Узагальнення результатів формуючого експерименту, теоретичний аналіз проблеми і отримані результати науково-дослідної роботи дозволили зробити такі висновки: 1. Особливості розвитку особистості доцільно шукати у самій особистості з усіма її суперечностями, ваганнями, позитивними проявами. У сукупності засобів, які забезпечують успіх соціального становлення підлітка в умовах навчального закладу першого рівня акредитації, сьогодні досить помітну роль відіграє соціально-організована педагогічно-спрямована суб'єкт-суб'єктна взаємодія. Взаємодію педагога і підлітка, підлітка і ровесників, підлітка і середовища необхідно розглядати як взаємовплив один на одного, в результаті чого відбувається процес особистісного вдосконалення, самокорекції і змін. Причому особистість виступає як соціальна цінність, яка має водночас і особистісно значущі якості. 2. Базовою характеристикою взаємодії підлітка з іншими суб'єктами в цілісному педагогічному процесі виступає спілкування, яке включає внутрішню (взаємовідносини) і зовнішню (саме спілкування) підструктури. Розглядаючи спілкування як основний інструмент взаємодії, ми визначили логіку педагогічної взаємодії: педагогічне завдання — система методів педагогічних впливів - вибір системи комунікативних впливів - педагогічний вплив - взаємодія. З метою організації соціалізуючого процесу і вироблення стилю взаємодії підлітків з різними суб'єкт-суб'єктами було розроблено рольову структуру особистості підлітка і окреслено зміст кожної з них. Це дозволило визначити істотні ознаки ефективності дії соціалізуючого процесу: повнота і багатогранність знань, рівень самостійності у ході виконання соціальних ролей, усвідомлення себе як соціальної особистості у процесі взаємодії, обсяг і глибина соціальних інтересів, здатність до взаємодії та ін. Ці показники впливають на зміст і спрямованість соціального становлення, які характеризуються проявом нових соціальних якостей, нових позитивних поглядів і переконань, посиленням рівня самостійності, розширенням кількості суб'єктів взаємодії, включенням у нові види діяльності, збільшенням кількості вмотивованих позитивних вчинків. 3. Нами виявлено суттєву ознаку підлітка, як студента коледжу, яка проявляється у його відповідальності перед "колективом", "мікрогрупою", в орієнтації на цінності, якими володіє чи до яких прагне його найближче оточення. Функцію посередників виконують педагоги і батьки, орієнтуючи підлітка-студента в його життєдіяльності на самостійність, самоствердження, самоаналіз. Сприйняття педагогічної взаємодії у цій ситуації свідчить про становлення підлітка як соціальної особистості, про прояв вибірковості у дружніх стосунках, неформальний стиль взаємодії у неформальних об'єднаннях, мікрогрупах. Підліток, вступаючи на нову соціальну роль студента коледжу, попадає в академічну групу з достатньо
розвиненим рівнем соціального розвитку і має змогу отримати новий позитивний потенціал для власного саморозвитку, включаючись у взаємодію на рівні суб'єкт-суб'єктних відносин. 4. Розроблена теоретична модель соціального становлення підлітка дозволяє зафіксувати основні компоненти соціально-педагогічного процесу. Виявлено, що саме усвідомлена діяльність підлітка-студента сприяє найбільш активному його становленню, причому діяльність ця має бути організованою у різних сферах, її доцільність пояснюється тим, що кожен із вихованців може випробувати себе, реалізувати свої потенційні сили, самостверджуватися, розкриваючи свої можливості як суб'єкта взаємодії. Соціальне становлення особистості підлітка-студента, прояв його основного механізму взаємодії (спілкування) потребують спеціальних педагогічних чинників, відповідного педагогічного управління і наявності суб'єктів взаємодії. 5. На рівні формуючого експерименту було розроблено структурно - функціональну модель соціального становлення підлітка, реалізація якої на практиці вимагає активного прояву як підлітками, так і педагогами готовності вступати у взаємодію. Дана модель є комплексною і дозволяє визначити потреби, що виступають джерелом активності і діяльності підлітків. А педагогічна взаємодія стимулює саме соціальне-значущі потреби: у свободі, пізнавальній діяльності, у повазі,
самовираженні, соціальному самовизначенні тощо. Реалізація моделі потребувала адекватних умов для діяльності підлітків-студентів і педагогів: створення у коледжі координаційного науково-методичного центру виховання студентів; проведення факультативу " Навчаємось спілкуватись". Основним методом навчання підлітків-студентів було обрано тренінг у вигляді системи вправ, спрямованих на формування умінь вступати у взаємодію; голосо-мовленневий, пантомімічний, за розвитком уміння "читати" емоційний стан людини, проявляти експресію тощо. Результати нашого дослідження засвідчують позитивну динаміку рівнів сформованості навичок взаємодії: кількість респондентів піднялася до високого рівня знань майже у шість разів, а умінь - у чотири рази.
