1. Одним із наслідків поступового переходу економіки країни до ринку є зростання ризикованості господарських структур. Серед найбільш ефективних засобів протистояння їм – це використання власниками та менеджерами підприємств сучасних методів управління про що свідчить досвід зарубіжних фірм, а також вітчизняних підприємців в період трансформаційних перетворень. В умовах переходу аграрного сектору економіки до ринкових відносин організація планування виробництва набуває важливого значення в управлінні підприємствами та забезпечення їх конкурентоспроможності. 2. На підприємствах процес планування реалізується в систему планів, на основі якої здійснюється організація виконання робіт, мотивація персоналу, контроль результатів, їх оцінка з точки зору планових показників тощо. Центральною ланкою цієї системи є плани виробництва і реалізації продукції. Вони допомагають відповісти на питання – як найбільш ефективно використати матеріально-технічні і людські ресурси підприємства. Планування на підприємствах плодоовочевоконсервної промисловості має відповідати таким вимогам: планування повинно здійснюватися максимально швидко та з мінімальними витратами; необхідно передбачити можливість коректування планів при зміні цін на ресурси, що споживає підприємство, цін на готову продукцію, зміни ринкових чинників – попиту, пропозиції і конкуренції; плани виробництва і реалізації продукції мають бути взаємопов’язані з витратами, які необхідні для виробництва і реалізації запланованих обсягів продукції; слід враховувати особливості плодоовочевоконсервного вироб-ництва. Окрім впливу загальних чинників плодоовочево-консервне підприємство характерне також явищем сумісної пропозиції, тобто одночасного виробництва кількох видів основної і супутньої продукції, що значно ускладнює планування фінансових результатів. 3. Зміна філософії господарських відносин призвела до усвідомлення планування не тільки як формально процедурного, а й творчого процесу, досконалість, глибина та складність методів якого залежить від рівня і обсягів виробничої діяльності. При використанні методів планування слід врахувати різноманітність функцій планування, що супроводжують передбачення перспектив близьких, далеких та планових рішень. 4. Одержали подальший розвиток теоретико-методологічні аспекти і особливості використання при плануванні виробництва і реалізації продукції на плодоовочевоконсервних підприємствах методу “витрати – випуск”. Протягом тривалого періоду на переробних підприємствах застосування цього методу обмежувалося розробкою так званих “матричних техпромфінпланів”, які являють собою зведення витрат на виробництво продукції. Це ускладнювало внесення корективів у планові завдання. До того ж, математичний інструментарій цих моделей не адаптувався стосовно конкретних підприємств. Дослідження, виконані з використанням адаптивної матриці SWОТ – аналізу, підтвердили гіпотезу, що шанси та можливості, які відкриваються завдяки плановим передбаченням, перевищують загрози та слабкості, які їм притаманні. Формування бюджету підприємства є основним інструментом короткострокового фінансового планування, який визначає джерела і напрямки використання його фінансових ресурсів. При цьому бюджет (фінансовий план дій), будучи методом регулювання економіки підприємства, дозволяє не тільки управляти фінансами, але й гармонізувати відносини як всередині господарюючого суб’єкту, так і з зовнішнім середовищем. Узагальнення досвіду зарубіжних і українських економістів, а також практика розробки бюджету на одному з найбільших у Європі плодоовоче-воконсервному підприємстві Кам'янець-Подільському консервному заводі – ВАТ “Адамс”, дозволили доповнити відомі принципи бюджетування, запропонувати єдину комплексну методику формування бюджетів економічного суб’єкту незалежно від специфіки і масштабів його діяльності у безпосередньому зв'язку з бухгалтерським обліком і звітністю. 6. Розробка бюджетів показала, що їх дійовість підвищується при застосуванні методів математичного моделювання господарських ситуацій, які дозволяють виробляти економічно ефективні стратегії і приймати тактично вірні управлінські рішення. При цьому критерієм ефективності функціонуючої системи бюджетування повинен стати стійкий фінансовий стан підприємства, який доцільніше оцінювати не окремими показниками, а комплексно. Найбільш зручним для комплексної оцінки фінансового стану підприємства є запропонований у дисертаційній роботі графічний метод, який усуває ряд недоліків інших методик і дозволяє оперативно та наочно інтерпретувати результати динаміки системи оцінюючих показників, що відбивають фінансовий стан підприємства при різних варіантах розробки бюджету. 7. У дисертаційній роботі пропонується використовувати як цільову функцію управління обраний рівень фінансового стану. На основі моделі бюджету встановлювати граничні значення найважливіших статей прогнозного бухгалтерського балансу, визначаючи тим самим напрямки розвитку підприємства. До того ж, завдяки системі бюджетування можливе оперативне моделювання прогнозного фінансового стану як при різних рівнях ділової активності, так і при різноманітних змінах зовнішніх і внутрішніх факторів. Запропонована процедура формування політики розвитку передбачає дослідження шансів, небезпек, ризиків, можливості проблем та встановлення балансу між ними, здійснення політики зростання. 8. Економічна ефективність впровадження системи бюджетування виявляється у виборі оптимальної фінансової стратегії підприємства при найбільш ефективному використанні обмежених ресурсів, зниженні підприємницького ризику внаслідок синхронізації доходів і витрат підприємства, а також покращенні багатьох показників, що характеризують його фінансовий стан. |