіку регіонів і зниження дії негативних тенденцій з боку держави щодо жорсткої централізації при ігноруванні інтересів регіонів, зниженні рівня їх господарської самостійності. 2. Виявлено особливості структури та організації управління промисловим районом великого індустріального міста, до яких, зокрема, відносяться: високий рівень технічного потенціалу; праця населення не тільки в межах адміністративного району; забезпечення капіталомістких об’єктів виробничої та соціальної сфери здійснюється містом; слабка галузева спеціалізація території. 3. Доведено, що основними проблемами, які стримують розвиток промислової території, є слабке використання місцевих сировинних і трудових ресурсів та виробничих резервів, нераціональне розподілення повноважень між державою і місцевими органами влади, низький рівень підприємництва та кваліфікації кадрів, відсутність інвестиційних джерел. 4. Обґрунтовано, що вдосконалення організаційно-економічного механізму управління розвитком території може бути забезпечено координацією діючих соціально-економічних програм, планів та інвестиційних проектів, використанням місцевої сировини, трудових ресурсів і високим рівнем індустріалізації території. 5. Розроблено методичний підхід до вдосконалення організаційно-економічного механізму управління розвитком території, який включає не тільки результати підвищення якості управління на двох рівнях (ради, виконкому та управління безпосередньо підприємствами і організаціями промислового району), а і наслідки взаємодії держави, регіональних органів управління та можливості розширення міжтериторіального розподілу праці. У дисертації представлено організаційну схему управління промисловим районом міста. 6. Визначено необхідність удосконалення структури соціально-економічних програм як основної ланки організаційно-економічного механізму управління територією, а також обґрунтування вибору та використання основних класифікаційних ознак. Цей підхід до формування соціально-економічних програм забезпечить виявлення та реалізацію таких їх пріоритетних рис, як взаємоув’язка складових частин, цілеспрямованість, комплексність, оптимальність і надійність у досягненні поставленої мети. 7. Обґрунтовано на основі врахування відносної податкоспроможності та реальної чисельності населення промислового району метод розрахунку прогнозного обсягу прибутку території. 8. Для надання можливості врахування багатофункціональності суб’єкта управління (установ промислового району), контролю прийнятих рішень, координації складових ланок управління та оперативності в досягненні певного рівня продукції та послуг розроблено методичне забезпечення впровадження міжнародної системи управління якістю (МС ІSО 9000). 9. Доведено, що основою підвищення ефективності функціонування організаційно-економічного механізму розвитку території є найбільш дієвий організаційний взаємозв’язок соціально-економічних програм районів, міст, областей і держави. |