Виявлено, що спеціальна підготовка підлітків - студентів коледжу та педагогів до цілеспрямованої взаємодії формувала у них знання і вміння в тісному зв'язку з їхньою практичною діяльністю у різних мікросоціумах. Організовані тренінги, лабораторні, практичні, індивідуальні заняття роблять помітний внесок у практичну підготовку підлітків і педагогів до взаємодії за таких умов: наявність установки (позитивної мотивації) на формування відповідних умінь: практична спрямованість занять; використання активних форм і методів навчання; максимальне наближення занять до реальної професійно-творчої діяльності. Проведене дослідження не вичерпує всього обсягу питань, пов'язаних з даною проблемою. Подальшої розробки вимагають, зокрема, вивчення змісту діяльності підлітків у різних сферах, прояву позитивно-емоційного і етичного та інтелектуального розвитку при взаємодії підлітків у різних мікрогрупах, формування мотивації позитивної взаємодії з людьми різного віку і статусу, вплив рівня комунікативних умінь суб'єктів на розвиток їх творчих здібностей, динаміка соціального становлення особистості у різних сферах діяльності. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено у таких публікаціях: Філіппов В.Л. Структура соціального становлення підлітка та її компоненти // Проблеми дидактичного забезпечення навчального процесу: Зб. наук. праць // Проблеми сучасного мистецтва і культури. - К.: Науковий світ, 2001. - С.158-167. Філіппов В.Л. Педагогічна взаємодія з підлітком як відображення суб`єкт-суб`єктної сутності цілісного соціалізую чого процесу // Соціалізація особистості: Зб. наук. праць / За заг. ред. А.Й.Капської. - Т.XYI - К.: Логос, 2002. - С.62-71. Філіппов В.Л. Роль педагогічної взаємодії у соціальному становленні підлітка // Соціалізація особистості: Зб. наук. праць / За заг. ред. А.Й.Капської. - Т.XYII. - К.: Логос, 2002. - С.149-158. Філіппов В.Л., Корсун І.В. Вільний час молоді та проблеми самоуправління ним // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім.. Т.Г.Шевченка. Зб. наук. праць / Гол. ред. С.Я.Харченко. - Луганськ, 1999. - С.101-105. Філіппов В.Л. Соціалізація творчої особи: діалектика біологічного та соціального // Педагогічні пошуки в галузі мистецької освіти в Україні на межі третього тисячоліття: традиції, сучасність, перспективи: Зб. наук. праць / Ред. кол. О.М.Мамченко (відпов. ред.) та ін. - Луганськ, 2001. - С.10.
Філіппов В.Л. Спілкування як форма педагогічної взаємодії в процесі соціального становлення підлітків // Управління виховним процесом у ВНЗ як фактор соціалізації студентської молоді: матеріали доповідей на Всеукраїнській науково-практичній конференції / Ред. кол. С.Я.Харченко та ін. - Луганськ: Шико, Янтар, 2002. - С.91-94. Філіппов В.Л. Деякі аспекти виховної роботи з творчою молоддю у Луганському коледжі культури і мистецтв // Метод. рекомендації. - Луганськ, 2002. - С.35.
Анотації |
