У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, що полягає у розв’язанні низки концептуальних питань стосовно теоретичного та нормативно-правового вдосконалення діяльності органів дізнання. Основними науковими і практичними результатами цього дослідження є такі висновки. 1. В процесуальному плані: а) в теоретичному аспекті: Дізнання в сучасному кримінальному процесі України – це початкова форма досудового розслідування, яка представляє собою врегульовану кримінально-процесуальним законодавством діяльність уповноважених законом державних органів і посадових осіб, що зв’язана з їх функціональним призначенням, і яка виражається в провадженні слідчих дій до встановлення особи, яка вчинила злочин, що не є тяжким чи особливо тяжким, та по провадженню невідкладних слідчих дій при розслідуванні тяжких чи особливо тяжких злочинів з метою досягнення завдань кримінального судочинства. В зміст дізнання не входять такі види кримінально-процесуальної діяльності органу дізнання як: досудова підготовка матеріалів у протокольній формі, перевірка заяв і повідомлень про вчинений злочин, виконання доручень і вказівок слідчого, а також не входить і оперативно-розшукова діяльність. Під органом дізнання слід розуміти передбачені кримінально-процесуальним законом державні органи (установи) і посадові особи, управомочені здійснювати в межах своєї компетенції досудове розслідування та виконувати іншу діяльність (зокрема, інші види кримінально-процесуальної діяльнсті, а також оперативно-розшукову), що виникають у зв’язку з їх безпосередніми функціональними обов’язками. Органи дізнання є носіями двох функцій: основної – розслідування кримінальних справ у формі дізнання та допоміжної – сприяння суб’єктам, уповноваженим на провадження в кримінальній справі. Обґрунтовується необхідність диференціації форм кримінального процесу, в тому числі й досудового провадження, в першу чергу на кримінально-правовій підставі, а також із врахуванням кримінально-процесуальних критеріїв (складності встановлення фактичних обставин справи, особливої суспільної значущості конкретного злочину, а також позицію особи, щодо якої ведеться провадження, і потерпілої від злочину). б) в порядку законодавчого врегулювання: Відновити дізнання як форму досудового розслідування кримінальних справ, по яких провадження досудового слідства є не обов’язковим, і матеріали якого є підставою для розгляду справи в суді. Передбачити в новому КПК норми, що розкривають поняття «дізнання», «орган дізнання», «начальник органу дізнання», «дізнавач», застосувавши в законі останній термін замість «особи, яка провадить дізнання», оскільки він повніше відображає процесуальне становище цього суб’єкта кримінального процесу. Встановити компетенцію всіх органів дізнання, в тому числі й міліції та капітанів морських суден, що перебувають в далекому плаванні. Так, компетенцію міліції доцільно сформулювати таким чином – “у справах віднесених законом до їх відання, а також у справах про всі злочини, за відсутності інших органів досудового слідства чи дізнання”. Усунути колізію між ст.103 чинного КПК зі ст.5 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, закріпивши в новому КПК положення, що провадження оперативно-розшукових заходів покладається тільки на відповідні підрозділи тих органів дізнання, яким це право надано Законом про оперативно-розшукову діяльність. Врегулювати правове положеня особи, щодо якої порушена кримінальна справа, надавши їй процесуального статусу підозрюваного, а також внести зміни і доповнення до чинного КПК, що регламентують порядок досудової підготовки матеріалів в протокольній формі, зокрема, правопорушника наділити процесуальним статусом підозрюваного. Особи ж, які зазнали шкоди від злочинів, передбачених в ст.425 КПК, повинні визнаватись потерпілими та цивільними позивачами. Закріпити в законі (ст.104 КПК (ст.227 проекту КПК)) коло процесуальних дій, які проводити органам дізнання забороняється, та регламентувати, що криміально-процесуальне затримання в порядку ст.106 КПК у будь-якому випадку починається з моменту фізичного затримання особи органом дізнання. Включити до КПК України ст.1191, в якій передбачити, що для розслідування особливо складних справ створюються слідчо-оперативні групи, порядок їх формування та діяльності. 2. В порядку організаційного вдосконалення практичної діяльності органу дізнання: Прийняти відомчі нормативні акти, якими створити в структурі окремих органів дізнання самостійно функціонуючі підрозділи, які будуть спеціалізуватися на провадженні дізнання та інших видів кримінально-процесуальної діяльності (за прикладом штатних підрозділів дізнання в ОВС). В інших органах дізнання пропонується поширити практику попереднього призначення на посади дізнавачів з числа найбільш підготовлених співробітників органу дізнання. Врегулювати у відповідному відомчому акті, який повинен бути затверджений керівниками всіх відомств, що мають право провадити ОРД, порядок подання результатів оперативно-розшукової діяльності слідчому, прокурору та суду. | 