У результаті проведеного дослідження вирішено важливу наукову задачу теоретичного та науково-методичного забезпечення удосконалення організаційно-економічного регулювання використання та розвитку інтелектуального потенціалу на мікро-, мезо-, макрорівнях. Основні висновки зводяться до такого: 1. На основі узагальнення теоретичних підходів, наукових поглядів, сформульовано визначення інтелектуального потенціалу регіону як сукупності інтелектуальних здібностей населення регіону, матеріально-технічних, фінансових, інформаційних, організаційно-економічних ресурсів та комплексу чинників, які дозволяють вирішити в теперішній час і в майбутньому проблеми інноваційного розвитку як в інтересах регіону, так і всієї країни. Визначено поняття регулювання інтелектуального потенціалу як цілеспрямованого впливу державних правомочних установ та суспільних організацій на процес формування, використання та розвитку інтелектуального потенціалу всією сукупністю правових, економічних, соціальних та організаційних заходів з метою забезпечення інноваційної моделі розвитку економіки країни. 2. В ході дослідження у складі інтелектуального потенціалу виділено сім компонентів, кожний з яких, з огляду на його складність і системність, є чинником впливу на інші компоненти та рівень інтелектуального потенціалу в цілому. Чинники впливу на інтелектуальний потенціал автором розглядаються відповідно до фаз його нагромадження (формування, використання та розвиток) на різних його рівнях: особистісному, мікрорівні, мезорівні та макрорівні. 3. З метою дослідження процесу використання та розвитку інтелектуального потенціалу та виявлення найгостріших проблем проведено експертне опитування та сформульовані основні напрями вдосконалення організаційно-економічного регулювання інтелектуальної сфери: підвищення статусу інтелектуальної діяльності через прийняття спеціальних програм, підвищення рівня оплати праці у сфері світи і науки (не нижче за середній в промисловості), збільшення державного фінансування цих сфер; розширення мережі інноваційної інфраструктури; розвиток системи зв’язку та інформаційно-телекомунікаційного забезпечення; застосування системи економічних стимулів для інноваційної активності підприємств. 4. Для удосконалення регіональної політики та диференційованого застосування інструментів організаційно-економічного регулювання використання та розвитку інтелектуального потенціалу систематизовано одиничні показники та розраховано інтегральні показники рівня інтелектуального потенціалу за 2000-2004 роки, проведено ранжування і групування регіонів України за рівнем інтегрального показника інтелектуального потенціалу та виконано прогнозні розрахунки до 2007 року. 5. Запропоновано проведення моніторингу інтегрального показника інтелектуального потенціалу регіонів України з метою перевірки прогнозів, удосконалення системи показників та інформаційного забезпечення механізму регулювання процесів нагромадження інтелектуального потенціалу. 6. Розроблено рекомендації щодо удосконалення систем стимулювання та мотивації інтелектуально-інноваційної діяльності на мікрорівні організаційними (реорганізація, впровадження безперервної освіти, ярмарки ідей, науково-практичні конференції, консультації) та соціально-економічними (посилення матеріального заохочення прояву ініціативи, подання та реалізації винаходів і рацпропозицій - у вигляді премій та відшкодувань від економічного ефекту; розширення форм морального заохочення – мотиваційних соціальних пакетів; формування корпоративної культури; підняття престижу творчої праці тощо) заходами. 7. Аналіз зарубіжного досвіду продемонстрував наявність різних підходів до регулювання процесів збереження, використання та розвитку інтелектуального потенціалу. Проте, безперечно одне – визнання інтелектуального потенціалу стратегічним чинником переходу до постіндустріального суспільства, сприяння його ефективній реалізації та розвитку через посилення державного фінансування, системи пільг, створення організаційних структур сприяння інтелектуальної діяльності. На основі узагальнення зарубіжного досвіду та виявлених проблем у процесі нагромадження інтелектуального потенціалу в Україні запропоновано основні напрями і комплекс організаційних та економічних інструментів регулювання, спрямованих на створення сприятливих умов ефективного використання та розвитку інтелектуального потенціалу на всіх рівнях. 8. Державне регулювання інтелектуального потенціалу потребує вдосконалення: необхідним є прийняття Стратегії щодо надання статусу пріоритетності інтелектуальній сфері – на рівні національної ідеї; закріплення гарантій щодо оплати праці в сферах освіти і науки, державного фінансування цих сфер; 9. Аналіз умов використання та розвитку інтелектуального потенціалу показав низьку ефективність організаційного-економічного регулювання інтелектуальної сфери. В системі органів державного регулювання відсутня комплексність, узгодженість та підпорядкованість всіх регуляторів єдиній меті. Для забезпечення системності запропонована удосконалена модель організаційно-економічного механізму регулювання інтелектуального потенціалу. Існуюча система органів доповнена Спеціальним державним органом інтелектуально-інноваційного розвитку, Інноваційним фондом, Інноваційним банком, залученням в систему регулювання інтелектуальної сфери інших органів сприяння – для посилення механізму регулювання через організаційні та економічні важелі. 10. Для підвищення дієвості використання інтелектуального потенціалу на рівні регіону - запропоновано створення Фонду інтелектуального потенціалу (за різними віковими групами), регіонального Координаційного Центру для узгодження потреб і вирішення проблем освіти, науки та виробництва. | 