У сучасних економічних умовах, в умовах глобалізації світової економіки і нестабільності ринків зростає значення вибору напрямків та способів взаємодії авіакомпанії з учасниками паливного ринку та з постачальниками авіаційного палива. Виконані автором дослідженні і розроблені підходи дали можливість обґрунтувати такі висновки і рекомендації. 1. Встановлено, що на відміну від чисто ринкових конкурентних відносин стратегічним цілям авіакомпанії відповідає система взаємодії, що ґрунтується на кооперації, партнерстві і пошуку довгострокових взаємних інтересів. 2. Обґрунтовано, що взаємодія авіакомпанії з постачальниками авіапалива має розглядатися в широкому сенсі, як спільна дія авіакомпанії і її партнерів та постачальників палива з технічних, господарських, організаційних, юридичних, маркетингових, фінансових, інвестиційних і інших напрямків. Конкретні напрямки взаємодії варіюються в широкому діапазоні: від звичайного – одноразове придбання палива до взаємодії в рамках горизонтально або вертикально інтегрованих корпоративних структур. 3. Запропонована автором система напрямів взаємодії з постачальниками авіапалива повинна виходити із стратегічного потенціалу і охоплювати різні рівні взаємодії в процесі придбання і споживання авіапалива, включати як безпосередню взаємодію з постачальниками палива, так і весь спектр взаємодій з іншими суб'єктами економічних відносин, які можуть прямо або опосередковано впливати на сталість постачань палива, прогнозованість цін на паливо і на умови його постачання. 4. Виявлено, що в країнах, де ринок авіапалива не є розвиненим, серед стратегічних напрямів взаємодії авіакомпанії з постачальниками авіапалива необхідно розглядати використання непрямих методів взаємодії через треті сторони і, зокрема, через державні органи. Цілі такої взаємодії – це регулювання правил поведінки постачальників на ринку авіаційного палива, обмеження дії монополістів і створення конкурентного середовища, створення більш прогнозованих умов поведінки ринку. 5. Обґрунтовано, що в цілому ринок авіаційних перевезень, не дивлячись на тимчасові труднощі і проблеми, має загальну стійку тенденцію до зростання. Несприятливі чинники приводять швидше лише до зменшення темпів його зростання, а не до зменшення ринку. 6. Запропоновано напрями стратегічної взаємодії авіакомпанії: - взаємодія в процесі організації постачань палива з банківськими і фінансовими структурами, торговими домами, які спеціалізуються на наданні послуг для авіакомпаній і у свою чергу можуть взаємодіяти з постачальниками авіапалива; - взаємодія з оптовими постачальниками авіапалива на основі взаємних інтересів – для авіакомпанії в ціні на авіапаливо і стабільності умов постачання, для оптового постачальника участь в постачаннях в більшу кількість аеропортів і для більшої кількості авіакомпаній; - взаємодія з фінансовими структурами, що дозволяють хеджувати ризики зміни ціни на авіапаливо; - взаємодія з продавцями авіапалива через біржу за наявності такого механізму; - вплив через асоціації і організації авіаперевізників на державні органи з метою розвитку сучасних механізмів на ринку авіапалива і обмеження монополізму постачальників авіапалива; - вступ авіакомпанії до авіаційного альянсу або об’єднання з іншими авіакомпаніями і взаємодія з постачальниками авіапалива через спільні структури. 7. Розроблено економіко-математичні моделі, що дозволяють виконати розрахунки і вибрати певні варіанти в плануванні і управлінні діяльністю авіакомпанії в частині забезпечення і постачань авіапалива. 8. Розроблено загальну динамічну оптимізаційну модель, яка дозволяє відповісти не лише на кількісні питання – скільки і коли необхідно придбавати палива, але також на питання організаційні – на яких умовах і при яких варіантах постачання і оплати авіакомпанія зможе функціонувати стійкіше впродовж планованого періоду. 9. Для моделювання взаємодії з окремими постачальниками авіапалива автором розроблена модель взаємодії на основі трансфертних цін, яка дозволяє пропонувати і обґрунтовувати варіанти взаємодії в переговорному процесі при укладенні контрактів на постачання авіапалива. 10. Розроблено метод розрахунку оптимального запасу палива на борту ПС у момент вильоту з конкретного аеропорту, що дозволяє зменшити витрати на його придбання в наступних аеропортах в умовах значної різниці цін на авіапаливо. |