1. Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчив, що проблема самостійної пізнавальної діяльності була актуальною на всіх історичних етапах розвитку педагогічної і психологічної науки. У працях дослідників аналізуються її організаційні, змістові та функціональні засади, пропонуються різноманітні підходи до визначення її сутності та структури, обґрунтовується продуктивність особистісно орієнтованого та діяльнісного підходів під час організації самостійної пізнавальної діяльності учнів. Науковий аналіз проблеми дослідження дозволив виявити залежність результативності процесу навчання від рівня сформованості самостійної пізнавальної діяльності учнів. Водночас, зроблено висновок про важливість постійних зусиль педагогів, спрямованих на пошук продуктивних форм, методів та засобів організації самостійної пізнавальної діяльності, які б забезпечили інтелектуальний, творчий розвиток особистості, її самореалізацію та самовизначення. На основі виділення категорійних ознак базових понять дослідження уточнено їх зміст, сформульовано робоче визначення самостійної пізнавальної діяльності. Під самостійною пізнавальною діяльністю ми розуміємо діяльність учнів із самостійного визначення мети, завдань, проблеми на основі пізнавальних потреб та інтересів, мотивів, вибору власного пізнавального шляху, спрямованого на створення творчого освітнього продукту. Установлено, що якісними характеристиками самостійної пізнавальної діяльності є: пізнавальні потреби, пізнавальні інтереси, мета, пізнавальні мотиви, пізнавальна активність та пізнавальна самостійність. Формування самостійної пізнавальної діяльності забезпечується лише комплексним розвитком усіх її складових. З’ясовано, що характерною особливістю самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів є остаточне самовизначення. На основі аналізу психолого-педагогічних досліджень методу проектів та проектного навчання доведена перспективність застосування освітніх проектів для активізації самостійної пізнавальної діяльності учнів з точки зору діяльнісного та особистісно орієнтованого підходів у навчанні. 2. У дослідженні розроблено теоретичні позиції щодо індивідуального освітнього проекту (сутність, структура, функції, етапи, типологія, принципи та умови ефективного застосування), які дозволяють розглядати його як засіб організації самостійної пізнавальної діяльності учнів, у результаті чого відбувається розвиток, становлення, самовизначення особистості в освітній діяльності. Доцільність застосування індивідуальних освітніх проектів у профільному навчанні зумовлена тим, що вони відповідають цілям і завданням профільного навчання, закономірностям розвитку самостійної пізнавальної діяльності, відтворюють пізнавальні й професійні інтереси, нахили учнів, дають можливість повністю розкрити здібності та усвідомити освітні перспективи. Обґрунтовано дидактичні можливості індивідуальних освітніх проектів, які полягають у розвитку всіх складових самостійної пізнавальної діяльності: пізнавальних потреб, інтересів, внутрішньої мотивації, цілепокладання, пізнавальної активності, пізнавальної самостійності та забезпечують постійний освітній рух учнів, особистісну значущість навчання, що позначається на розвитку їх пізнавальних надбудов, сприяють усвідомленню учнями профільних класів своїх професійних планів. 3. У дослідженні розроблено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено модель організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів на основі індивідуальних освітніх проектів. Вона включає шість взаємопов’язаних компонентів (пізнавально-пошуковий, мотиваційно-цільовий, дослідницький, аналітико-корекційний, рефлексивний, презентаційний), які відповідають логіці розвитку самостійної пізнавальної діяльності. Дієвість авторської моделі забезпечується урахуванням особливостей, пов’язаних з профільним навчанням, постійною динамікою самостійної пізнавальної діяльності, можливостями її активізації та спирається на принципи: проблемності, педагогічної підтримки, оптимальності, орієнтації на майбутню професійну діяльність, діалогічного спілкування, особистісного смислу, ціннісного ставлення до учіння, принцип успіху в навчанні. Показниками ефективності самостійної пізнавальної діяльності є: рівень сформованості творчих умінь; уміння опрацьовувати інформацію; сила та стійкість внутрішніх мотивів. За означеними показниками виділено рівні самостійної пізнавальної діяльності: відтворювальний (низький), трансформувальний (середній), творчий (високий). Дидактична модель забезпечує залучення учнів до самостійного освітнього руху, дозволяє задовольнити їхні пізнавальні потреби та інтереси, підвищити мотивацію, пізнавальну активність, пізнавальну самостійність, дає можливість самовизначитися учням у професійному світі, поєднати можливості індивідуалізації з традиційними підходами до навчання, підвищити якість та ефективність навчання. Порівняльний аналіз даних педагогічного експерименту свідчить про теоретичну обґрунтованість та результативність запропонованої моделі, доцільність її використання під час організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів. Доведено, що підвищився рівень сформованості творчих умінь учнів; набули розвитку вміння учнів опрацьовувати навчальну інформацію; збільшилась сила і стійкість внутрішніх мотивів; відбулося остаточне самовизначення учнів; підвищився рівень самостійної пізнавальної діяльності. Так, кількість учнів, які мали високий та середній рівень самостійної пізнавальної діяльності, збільшилася відповідно на 9% та 8,5%, тоді як кількість учнів, які мали низький рівень, зменшилась на 17,9%. 4. Ефективність запропонованої моделі визначають педагогічні умови: своєчасна діагностика та цілеспрямований розвиток пізнавальних здібностей учнів; створення ситуації успіху; елітаризація інтелектуально-операціональної діяльності учнів; особистісно орієнтований характер освітнього середовища; педагогічний супровід діяльності учнів на основі індивідуальних освітніх проектів. Виконання названих педагогічних умов забезпечує, з одного боку – розвиток особистості учня, його пізнавальних можливостей, а з іншого – реалізацію дидактичних вимог до освітнього процесу. Упровадження результатів дисертаційного дослідження в практику сучасної загальноосвітньої школи в умовах профільного навчання дають підстави стверджувати, що було розв’язано всі поставлені завдання, реалізовано мету та підтверджено гіпотезу дослідження. Розуміючи багатогранність проблеми, ми не претендуємо на її вичерпність. До перспективних напрямів подальшого дослідження відносимо: з’ясування ролі індивідуальних освітніх проектів у формуванні готовності учнів профільних класів до самоосвіти; створення методично-інформаційного забезпечення щодо застосування індивідуальних освітніх проектів у середніх класах загальноосвітньої школи; розробку засобів управління самостійною пізнавальною діяльністю учнів. |